Постанова Іменем України
28 березня 2018 р.
м. Київ
Справа № 359/9809/16-к
Провадження № 51-263км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110100000128, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із іспитовим строком 2 роки та на підставі ст. 76 КК України покладено обов'язок періодично з'являтися в органи виконання покарань на реєстрацію.
З ОСОБА_6 стягнуто процесуальні витрати.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2017 року відносно ОСОБА_6 змінено в частині призначеного додаткового покарання. Виключено з резолютивної частини вироку рішення про призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
В решті вирок залишено без змін.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2017 року ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання, призначеного вироком, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
За вироком суду ОСОБА_6 засуджений за те, що він 20 січня 2015 року приблизно о 07.50 год, керуючи технічно справним автомобілем марки "Опель-Вектра", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись на 14 км автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ Бориспільського району Київської області в напрямку м. Борисполя, грубо порушив п. 2. 3. б та п. 12. 1 Правил дорожнього руху, не впорався з керуванням автомобілем, виїхав за межі проїзної частини дороги на ліве узбіччя та допустив з'їзд автомобіля в кювет, де останній зіткнувся з деревом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждали пасажири автомобіля: ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в лікарні, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 отримали тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду відносно ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Вважає, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано дійшов висновку про необхідність виключення рішення про призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення його права керувати транспортними засобами. Вказує на те, що апеляційний суд, приймаючи таке рішення, залишив поза увагою, що внаслідок кримінального правопорушення постраждали четверо потерпілих, один з яких помер, а також безпідставно врахував використання засудженим автомобіля для перевезення співробітників до місця роботи, оскільки його робота не пов'язана із необхідністю використання транспортного засобу. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок відносно ОСОБА_6 , не мотивував свого рішення належним чином.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор не підтримала касаційну скаргу та вважала, що ухвалу апеляційного суду необхідно залишити без змін.
ОСОБА_6 звернувся до суду касаційної інстанції із запереченням на касаційну скаргу прокурора. Просить залишити судові рішення без змін. Зазначає, що раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, вказує на наявність пом'якшуючих покарання обставин, а також звертає увагу, що на даний час він звільнений від відбування покарання на підставі застосування відносно нього акту амністії.
Мотиви Суду
ОСОБА_6 засуджений вироком суду за ч. 2 ст. 286 КК України. Доведеність винуватості останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій засудженого не оспорюються в касаційній скарзі прокурора. Не заперечує прокурор і правильності застосування відносно ОСОБА_6 ст. 75 КК України.
Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано виключив з вироку рішення про призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення його права керувати транспортними засобами, оскільки це потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, є непереконливим.
Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Таким чином, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права позбавлення права керувати транспортними засобамиза санкцією ч. 2 ст. 286 КК України не є обов'язковим.
Вирішуючи питання щодо доцільності призначення ОСОБА_6 додаткового покарання, суд апеляційної інстанції взяв до уваги конкретні обставини кримінального провадження, які в повній мірі не були враховані судом першої інстанції при призначенні засудженому покарання. Зокрема, суд урахував обставини, за яких трапилася дорожньо-транспортна пригода, те, що ОСОБА_6 до цього до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався. Також суд взяв до уваги думку потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які не мали до засудженого жодних претензій матеріального і морального характеру та просили суд суворо не карати його, не позбавляти волі та права керувати транспортними засобами.
Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що ОСОБА_6 проживає в м. Переяслав-Хмельницькому, а працює в м. Борисполі. При цьому засуджений постійно використовує автомобіль для перевезення своїх співробітників та мешканців міста, в тому числі і потерпілих, для проїзду до місця роботи, а також використовує автомобіль у службових цілях, що підтверджується даними, наявними у характеристиці ОСОБА_6 з місця роботи.
Приймаючи рішення про виключення з вироку застосування відносно ОСОБА_6 додаткового покарання, суд апеляційної інстанції навів в ухвалі достатні переконливі доводи на обгрунтування свого висновку.
Підстав вважати, що обране ОСОБА_6 покарання без призначення додаткового покарання є несправедливим через м'якість або, що рішення про непризначення додаткового покарання належним чином на обґрунтоване в ухвалі суду апеляційної інстанції, немає.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судового рішення, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, перевіркою кримінального провадження не встановлено.
Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України та § 3 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2017 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3