Постанова
Іменем України
29 березня 2018 року
м. Київ
справа № 638/8265/15-к
провадження № 51-142км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_6 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220480001286 та 12015220480001077, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу - 20 квітня 2015 року за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання із іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за епізодами злочинів від 18 лютого , 19 лютого, 25 лютого, 2 березня 2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. За епізодом від 21 лютого 2015 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року, шляхом часткового складання покарань ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. За ч. 2 ст. 186 КК України за епізодами злочинів від 23 травня, 20 липня, 26 липня 2015 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ст. 71 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року, більш суворим, призначеним за новим вироком, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 18 лютого (двічі), 19 лютого, 25 лютого (двічі), 02 березня 2015 року знаходячись у приміщенні супермаркету «АТБ», розташованого по вул.23 Серпня, 67 а у м. Харкові, маючи умисел на таємне викрадення майна, брав із прилавку товар та, не оплативши на касі його вартість, виходив із магазину, після чого розпоряджався ним на свою користь, спричинивши матеріальної шкоди супермаркету «АТБ» на загальну суму 2246,76 грн.
Крім цього, 21 лютого 2015 року приблизно о 15:00 год. ОСОБА_6 поблизу будинку №4 на вул. Дерев'янко у м. Харкові побачив раніше йому незнайому потерпілу ОСОБА_7 , яка тримала у правій руці жіночу сумку з мобільним телефоном, діючи повторно, відкрито, з корисливих мотивів, ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_7 зі спини та, схопивши за вищевказану жіночу сумку, шляхом ривка, вихопив її з рук потерпілої та втік з місця вчинення злочину. Після чого, ОСОБА_6 обернув викрадене майно на власну користь, заподіявши ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 600 грн.
Пізніше, 23 травня 2015 року приблизно о 22:30 год., ОСОБА_6 перебував по вул. О. Яроша в м. Харкові, де поблизу будинку № 5 побачив раніше йому незнайому ОСОБА_8 , із золотим ланцюжком на шиї, діючи повторно, відкрито, з корисливих мотивів, він підбіг до потерпілої ОСОБА_8 зі спини і, схопивши рукою за вищевказаний ланцюжок, шляхом ривка зірвав його з шиї потерпілої,та втік з місця вчинення злочину. Своїми діями ОСОБА_6 завдав ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 30000 грн.
Крім того, 20 липня 2015 року приблизно о 06:10 год., ОСОБА_6 , перебуваючи по пр. Леніна у м. Харкові, підійшов до ОСОБА_9 і діючи повторно, відкрито, з корисливих мотивів, шляхом ривка, зірвав золотий ланцюг з ладанкою з шиї потерпілої та з місця вчинення злочину втік. Вказаними діями ОСОБА_10 завдав ОСОБА_9 матеріальної шкоди, на суму загальну 12019,02 грн.
Також, 26 липня 2015 року приблизно о 14:40 год., ОСОБА_6 перебуваючи поблизу будинку 35-В по пр. Л. Свободи у м. Харкові, діючи повторно, відкрито, з корисливих мотивів, підбіг до потерпілої ОСОБА_11 зі спини та шляхом ривка, зірвав з шиї потерпілої золотий ланцюжок, а потім з місця вчинення злочину втік, чим завдав ОСОБА_11 матеріальної шкоди на суму 5344, 44 грн.
Вироком Апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2017 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано.
Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_6 призначено покарання за епізодами злочинів від 18 лютого, 19 лютого, 25 лютого, 2 березня 2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. За епізодом від 21 лютого 2015 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року шляхом часткового складання покарань ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. За ч. 2 ст. 186 КК України за епізодами злочинів від 23 травня, 20 липня, 26 липня 2015 року його засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяця. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого через м'якість.
Як убачається із змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_6 ставить питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. При цьому фактично посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі, через суворість. А також указує на неправильне визначення апеляційним судом йому остаточного покарання із застосуванням ст.71 КК України., яке, на його думку, виходить за межі інкримінованої йому санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та засудженого не надходило.
У судовому засіданні:
- засуджений та захисник підтримали подану скаргу. При цьому засуджений вказав, що апеляційним судом не надано відповіді на доводи скарги щодо непричетності його до злочинів, інкримінованих йому за ч. 2 ст. 186 КК України;
- прокурор не підтримав поданої касаційної скарги і заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які б давали підстави для сумнівів у законності й обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України та правильність кваліфікації його дій за цими нормами закону про кримінальну відповідальність.
Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах засудженого та його захисника доводам, в тому числі і тим на які засуджений послався при касаційному розгляді, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.
Доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі через суворість не заслуговують на увагу.
Так, суд правильно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення аналогічних злочинів, скоїв новий злочин в період іспитового строку, не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, проте перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом «синдром залежності від опіоїдів», не одружений, не працює, обставин , які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Одночасно судом першої інстанції було враховано й конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, тому суд правильно призначив покарання ОСОБА_6 в межах санкцій ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 186 КК України. Вказані обставини були предметом перевірки і апеляційним судом, з висновками яких погоджується і колегія суддів.
Покарання, призначене засудженому, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, а тому підстав вважати призначене покарання ОСОБА_6 явно несправедливим через його суворість, про що зазначається у касаційній скарзі засудженого, не вбачається
Доводи касаційної скарги засудженого про неправильне визначення апеляційним судом остаточного покарання із застосуванням ст. 71 КК України, що перевищує максимальний розмір покарання, передбачений санкцією ч. 2 ст. 186 КК України є необґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частиною 4 ст. 71 КК України встановлено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду з підстав неправильного застосуванням районним судом закону про кримінальну відповідальність при визначені остаточного покарання засудженому, дотримався вимог ст. 71 КК України при призначені ОСОБА_6 остаточного покарання та, визначивши покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, шляхом частково складання призначених покарань, остаточно визначив покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць, тобто призначив покарання більше за покарання, призначене за новий злочин.
Вирішення судом питання про призначення покарання відповідає вимогам статей 50, 65, 70, 71 КК України. Підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання явно несправедливим через його м'якість чи суворість, про що зазначається у касаційних скаргах, не вбачається.
Таким чином, апеляційний суд дотримався положень статей 404, 405, 407, 414 КПК України при розгляді поданих прокурором та засудженим апеляційних скарг, а постановлений в апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_6 відповідає вимогам статей 374, 420 КПК України.
Отже, підстав для скасування судових рішення з мотивів, викладених у касаційних скаргах, не вбачається.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які відповідно до ст. 438 КПК України були би підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому в задоволенні касаційних скарг засудженого та прокурора слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, суд
ухвалив:
Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скаргу прокурора та засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3