2 квітня 2018 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва Васильєва М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 5 лютого 2018 року, якою
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 352 грн. 40 коп.,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що повторно протягом року 2 січня 2018 року в 00.40год. порушив п. 2.5 ПДР України, при цьому керував транспортним засобом «Деу» державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Драйзера, 8 в м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану сп'яніння водій відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає про те, що судом першої інстанції порушено його право на захист, всупереч вимог ст. 268 КУпАП, справу розглянуто за його відсутності.
Також, апелянт вказує про те, що 29 січня 2018 року ним було відправлено на адресу Деснянського районного суду м. Києва клопотання про направлення справи для розгляду за місцем фактичного проживання - АДРЕСА_1, проте судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання, з посиланням на те, що справа розглядається за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Окрім того, ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було направлено йому копії оскаржуваної постанови, а про зміст прийнятого рішення він дізнався тільки 15 лютого 2018 року випадково в реєстрі судових рішень.
Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що доповнення до апеляційної скарги подасть безпосередньо до суду апеляційної інстанції після ознайомлення з матеріалами справи.
В судове засідання ОСОБА_1, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи (ас. 30,31), не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надсилав.
ОСОБА_1 був наданий час на ознайомлення з матеріалами справи, з якими останній ознайомився 22 березня 2018 року, проте, станом на час розгляду справи 2 квітня 2018 року будь-яких доповнень до апеляційної скарги не надав.
Суд апеляційної інстанції вважає можливим, виходячи з положень ст.. 268 КУпАП, розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 2 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 110393 про те, що він 2 січня 2018 року о 00.40 год. по вул.. Драйзера, 8, в м. Києві, керував транспортним засобом ДЕУ Ланос державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці та в медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, а що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП (ас. 2).
Вказані обставини підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів: письмовими поясненнями двох свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1, перебуваючи з ознаками сп'яніння, відмовився від проходження тесту на стан сп'яніння (ас. 3), розпискою ОСОБА_1 від 2 січня 2018 року про те, що він зобов'язується не сідати за кермо (ас. 5), відомостями, що ОСОБА_1 постановою Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн., з позбавленням права керуванням транспортними засобами на строк один рік (ас. 8, 15-16), копією постанови від 2 січня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення (ас. 7).
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що постанову від 2 січня 2018 року ОСОБА_1 відмовився підписувати, а протокол серії БД № 110393 ОСОБА_1 підписаний без будь-яких застережень, зауважень або висловлення будь-якої незгоди з обставинами, викладеними у ньому.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що виразилося у його відмові, повторно протягом року, на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, підтверджується сукупністю доказів у справі, які також були предметом дослідження, перевірки та оцінки судом апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції порушено його право на захист, оскільки суд розглянув справу за його відсутності, а, окрім того, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про направлення справи для розгляду за місцем фактичного проживання, є безпідставними, виходячи з наступного.
Як вбачається з протоколу про адмінправопорушення, ОСОБА_1 був повідомлений, що справа буде розглядатися в Деснянському районному суді м. Києва, за викликом (ас. 2).
Судом першої інстанції ОСОБА_1 направлено виклик про явку до суду на 23 січня 2018 року на 09.15 год. (ас. 10).
22 січня 2018 року ОСОБА_1 до суду подане клопотання про відкладення розгляду справи на 10 робочих днів для того, що він мав змогу реалізувати своє право на захист (ас. 11), у зв'язку з чим судом розгляд справи відкладений на 5 лютого 2018 року на 09.30 год., про що ОСОБА_1 направлено відповідний виклик (ас. 12).
29 січня 2018 року та 1 лютого 2018 року ОСОБА_1 надіслав до суду клопотання про направлено його справи на розгляд за місцем проживання - до Козелецького районного суду Чернігівської області (ас. 13, 17), проте, в судове засідання Деснянського районного суду м. Києва 5 лютого 2018 року не з'явився.
За загальними правилами відповідно до ч. 1 ст.. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1 -129, частиною першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.. Отже, розгляд справи за місцем проживання правопорушника є альтернативною підсудністю, а за загальним правилом справа розглядається на місцем вчинення правопорушення.
Оскільки правопорушення, за вчинення якого притягувався до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, мало місце на території Деснянського району м. Києва, то відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа підлягала розгляду у Деснянському районному суді м. Києва.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було направлено йому копії оскаржуваної постанови, а про зміст прийнятого рішення він дізнався тільки 15 лютого 2018 року випадково в реєстрі судових рішень, вони є слушними, однак, не є безумовною підставою для скасування постановленого щодо нього судового рішення, оскільки відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Будь-яких інших доводів в апеляційній скарзі не зазначено.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 5 лютого 2018 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 352 грн. 40 коп. залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва М.А. Васильєва