Постанова
Іменем України
29 березня 2018 року
м. Київ
справа № 405/2468/14-к
провадження № 51-203 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2017 року у кримінальному провадженні № 12013120020000457 за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ст. 353, ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, звільненого 02 червня 2010 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 14 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 листопада 2016 року ОСОБА_7 засуджено за:
- ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано час його попереднього ув'язнення з 27 грудня 2013 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.; на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду встановлено, що 12 червня 2013 року приблизно о 21.10 год. ОСОБА_7 разом з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебували на АДРЕСА_2 , де гуляли ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_9 . Діючи за попередньою домовленістю, ОСОБА_7 разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, впритул наблизились до потерпілих та умисно, цілеспрямовано, застосовуючи предмети, призначені для нанесення тілесних ушкоджень, без пояснень раптово нанесли кілька ударів ОСОБА_8 у різні частини тіла, чим своїми сукупними діями спричинили останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В цей час ОСОБА_9 , намагаючись захистити свого чоловіка від ударів, почала закривати голову останнього своїми руками, а ОСОБА_7 разом з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжуючи реалізацію свого умислу на спричинення тілесних ушкоджень, умисно нанесли ОСОБА_9 не менше семи ударів по рукам, чим спричинили останній середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_7 та інша особа з місця скоєння злочину зникли, залишивши потерпілих на місці події.
Крім того, 21 серпня 2013 року приблизно о 18.30 год. ОСОБА_7 разом з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та двома невстановленими слідством особами перебували біля гаражного кооперативу «Геолог» у с. Гірниче м. Кіровограду, де у них виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 разом із зазначеними особами наблизились до потерпілого та умисно й цілеспрямовано, за попередньою змовою між собою, за допомогою металевих предметів нанесли ОСОБА_8 численні удари по голові та тулубу, чим своїми сукупними діями спричинили останньому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя у момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставах істотного порушення судами вимог кримінального процесуального закону. Захисник зазначає, що: під час досудового розслідування було порушено ст. 228 КПК України при пред'явленні ОСОБА_7 для упізнання потерпілій, саме упізнання проводилося за відсутності захисника, що є порушенням права обвинуваченого на захист; усупереч ст. 165 КПК України не були виконані ухвали слідчого судді та суду про тимчасовий доступ до речей і документів; матеріали кримінального провадження сфальсифіковано, оскільки з них зникли речові докази; суд не взяв до уваги показань свідків щодо невинуватості ОСОБА_7 та докази того, що останній у зазначений у вироку час перебував в іншому місці; в суді не встановлено мотиву та мети злочину, а також відсутні докази попередньої змови.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 ґрунтуються на ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, яким місцевий суд дав оцінку відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Зокрема, суд взяв до уваги показання потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 щодо конкретних обставин спричинення їм тілесних ушкоджень, свідка ОСОБА_10 , який підтвердив показання потерпілих за епізодом від 12 червня 2013 року, свідка ОСОБА_11 , який був очевидцем події 21 серпня 2013 року та підтвердив обставини, викладені потерпілим ОСОБА_8 . Ці показання є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами, а саме: висновками експертиз щодо ступеня тяжкості, локалізації та механізму заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень; протоколами огляду місця події; протоколом пред'явлення потерпілому ОСОБА_8 особи для впізнання за фотознімками, в ході якого потерпілий упізнав ОСОБА_7 як особу, що разом з іншими особами спричинила йому тілесні ушкодження; протоколом пред'явлення свідкам ОСОБА_11 та ОСОБА_10 особи для впізнання за фотознімками; протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим та іншими доказами, яким суд дав відповідну оцінку та обґрунтовано поклав в основу вироку.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 12 червня 2013 року знаходився у м. Кривому Розі та не міг спричинити потерпілим тілесних ушкоджень були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і визнані безпідставними, про що в судових рішеннях наведено докладні мотиви, з якими погоджується суд касаційної інстанції. Органом досудового слідства та судом було здійснено всі передбачені законом заходи для перевірки цієї версії сторони захисту
Суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , оскільки ці свідки не вказували на те, що бачили ОСОБА_7 цього дня на робочому місці, а лише посилалися на беззаперечність такого факту, виходячи із зафіксованих у документах даних, які місцевий суд визнав непереконливими, навівши у вироку обґрунтовані мотиви свого рішення.
Так само критично судом були оцінені показання свідка ОСОБА_17 щодо обставин події 21 серпня 2013 року, оскільки вони суперечать усім іншим доказам у справі, визнаним допустимими, крім того, свідок ОСОБА_11 стверджував, що на місці події ніякої жінки не було.
Твердження захисника у касаційній скарзі про те, що судами не було встановлено мотив і мету злочину, а також не доведено наявності у діях ОСОБА_7 попередньої змови з іншими особами не ґрунтуються на матеріалах провадження.
У судовому засіданні суду першої інстанції було здійснено усі передбачені процесуальним законом заходи для встановлення всіх суб'єктивних та об'єктивних ознак складу злочинів, що мають значення для кваліфікації дій винного, зокрема, шляхом допиту потерпілих та свідків. Наявність попередньої змови між ОСОБА_7 та іншими особами на заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень підтверджується спільними узгодженими діями нападників, які слідкували за потерпілим ОСОБА_8 , злагоджено та мовчки почали завдавати ударів заздалегідь приготовленими предметами і разом припинили свої дії та поїхали з місця вчинення злочину, а за другим епізодом факт попередньої змови, крім наведеного, підтверджується ще й узгодженістю дій нападників по імітуванню ДТП.
За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_7 кваліфіковано вірно.
Посилання захисника на те, що місцевий суд у вироку послався на недопустимі докази - протокол пред'явлення ОСОБА_7 для впізнання потерпілій ОСОБА_9 , яке було проведено з істотним порушенням ст. 228, 46 КПК України, та протокол упізнання його за фотознімками свідком ОСОБА_18 , є безпідставними, оскільки з вироку вбачається, що зазначені докази судом першої інстанції були визнані недопустимими і виключені із доказової бази.
Суд відповідно до ст. 94 КПК України оцінює докази, які були зібрані сторонами кримінального провадження відповідно до вимог процесуального закону та надані ними до суду, а тому твердження, викладені у касаційній скарзі захисника, про фальсифікацію матеріалів справи внаслідок зникнення із неї речових доказів - кепки, протоколу її вилучення та медичної картки потерпілої ОСОБА_9 не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки зазначені речі та документи не були визнані доказами в матеріалах цього кримінального провадження.
Що стосується невиконання ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів (інформації, яка знаходиться в операторів мобільного зв'язку стосовно користувачів мобільних телефонів, їх з'єднання та прив'язки до базових станцій), ці ухвали не були виконані у зв'язку з відсутністю технічних можливостей надати зазначену інформацію за вказаний в ухвалах період часу, про що в матеріалах справи є відповідний лист (т. 3 а. 132).
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би відповідно до ст. 412 КПК України були безумовними підставами для скасування судових рішень захисником у скарзі не наведено та касаційним судом не встановлено.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника й аналогічні доводам у його касаційній скарзі, визнав їх безпідставними, про що в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК України наведено докладні мотиви прийнятого рішення.
Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення нових злочинів.
У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Суд вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без зміни.
З цих підстав Суд ухвалив:
Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_19