Ухвала
Іменем України
02 квітня 2018 р.
м. Київ
Провадження № 51-5097 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2018 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 4 місяці.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , судові рішення щодо яких не оскаржуються.
Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 по 2126,66 грн. матеріальної шкоди, 1684 грн. моральної шкоди та 1666,66 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2018 року вказаний вирок змінено в частині призначення покарання ОСОБА_5 .
Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покладено певні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14 квітня 2015 року, за попередньою змовою з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 приблизно о 22.00 год., підібравши ключ, проник до приміщення гаражу по АДРЕСА_3 , а ОСОБА_6 залишився біля приміщення з метою попередження про появу можливих очевидців вчинення злочину, після чого з вказаного гаража викрали майно потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 19097 грн.
Після цього ОСОБА_4 і ОСОБА_6 завантажили викрадене майно до автомобіля ОСОБА_5 і залишили місце вчинення злочину. Викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 ставить питання про зміну оскаржуваних судових рішень та звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що суд не достатньо врахував дані про його особу, відсутність обставин, що обтяжують покарання та ряд пом'якшуючих покарання обставин.
Мотиви суду
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.
Що ж стосується доводів засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання та звільнення від його відбування, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з долученої до касаційної скарги копії вироку, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, дані про його особу, а саме: засуджений за місцем проживання характеризується посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Крім того, судом взято до уваги те, що саме ОСОБА_4 був ініціатором вчинення злочину.
За відсутності обтяжуючих покарання обставин, судами визнано обставинами, що пом'якшують покарання активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданих збитків. При цьому судом першої інстанції зазначено, що обвинувачені не розкаялися у вчиненому, не висловлювали критичного ставлення до своєї протиправної поведінки, не вчиняли спроб порозумітися з потерпілим.
З огляду на це, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, тобто нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 185 КК України, але не знайшов підстав для звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Таким чином, призначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 4 місяці, яке слід відбувати реально, суд не порушив вимог статей 65-67 КК України, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_4 покарання без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. Стосовно доводів, викладених в апеляції ОСОБА_4 , аналогічних доводам у його касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви їх необґрунтованості,з якими погоджується й колегія суддів.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого і вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2018 року.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3