28 лютого 2018 року м. Київ
Справа № 22-874 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Піхур О.В.
Унікальний № 761/5115/17-ц Доповідач - Гаращенко Д.Р.
Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючий Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.
при секретарі Телятник І.М.
розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Євразійський народний союз» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна», третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,
У лютому 2017 року Всеукраїнська громадська організація «Євразійський народний союз» звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна», третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.
В своєму позові просили зобов'язати ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» усунути перешкоди позивачу в користуванні нежитловим приміщенням № 98 1-го поверху (кімната № 7) загальною площею 30,5 кв. м., що розташоване в АДРЕСА_1, шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що з 28 жовтня 2016 року Всеукраїнська громадська організація «Євразійський народний союз» орендує у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Україна" нежитлове приміщення № 98 1-го поверху (кімната №7), розташоване у АДРЕСА_1.
Протиправною діяльністю відповідача ОСОБА_1 та неможливістю виконання умов договору оренди № 17 від 01.06.2012 року укладеного між Всеукраїнською громадською організацією «Євразійський народний союз» та ТОВ "Сівер Україна" позбавлена свого права користування орендованим приміщенням і своїми документами, що створює перешкоди в статутній діяльності громадської організації.
Такі дії відповідачів порушують права громадської організації вільно проводити свою діяльність. Всеукраїнська громадська організація «Євразійський народний союз» зареєстрована Міністерством юстиції України 16.03.2012 року та здійснює свою діяльність у повній відповідності до чинного законодавства України та Статуту.
01.06.2012 року громадська організація уклала договір оренди нежитлового приміщення № 17 з ТОВ "Сівер Україна", який відповідно до умов договору регулярно пролонговувався.
Остання пролонгація договору відбулась 30.04.2016 року за згодою сторін та на підставі листа - повідомлення громадської організації від 30.04.2016 р. пролонгований до 01.06.2017 р.
Договір оренди не розірваний сторонами, та не визнаний недійсним в судовому порядку.
Договір був укладений з ТОВ «Сівер Україна», який є власником приміщення на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2003 р.
В орендованому приміщенні розташований офіс позивача, перебувають всі документи громадської організації в тому числі і оригінали статутних документів, архіви, інше майно позивача.
28.10.2016 р. ОСОБА_1 силовим шляхом захопив приміщення і не допускає позивача до користування приміщенням.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» усунути перешкоди Всеукраїнській громадській організації «Євразійський народний союз» у користуванні нежитловим приміщенням №98 І поверху (кімната №7) загальною площею 30,5 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам ОСОБА_1 про нікчемність договору оренди укладеного між позивачем та ТОВ «Сівер Україна» зважаючи на відсутність у ТОВ «Сівер Україна» будь-яких прав відносно спірного майна.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано обставини справи, що були встановлені рішеннями судів які набули законної сили.
Також звертає увагу суду на те, що було передчасно заявлено позов до ОСОБА_1 зважаючи на процедуру продовження орендних стосунків після зміни власника.
Судом першої інстанції допущено не повний судового розгляду справи, зважаючи на відсутність в реєстрі речових прав на нерухоме майно вказаного в прохальній частині позову майна, а також враховуючи відсутність доказів передачі приміщення технічних характеристик приміщення та інших відомостей які дозволяють індивідуально визначити приміщення.
Крім того, вважає, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки зважаючи на явні господарські правовідносини та суб'єктивний склад, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.
Інші учасники справи, в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час, і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що 01.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» та Всеукраїнською громадською організацією «Євразійський народний союз» було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 6.
За мовами договору ТОВ "Сівер Україна" передало, а Всеукраїнська громадська організація «Євразійський народний союз» прийняла у тимчасове платне користування нежиле приміщення № 98 І поверху (кімната № 7) загальною площею 30,5 кв. м., що розташоване в АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Відповідно п. 1.2. договору, переданий в оренду об'єкт належить наймодавцю на праві колективної власності на підставі реєстраційного посвідчення № 009848 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 18 січня 2005 року за реєстровим № 5227-П.
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно користування за плату на певний строк.
За умовами п. 4.1. договору оренди, договір оренди укладається на один рік з моменту підписання договору до 01.06.2013 року.
Відповідно п. 4.4. договору оренди якщо після надіслання наймачем повідомлення, передбаченого п. 4.3. цього договору наймодавець не надішле відповіді, договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах.
30.04.2016 року позивач звернувся до відповідача 2 із листом-повідомленням про продовження договору оренди до 01.06.2017 року (а.с. 8).
28.04.2017 року позивач звернувся до відповідача 2 із листом-повідомленням про продовження договору оренди до 01.06.2018 року (а.с. 105).
Судом встановлено, що Всеукраїнська громадська організація «Євразійський народний союз» знаходилася у орендованому приміщенні, де було розміщено ії офіс.
Відповідно до реєстраційних документів громадської організації - юридичною адресою являється саме АДРЕСА_1 офіс 98, в якому знаходились статутні документи позивача (оригінали), архівні матеріали, інформація на електронних носіях, оригінали документів, пов'язаних з діяльністю громадської організації, тощо, це забезпечувало в тому числі можливість виконання статутних повноважень Голови громадської організації по керівництву діяльністю громадської організації в цілому по Україні.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 02.12.2016 р. місцезнаходження Всеукраїнської громадської організації «Євразійський народний союз» - офіс 98 в будинку № АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2003 р. за ТОВ "Сівер Україна" було визнано право власності на приміщення площею 286,3 кв. м. та площею 278,4 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, дане рішення залишено без змін і набрало чинності.
