Постанова
Іменем України
29 березня 2018 року
м. Київ
справа № 350/118/16-к
провадження № 51-875км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2016 року та вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015090000000174, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сваричів Рожнятівського району, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 :
- на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 78059 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 120000 грн., 1000 грн. витрат в рахунок відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та 25000 грн витрат в рахунок відшкодування витрат по оплаті правової допомоги;
- на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн.;
- на користь ОСОБА_9 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- на користь держави 1596,60 грн. витрат пов'язаних з проведенням судових експертиз;
Постановлено стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»:
- на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 63863 грн; та 5512 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- на користь ОСОБА_8 5512 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;
на користь ОСОБА_9 5512 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 15 грудня 2015 року, приблизно о 17:45 год в темну пору доби, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою автодороги Т-09-02 «Креховичі-Дзвиняч», що в урочищі Підмонастир у с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області зі швидкістю приблизно 80 км/год, в порушення вимог п. 2.3. «б», п. 2.9 «а», п. 10.1, п. 12.4 Правил дорожнього руху, перевищуючи максимально-допустиму швидкість, виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись в тому, що вона є вільною від транспортних засобів, де вчинив зіткнення з автомобілем марки Renault Kangoо, під керуванням водія ОСОБА_10 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_10 помер.
Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2017 року вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2016 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить скасувати вирок районного та вирок апеляційного судів та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого через м'якість. При цьому вказує на те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_7 злочину, його особу та призначив останньому покарання наближене до мінімального, передбаченого санкцією інкримінованої йому статті. Апеляційний суд, в свою чергу, хоча і скасував вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та постановив свій вирок, проте збільшив розмір покарання всього на 6 місяців, що на думку потерпілої є явно несправедливим через м'якість. Крім того, не погоджується з вирішенням апеляційним судом цивільного позову, оскільки вважає, що суд, частково задовольняючи її позовні вимоги , належним чином свого рішення не мотивував.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримала частково.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
При перевірці матеріалів провадження касаційним судом установлено, що доводи потерпілої про невідповідність вимогам кримінального закону призначеного ОСОБА_7 покарання через м'якість є такими, що заслуговують на увагу.
Відповідно до положень ст.ст. 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосування більш суворого покарання, у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. При цьому, таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Проте, суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався з огляду на наступне.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, не погоджуючись з вироком районного суду від 11 листопада 2016 року, прокурор та потерпіла ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невідповідність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, порушували питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання і постановлення апеляційним судом свого вироку з призначенням останньому більш суворого покарання .
Апеляційний суд, розглянувши провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої, хоча і скасував вирок районного суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 , та ухвалив свій вирок, проте в порушення вимог ст. 420 КПК Україниналежно не проаналізував змісту їх апеляційних скарг, та призначив засудженому покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість.
При цьому, як правильно зазначається у касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_6 , суд не оцінив і не врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких. Крім того, суд не дав оцінки конкретним обставинам справи, тому, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп'яніння, а також тому, що до нього було застосовано Закон України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, унаслідок якого загинула людина.
На думку колегії суддів, ці обставини у сукупності свідчать про те, що призначене апеляційним судом ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, яке наближено до мінімальної санкції ч. 2 ст. 286 КК України, є явно м'яким і не буде сприяти виправленню засудженого.
З урахуванням викладеного, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, та прийняти законне і обґрунтоване рішення, у тому числі щодо вирішення цивільного позову.
У зв'язку з тим, що у касаційній скарзі ставиться питання про невідповідність призначеного покарання ОСОБА_7 ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м'якість, та останній відбуває його реально, то колегія суддів вважає за необхідне продовжити тримання ОСОБА_7 під вартою.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 вважати продовженим до 60 днів.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3