Ухвала
Іменем України
02 квітня 2018 року
м. Київ
Провадження № 51-3546 ск 18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні № 12017150040000770 в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 грудня 2017 року щодо ОСОБА_4 ,
встановила:
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2017 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, засуджено:
за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді 1 року виправних робіт із відрахуванням 10% із суми заробітку в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 29397 грн. 32 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва грошових коштів, витрачених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у розмірі 9196,39 грн.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 06.02.2017 року, приблизно о 17:00 год., знаходячись на території ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" по вул. Космонавтів, 156-А в м. Миколаєві в ході виниклого конфлікту, діючи з прямим умислом, наніс один удар своєю правою ногою в область коліна правої ноги ОСОБА_5 , спричинивши останньому тілесні пошкодження, що відповідно до висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 задоволено частково, а вирок суду першої інстанції змінено: постановлено звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що апеляційний суд не встановивши обставин на підтвердження факту непрацездатності ОСОБА_4 , безпідставно звільнив його від призначеного судом першої інстанції покарання на підставі ч. 2 ст. 57 КК України.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданого до неї судового рішення та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Стаття 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого ст. 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Як убачається з доданих до касаційної скарги копій судових рішень, змінивши вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді виправних робіт, апеляційний суд вказав, що останній є інвалідом третьої групи, а тому на підставі ч. 2 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт не може бути застосовано до непрацездатних осіб.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засуджену від покарання.
Оскільки санкцією ч.1 ст. 122 КК Українипередбачено покарання у виді виправних робіт на строк до 2 років, обмеження волі на строк до 3 років або позбавлення волі на строк до 3 років, при цьому питання про скасування вироку за м'якістю призначеного покарання не порушено, а ОСОБА_4 призначено покарання, яке з огляду на його стан не може бути до нього застосовано, то він підлягає звільненню від цього покарання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційним судом правильно звільнено ОСОБА_4 від призначеного йому покарання місцевим судом у виді виправних робіт, що цілком узгоджується з вищенаведеними вимогами кримінального та кримінального процесуального закону, а тому підстав вважати обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора, у колегії суддів немає.
Ухвала апеляційного суду достатньо мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України..
З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 грудня 2017 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3