18.01.2005 р. ТОВ «Сівер України» зареєструвало право власності на зазначені приміщення у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності за реєстровим номером № 5227-П.
Згідно з копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на 27.12.2016 р. нежилі приміщення за адресою АДРЕСА_1 23.12.2016 р. зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу від 27.09.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. (а.с. 109).
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2016 року було задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Благодійна організація «Благодійний фонд «Християнський», Прогресивна соціалістична партія України про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04.2007 року скасовано в частині вирішення вимог ТОВ «Сівер Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04. 2007 року залишено без змін (а.с. 61-71, 78-81).
Згідно з рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19.10.2016 р., Шевченківським районним судом м. Києва 10.04.2007 р. визнано недійсним договір купівлі - продажу нежилих приміщень № 97,98,102 загальною площею 564,50 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 27 вересня 2004 року між ОСОБА_9 особисто та як представником ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В.
В задоволенні зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно відмовлено.
При цьому судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 22 липня 2003 р. за ТОВ «Сівер Україна» визнано право власності на приміщення площею 286,3 кв. м. та 278,4 кв. м., які розташовані в АДРЕСА_1, які зазначені на плані БТІ під літерою «А». Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2004 року вказане рішення залишено без змін.
Також зазначено, що в подальшому ТОВ «Сівер Україна» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про зобов'язання БТІ зареєструвати за ним право власності на зазначені приміщення. Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.12.2004 р. позовні вимоги ТОВ «Сівер Україна» задоволені. Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2005 року вказане рішення скасовано, а провадження по справі припинено.
Крім того, судом було встановлено, що рішеннями Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2004 року були задоволені позови ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Благодійної організації «Благодійний фонд «Християнський» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку .
Ухвалами Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2004 року змінено спосіб і порядок виконання рішень, а саме визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 права власності кожного на 1/3 частину нежилих приміщень №№ 102. 97, 98 по АДРЕСА_1
На підставі даних ухвали суду ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 07 вересня 2004 року були видані реєстраційні посвідчення.
27 вересня 2004 року між ОСОБА_6, який діяв особисто та як представник ОСОБА_8, ОСОБА_10., та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень. За умовами договору ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_1 купив нежилі приміщення № № 97,98,102 загальною площею кв.м., що складає 50/100 частин від нежилих приміщень площею 1 134.70 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2672. Право власності ОСОБА_1 на зазначені приміщення 04 жовтня 2004 року було зареєстроване БТІ, про що зроблений запис в реєстрову книгу № 5711-53 за реєстровим № 5227-П.
16 листопада 2004 року ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2004 року скасовані за нововиявленими обставинами, одночасно скасована реєстрація приміщень в БТІ на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10
16 листопада 2004 року ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2004 року скасовані за нововиявленими обставинами, одночасно скасована реєстрація приміщень в БТІ на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11
При цьому колегією суддів зазначено: як вбачається з наданого апелянтом документу, а саме копії свідоцтва про шлюб від 25 березня 1994 року, виданого Відділом РАЦС Радянського РВК м. Мінськ на час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу нежилих приміщень № №97, 98, 102, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, від 27вересня 2004 року, відповідач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 За правилами ст.60 СК України майно, набуте подружжям за ч; шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведені домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Порушуючи питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень, ТОВ «Сівер Україна» не заявило вимог до ОСОБА_3, яка співвласником набутого за договором майна та суб'єктом оспорюваних правовідносин. Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сівер Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень.
Дані обставини, зважаючи на положення ч. З ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
На думку представника ОСОБА_1 на день укладання договору оренди з позивачем у ТОВ «Сівер України» були відсутні зареєстровані права власності на спірне приміщення, договір нікчемний.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з правомірності володіння спірним приміщенням ТОВ "Сівер Україна", чинності та правомірності договору оренди спірного приміщення укладеного між ТОВ "Сівер Україна" і Всеукраїнською громадською організацією «Євразійський народний союз», та вважав, що позивач має право на користування орендованим приміщенням та вимагати усунення порушення його прав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,п'ятою та шостої статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним не вимагається.
Під час розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено обставин на підтвердження нікчемності договору оренди укладеного ТОВ "Сівер Україна" і Всеукраїнською громадською організацією «Євразійський народний союз».
Оскільки договір оренди є дійсним позивач має право на користування належним чином орендованим приміщенням та вимагати усунення порушення його прав.
Ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких, зокрема відносяться, припинення дії яка порушує право і відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо нікчемності укладеного між ТОВ "Сівер Україна" і Всеукраїнською громадською організацією «Євразійський народний союз» договору оренди.
Правомірність набуття права власності на спірне приміщенням ТОВ "Сівер Україна" встановлена рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2003 року. Рішення не скасовано має законну силу. Сам договір оренди ніким не оспорений та діє.
Існуючи спірні питання між ТОВ "Сівер Україна " і ОСОБА_1 щодо власності спірних приміщень на думку колегії не можуть і не повинні впливати на права орендатораё щодо майна яким він правомірно користується на підставі діючого договору оренди.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки відповідачем по справі є і фізична особа и розгляд справи відбувається в межах цивільного судочинства.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів прийшла до висновку про правомірність та законність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене апеляційна скарга залишається без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 15 березня 2018 року.
Головуючий
Судді