Постанова
Іменем України
29 березня 2018 року
м. Київ
справа № 748/210/16-к
провадження № 51-1063 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 07 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270270000973, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово судимого, останній раз - 18 січня 2016 року вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, що призначено за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2016 року більш суворим, що призначене за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2016 року, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 03 листопада 2015 року близько 00:30, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс ОСОБА_8 не менше восьми ударів руками і ногами в область голови, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя, внаслідок яких ОСОБА_8 помер на місці події.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 березня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисника порушується питання про зміну судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що дії засудженого підлягають перекваліфікації із ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України. При цьому, просить зменшити і розмір задоволених вимог за цивільним позовом ОСОБА_9 у зв'язку з перекваліфікацією дій засудженого. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Стверджує, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , також просить змінити судові рішення та перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ст.124 КК Країни. Зазначає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На зазначені порушення було вказано і в апеляційних скаргах його і захисника, проте апеляцій суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам їх скарг. Крім того, стверджує, що в матеріалах провадження відсутній звукозапис судових засідань кримінального провадження в суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_9 просить залишити їх без задоволення як безпідставні.
У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційних скарг засудженого та його захисника убачається, що вони, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просять доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.
Так, судом правильно зроблений висновок на підставі показань засудженого ОСОБА_6 , який визнав себе винним частково, оскільки наносив удари потерпілому, захищаючись від останнього, показань потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , даними протоколу проведення слідчого експерименту від 5 січня 2016 року, висновком судово-медичної експертизи № 925 від 7 грудня 2015 року, відповідно до якого на тілі трупу ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-черепної травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, переломами кісток лицевого черепа, субдуральним та субарахноїдальними крововиливами, крововиливами в м'язі тканини голови, синцями, саднами та збитою раною обличчя; закритою травмою грудної клітки с саднами грудної клітки та переломами ребра зліва, садно лівого плеча та правого стегна, що утворилися від дії тупих предметів. Згідно морфологічних властивостей тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , він міг піддаватися не менше ніж 13 травматичних дій, а саме: 8 травматичних дій в ділянку голови, 3 - в ділянку тулубу, 1 - в ділянку лівого плеча та 1 - в ділянку лівого стегна. А також іншими доказами у провадженні, які послідовні, не суперечливі, узгоджуються між собою, доповнюють один одного, безсумнівні і обґрунтовано покладені судом в основу обвинувального вироку та ретельно перевірені апеляційним судом.
Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення злочину, його наслідки, зазначив дії і роль засудженого.
Доводи касаційних скарг про перевищення засудженим меж необхідної оборони не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки вони є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.
Так, згідно з ч. 3 ст. 36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Слід відрізняти необхідну оборону від уявної, під якою розуміється заподіяння шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, але особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, помилково припускала наявність такого посягання.
При уявній обороні кримінальна відповідальність за заподіяну
шкоду виключається лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала й не могла усвідомлювати помилковість свого припущення. Питання про те, чи дійсно в особи були підстави для помилкового висновку про наявність суспільно небезпечного посягання, вирішується з урахуванням конкретних обставин справи.
Судом ретельно перевірялась версія захисту щодо заподіяння потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження, спричиненого при перевищенні меж необхідної оборони. Проте, вона правильно визнана безпідставною, оскільки суперечить встановленим фактичним обставинам, спростовується показаннями свідків та висновками експертиз, які у своїй сукупності дають підстави вважати, що у даному конкретному випадку засуджений, завдаючи потерпілому не менше 8 ударів в життєво важливі органи, свідомо припускав настання тяжких наслідків внаслідок таких своїх дій, проте байдуже ставився до їх настання, тобто вчинив злочин з непрямим умислом.
З урахуванням конкретних обставин справи дії ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.
Даних про неправильне застосування кримінального закону не встановлено.
Крім того, аналогічні за змістом доводи касаційних скарг захисника та засудженого щодо невідповідності вироку суду вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними.
Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Так, суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляційних скарг засудженого та його захисника, на кожний з доводів, що в них містяться, дав повну та вичерпну відповідь.
Крім того, доводи засудженого про відсутність в матеріалах провадження дисків звукозаписів судових засідань кримінального провадження в суді першої інстанції, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження. До того ж , вказані доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який витребував з районного суду резервні копії звукозапису судових засідань (т. 2, а.п. 88-89).
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65, 70 КК України.
Колегія суддів вважає, що цивільний позов вирішений правильно та з дотриманням вимог статей 23, 1168, ЦК України, розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_14 було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційні скарги мають бути залишені без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 07 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3