Постанова
Іменем України
29 березня 2018 р.
м. Київ
справа № 359/5564/15-к
провадження № 51-1256км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
засуджених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
та їх захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні за касаційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015101110000103, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , громадянина України, 28 січня 1993 року, уродженця Одеської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України.
ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, проживаючої по АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 грудня 2015 року засуджено:
ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вирішено питання судових витрат і речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України, змінено. Виключено із покарання, призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 305 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України додаткове покарання у виді конфіскації психотропних речовин, що були предметом контрабанди.
У решті вирок залишено без зміни.
Рекомендовано суду першої інстанції вирішити питання про долю психотропних речовин, які були предметом злочину у порядку ст. ст. 537 - 539 КПК України
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнано винуватими і засуджено за контрабанду особливо небезпечних психотропних речовин, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчинені за попередньою змовою групою осіб та закінчений замах на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, вчинені за попередньою змовою групою осіб за обставин викладених у вироку.
Так, у кінці січня - на початку лютого 2015 року, ОСОБА_6 , маючи на меті вчинення контрабанди особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, вступив у попередню злочинну змову із громадянином України ОСОБА_7 та особою, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження.
На початку лютого 2015 року особа, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, діючи відповідно до попередньої змови із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , замовив на ім'я ОСОБА_6 у Китайській Народній Республіці та організував відправлення в Україну з приховуванням від митного контрою - шляхом маскування під косметичні засоби, міжнародним поштовим відправленням особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено.
Після цього, в середині лютого 2015 року, особа, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, у невстановлений досудовим слідством спосіб, надав вказівку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після надходження до України, отримати у м. Києві особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, що надійшли міжнародним поштовим відправленням та у подальшому переправити на його адресу, яку він мав повідомити додатково.
13 лютого 2015 року до зони митного контролю Державного підприємства спеціального зв'язку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна, 3, з Китайської Народної Республіки надійшло міжнародне поштове відправлення, яке слідувало на ім'я та адресу « ОСОБА_11 », і у якому під час митного огляду співробітниками митниці виявлено грудкоподібні речовини бежевого та зеленого кольорів, які під виглядом косметичних засобів, з приховуванням від митного контролю переміщені через митний кордон України. Згідно висновку експерта речовини, виявлені у міжнародному поштовому відправленні, містять у своєму складі особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено.
У подальшому, 05 березня 2015 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою з особою, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, спрямованої на контрабанду особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 13, з метою доведення до кінця спільного злочинного наміру, направленого на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, отримали у представника Державного підприємства спеціального зв'язку, який здійснює доставку поштових відправлень, міжнародне поштове відправлення, яке слідувало з Китайської Народної Республіки на ім'я ОСОБА_6 та у якому від митного контролю було приховано особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, а саме: «РVР» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), «Метилон» (3,4- метилондіокси-N-метилкатинон) та «а-Піролідіногексанофенон» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-гексан- 1-он), як гомолог «РVР» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он).
За наведених вище обставин, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та особа, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, що знаходились у міжнародному поштовому відправленні, яке слідувало з Китайської Народної Республіки на ім'я ОСОБА_6 і приховані від митного контролю.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_7 в частиніпризначеного покарання та просить його пом'якшити із застосуванням ст. 69 КК України і звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Вказує, що судом не враховано тяжкість вчиненого, те що злочин не закінчений, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність шкоди. Також не взято до уваги дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні батьків пенсійного віку. Повідомляє, що за час досудового розслідування його підзахисний став на шлях виправлення, одружився, дружина перебуває на обліку у зв'язку з вагітністю, знайшов роботу, виконував належним чином покладені на нього процесуальні обов'язки. Наголошує, що на стадії досудового розслідування було укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої, сторони погодилися на призначення ОСОБА_7 із застосуванням ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яку суд не затвердив. Стверджує, що судом не враховано вимоги ст. 68 КК України при призначенні покарання за вчинення замаху на злочин. Вважає, що виправлення та перевиховання його підзахисного можливе без ізоляції від суспільства.
У касаційної скарзі захисник ОСОБА_10 порушує питання про зміну постановлених судових рішень в частині призначеного покарання ОСОБА_6 , просить його пом'якшити із застосуванням ст. 69 КК України та звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. При цьому зазначає, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 404 КПК України повторно не дослідив обставини, які досліджені судом першої інстанції неповно. Вказує на те,, що його підзахисний не був організатором вчинених злочинів, на це пішов лише внаслідок збігу тяжких сімейних обставин. Стверджує, що не взято до уваги, що ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризується, має молодий вік, постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також вказує на те, що від дій його підзахисного, які не мали системного характеру, тяжких наслідків не настало, не було заподіяно істотної шкоди інтересам суспільства. Наголошує, що на стадії досудового розслідування було укладено угоду про визнання винуватості, яку суд не затвердив, однак на його думку це свідчить про те, що правоохоронні органи не вважають ОСОБА_6 суспільно небезпечним. Вважає, що виправлення та перевиховання його підзахисного можливе без ізоляції від суспільства.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисник ОСОБА_8 касаційні скарги захисників підтримали та просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційні скарги захисників ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , є необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційних скарг доведеність винуватості ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України у касаційному порядку не оспорюються.
Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
З матеріалів кримінального провадження та звукозапису судового засідання убачається, що клопотання про повторне дослідження доказів ніхто з учасників судового провадження не заявляв. Більше того, вирок суду оскаржувався захисниками лише з підстав суворості призначеного покарання. Тому доводи захисника ОСОБА_10 про безпідставне повторне не дослідження апеляційним судом доказів, не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах кримінального провадження.
Посилання захисників на укладення угоди про визнання винуватості на досудовому слідстві є безпідставними, оскільки вказані питання були розглянуті судом та у відповідності до вимог КПК України відмовлено в їх затвердженні.
Щодо доводів касаційних скарг про суворість призначеного покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 судом дотримано.
Так, вид і міра покарання кожному із засуджених обрана у відповідності до вимог закону, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, даних про особи засуджених, їх стану здоров'я, позитивних характеристик, а також усіх обставин, які пом'якшують покарання та за відсутності тих, що його обтяжують.
Зокрема, при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції послався на сукупність пом'якшуючих покарання обставин та обґрунтовано визнав такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 злочинів, визнання ними вини і щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, а також те, що вони раніше не судимі.
Враховано судом і те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України не закінчений.
Колегія суддів в даному випадку вважає вид і розмір обраного кожному із засуджених, як основного, так і додаткового покарання таким, що відповідає принципам законності, справедливості та сприятиме їх виправленню і попередженню нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення скарг про його пом'якшення.
Правильно, відповідно до ст. 70 КК України, визначене судом і остаточне покарання.
Також, ст. 75 КК України, застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у вироку. При вирішенні зазначених питань суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.
Колегія суддів вважає, що строк призначеного покарання кожному із засуджених, ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчинених злочинів, навіть за наявності достатніх позитивних даних про особи винних, не дають підстав вважати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства. Підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.
Всі доводи щодо суворості призначеного покарання, які аналогічні доводам апеляційних скарг захисників, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 15 «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 і ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_12 - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3