2 квітня 2018 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва Васильєва М.А.,
за участю:
особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 6 вересня 2017 року, якою
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 320 грн.,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 10 червня 2017 року о 09.30 год. по пр. Повітрофлотському, 56-К, в м. Києві керував автомобілем «Renault Lodgy» державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук.Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, якій просить скасувати постанову, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що постанова судді про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами (сукупність даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягується до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази тощо), але оскаржувана постанова прийнята з грубим порушенням норм законодавства.
Так, захисник звертає увагу на те, що в протоколі не сформульовано, який саме огляд ОСОБА_1 мав пройти на вимогу поліцейського (на стан алкогольного сп'яніння чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров'я), у зв'язку з чим ОСОБА_1 не мав можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється). Невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист, адже обвинувачення йому незрозуміле. Особа має право знати, в чому саме її звинувачують, щоб реалізувати право на захист.
Таким чином, захисник вказує, що твердження судді про однозначну відмову апелянта від проходження дійсного запропонованого йому огляду не узгоджується з матеріалами справи.
Крім того, апелянт вказує, що у протоколі не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Також в протоколі не зазначено, що водій відмовився і від проходження огляду у закладі охорони здоров'я. У поясненнях свідків також не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, а також від проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
Однак, суд розглянув справу, не допитавши свідків, і не з'ясувавши вказані обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону - дотримані.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України (в редакції від 22 березня 2017 року) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 159368 від 10 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У графі «пояснення особи» ОСОБА_1 зроблений запис: «Не згоден, поспішав на роботу», та у графі «підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 розписався без будь-яких застережень та отримав тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_2 (ас. 1).
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на наявні у справі та досліджені докази, а саме: відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, відповідно до якого встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 1), письмові пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в лікаря-нарколога та за допомогою приладу «Drager» для визначення стану сп'яніння (ас. 2).
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що 10 червня 2017 року був зупинений працівниками патрульної поліції. В останніх виникла підозра, що він (ОСОБА_1) перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки в нього надто червоні очі, запах алкоголю з порожнини рота. Працівники поліції запропонували йому (ОСОБА_1) пройти тест за допомогою приладу «Драгер», але, оскільки приладу не було, то потрібно було чекати, що найменше одну годину, доки його привезуть. На той момент він (ОСОБА_1) дуже поспішав, а тому гаяти час на те, коли працівники патрульної поліції привезуть «Драгер» він не міг, так як міг залишитись без роботи. Він пояснював працівники поліції, що нещодавно приїхав з відрядження, і тому в нього червоні очі, а звідки поліціянти взяли запах алкоголю з порожнини рота, йому незрозуміло. Також зазначав патрульним, що не встигає до аеропорту, а тому не може чекати так довго на «Драгер». Працівники поліції запропонували йому проїхати до медичного закладу для проведення медичного огляду з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, але він відмовився, оскільки не мав на те часу, і йому потрібно було терміново їхати. Далі працівники поліції зупинили двох свідків, в присутності яких він підтвердив свою відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, після чого працівники поліції на нього склали адміністративний матеріал за відмову від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, свідки розписались, йому (ОСОБА_1) виписали тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, а також поліціянти додали, що він має шанс оскаржити протокол в судовому порядку. Після закінчення всієї процедури він поїхав. Також йому не було відомо, що на даний час триває апеляційний перегляд постанови місцевого суду, оскільки він уже сплатив штраф та судовий збір, а наміру подавати апеляційну скаргу не мав.
Доводи захисника ОСОБА_2 про те, що в протоколі не сформульовано, який саме огляд ОСОБА_1 мав пройти на вимогу поліцейського (на стан алкогольного сп'яніння чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров'я), а також те, що ОСОБА_1 не мав можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється), а також невірне і нечітке формулювання суті правопорушення, що позбавило водія права на захист, та як наслідок сформувалось незрозуміле обвинувачення, не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки спростовуються як даними, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, так і наданими поясненнями ОСОБА_1 безпосередньо в суді апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд доходить висновку, що постанова судді місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду, -
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 6 вересня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 320 грн. - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва М.А. Васильєва