27 березня 2018 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42012000000000018 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Матяшівка Обухівського району Київської
області, громадянина України, зареєстрованого та
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 291 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина
України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_2 , проживаючого за
адресою:
АДРЕСА_3 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого
за адресою: АДРЕСА_4 ,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_5 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 .
В апеляційній скарзі та доповнень до неї прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року обвинувальний акт, яким ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 291 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК України, повернуто прокурору.
За доводами апеляційної скарги прокурора, судове рішення про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України є невмотивованим. Апелянт вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, оскільки містить формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та правову кваліфікацію.
Прокурор звертає увагу на те, що висновок суду про те, що прокурор не вказав, яку редакцію ст. 368 КК України він застосував в обвинувальному акті не відповідає дійсності.
Апелянт зазначає, що процесуальний керівник під час підписання та затвердження обвинувального акта від 21 квітня 2017 року застосував норми закону про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння, а саме Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07 квітня 2011 року. Він звертає увагу на те, що діяння, які інкримінуються ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вчинені протягом жовтня - листопада 2012 року, тобто в період дії вищевказаного закону.
Крім того, прокурор зазначає, що поняття «неправомірна вигода» введено в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартом Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 року, проте цей закон не скасовує злочинність діяння, не пом'якшує кримінальну відповідальність, тобто не має зворотної дії у часі.
З огляду на викладене, апелянт звертає увагу на те, в обвинувальному акті прокурор правильно застосовував норми та використав поняття «хабар».
Ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта вмотивована тим, що він не відповідає вимогам закону, оскільки висунуте ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення є незрозумілим. Такий недолік обвинувального акта полягає в тому, що визначившись з правовою кваліфікацією дій ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України як пособництво в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, повторно, хабара в особливо великому розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабар, будь - якої дії із використанням наданої влади та службового становища, поєднаному з вимаганням хабара; ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 КК України як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, хабара у великому розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабар, будь - якої дії із використанням наданої влади та службового становища, поєднаному з вимаганням хабара; ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК України як одержання службовою особою за попередньою змовою групою осіб, хабара у великому розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабар, будь - якої дії із використанням наданої влади та службового становища, поєднаному з вимаганням хабара, прокурор не вказав в якій редакції він визначає правову кваліфікацію дій обвинувачених, оскільки на момент складання обвинувального акта 21 квітня 2017 року стаття 368 КК України містить поняття «неправомірна вигода», а таке поняття як «хабар» відсутнє, в той час, як на час вчинення інкримінованого злочину 16 жовтня 2012 року та 07 листопада 2015 року ст. 368 КК України була передбачена відповідальність за одержання хабара.
Суд дійшов висновку про те, що не встановлено, яку редакцію ст. 368 КК України застосував прокурор в обвинувальному акті від 21 квітня 2017 року.
Суд, повертаючи обвинувальний акт прокурору, також вказав на те, що на момент складання та підписання обвинувального акта 21 квітня 2017 року, так і на момент вчинення інкримінованого злочин за ч. 3 ст. 368 КК України звучала так - одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара та діянням, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Суд зазначає, що відсутні дані про те, що ОСОБА_7 займав відповідальне становище, в той час як висунуте йому обвинувачення містить кваліфікуючу ознаку - вчинення діяння службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до наявної у справі розписки (а.п. 87) прокурором було вручено копію обвинувального акта та примірник реєстру захиснику ОСОБА_7 - ОСОБА_13 , проте відповідно до наявного у справі договору про надання правової допомоги від 15 грудня 2017 року адвокатом ОСОБА_7 є ОСОБА_10 , що є порушенням ст. 293 КК України, відповідно до якої одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та їх захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті. Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК Українивизначає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, під час підготовчого судового засідання захисником ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки висунуте обвинувачення є незрозумілим, а саме прокурором не зазначено, в якій редакції ст. 368 КК України визначена правова кваліфікація дій обвинуваченого.
З такими доводами клопотання погодився суд, ухваливши рішення про повернення обвинувального акта прокурору.
Як слушно зазначено в ухвалі суду, обвинувальний акт має містити три складові: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
На думку колегії суддів, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42012000000000018 відповідає цим вимогам закону і містить всі дані, визначені ч. 2 ст. 291 КПК України.
Відповідно до ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, суд правильно зазначив, що висунуте обвинувачення має бути зрозумілим.
Проте, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від прокурора його викладення так, як, на їх думку, це має бути.
На думку колегії суддів, відсутність в обвинувальному акті вказівки на редакцію норми закону, якою кваліфіковані дії обвинувачених не можна вважати, що в такому випадку обвинувачення є незрозумілим, оскільки Кримінальним Кодексом регламентована дія закону в часі.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_14 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 інкримінуються вчинення злочину в жовтні - листопаді 2012 року.
Отже, в разі визнання осіб винуватими, суд для кваліфікації дій обвинувачених не може застосувати інший закон, аніж той, який діяв на час вчинення злочину. Лише про призначенні покарання суд може застосувати інший закон, відповідно до положень ст. 5 КК України.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до формулювання обвинувачення та правової кваліфікації, обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інкримінується одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, а ОСОБА_7 одержання хабара службовою особою.
Наявність чи відсутність кваліфікуючих ознак злочину, зокрема чи є обвинувачений службовою особою та чи займав він на час вчинення злочину відповідальне становище встановлюється під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого провадження, оскільки завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.
Суд, повертаючи обвинувальний акт, вказав як на недолік - невідповідність в Реєстрі відомостей про отримання захисником ОСОБА_10 копії обвинувального акта та копії Реєстру.
Колегія суддів зазначає, що кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише в разі його невідповідності ст. 291 КПК України. Невідповідність Реєстру не є підставою повернення обвинувального акта.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404 ,407, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року про повернення обвинувального акта прокурору в кримінальному провадження № 42012000000000018 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 291 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3