02 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 756/12893/15-к
провадження № 51-3896ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року в межах кримінального провадження № 12015100050005843 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК,
Суть питання
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання із застосування ст. 69 цього Кодексу у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавлення волі.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі захисник обмежився лише загальними фразами про допущенні, на його думку, порушення апеляційним судом процесуального закону та неправильне застосування матеріального закону. При цьому захисник не конкретизував, у чому саме полягали такі порушення та неправильне застосування та як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого цим судом судового рішення, та чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування ухвали апеляційної інстанції касаційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 404, 412, 413, 419 цього Кодексу.
Крім того, як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, вирок Апеляційної суду м. Києва від 23 лютого 2017 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років й на підставі ст. 75 КК звільнено від його відбування з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) від 26 жовтня 2017 року з підстав неправильного застосування апеляційним судом вимог ст. 75 КК та невідповідності призначеного засудженому покарання внаслідок м'якості. При цьому, призначаючи новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, ВССУ у своєму рішенні зауважив, що у разі не встановлення пом'якшуючих покарання обставин та даних про особу ОСОБА_4 , які б істотно знижували тяжкість вчиненого ним злочину та свідчили про можливість його виправлення без реального відбування покарання, то призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати м'яким.
Однак, захисник, вказуючи на суворість призначеного ОСОБА_4 покарання та необхідність застосування до нього положень ст. 75 КК, не зазначає про наявність нових обставин, які не були враховані апеляційним судом при визначені виду й розміру призначеного ОСОБА_4 покарання та істотно знижували тяжкість вчиненого засудженим злочину і свідчили про можливість його виправлення без реального відбування призначеного покарання.
Таким чином, захисник не навів обґрунтування щодо явної несправедливості призначеного засудженому ОСОБА_4 покарання та його невідповідності тяжкості вчиненого ним злочину, обставинами його скоєння та даним про особу засудженого внаслідок суворості, з огляду на положення статей 413, 414 КПК та приписи статей 50, 65, КК у їх взаємозв'язку.
Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Водночас Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги захисника містять посилання щодо неповноти судового розгляду, надання власної оцінки доказам та заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
У зв'язку з цим, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без руху і встановити їй строк для усунення недоліків - сім днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3