Постанова
Іменем України
28 березня 2018 року
м. Київ
справа № 357/9758/15-ц
провадження № 61-5150св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О.,
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року у складі головуючого судді Кошель Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 березня 2016 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О.,
Волохова Л. А., Олійника В. І.,
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») подало до суду позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 31 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив відновлювальну кредитну лінію ОСОБА_3 на загальну суму 26 029,99 дол. США на купівлю автомобіля терміном по 31 жовтня 2014 року включно.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. укладеного між сторонами кредитного договору позичальник зобов'язалася повернути отриманий кредит не пізніше 31 жовтня
2014 року шляхом щомісячного часткового погашення заборгованості за кредитами у сумі 309,88 дол. США та процентами за користування кредитом у розмірі 16 % річних.
Позивач свої обов'язки за кредитним договором виконав повністю, натомість відповідач неналежним чином виконувала обов'язок щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування ним, унаслідок чого за договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 08 червня 2015 року становить
25 080,68 дол. США та 10 513 770 грн 89 коп., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 17 680,26 дол. США; простроченої заборгованості за процентами у розмірі 7 400,42 дол. США; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 6 695 437 грн 21 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 3 764 605 грн 10 коп.; 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 34 379 грн 96 коп.; 3 % річних від суми прострочених процентів за кредитом у розмірі 19 348 грн 62 коп.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 77.1/АА-00136.07.2 в розмірі
25 080,68 дол. США та 346 745 грн 65 коп.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позов є обґрунтованим та доведеним, оскільки позивач своїх обов'язків за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягнення з відповідача.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У квітні 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 27 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області
від 24 березня 2016 року, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та справу направити на новий розгляд до апеляційного суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не були виконані всі вимоги цивільного судочинства в частині розгляду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із цим не забезпечено всебічний розгляд справи. Крім того,
у додаткових поясненнях до касаційної скарги зазначено, що під час розгляду справи у рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем було сплачено 400 та 395 доларів США, однак указана обставина не була врахована при розгляді справи, тому вважає, що суд не повністю дослідив обставини справи та його висновки не відповідають вимогам закону, оскільки суду необхідно було переглянути розмір штрафних санкцій із урахуванням часткового погашення заборгованості.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 05 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану цивільну справу передано Верховному Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України (у редакції станом на час ухвалення судових рішень у справі) щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив відновлювальну кредитну лінію відповідачу на загальну суму 26 029,99 дол. США на купівлю автомобіля терміном по 31 жовтня 2014 року включно.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 укладеного між сторонами кредитного договору позичальник зобов'язалася повернути отриманий кредит не пізніше 31 жовтня
2014 року шляхом щомісячного часткового погашення заборгованості за кредитами у сумі 309,88 дол. США та процентами за користування кредитом у розмірі 16 % річних.
Також встановлено, що позивач свої обов'язки за кредитним договором виконав повністю, натомість відповідач неналежним чином виконувала обов'язок щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування ним, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 08 червня 2015 року становить
25 080,68 дол. США та 10 513 770 грн 89 коп., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 17 680,26 дол. США; простроченої заборгованості за процентами у розмірі 7 400,42 дол. США; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 6 695 437 грн 21 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 3 764 605,10 грн.;
3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 34 379 грн 96 коп.; 3 % річних
від суми прострочених процентів за кредитом у розмірі 19 348 грн 62 коп.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Таким чином, у силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, у силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України в редакції, що була чинною на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, та врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України в межах строку позовної давності, та зменшеного розміру пені до 300 000 грн.
Посилання у додаткових поясненнях до касаційної скарги щодо неврахування судами часткового погашення відповідачем простроченої заборгованості за кредитним договором, що могло вплинути на розмір стягнутої неустойки, не заслуговує на увагу, оскільки суд виходив із заявлених позовних вимог при поданні позову до суду про стягнення заборгованості, яка утворилась станом на 08 червня 2015 року, а грошові кошти, сплачені напередодні та в день ухвалення рішення судом першої інстанції
(26 та 27 листопада 2015 року) в рахунок заборгованості за кредитним договором, на законність та обґрунтованість висновків суду не впливають.
Твердження заявника, що погашення заборгованості перед постановленням рішення у розмірі 795 дол. США могло вплинути на розмір стягнутих штрафних санкцій є безпідставним, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що розмір заявленої позивачем пені - 10 513 770 грн 89 коп. було значно зменшено судом на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а саме до 300 000 грн, і тому погашення незначної суми не могло вплинути на загальний розмір стягнутої пені.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року у редакції, чинній на час ухвалення рішення, перевірив доводи апеляційної скарги та навів висновки на їх спростування, у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам статті 315 ЦПК України 2004 року.
Посилання у касаційній скарзі на порушення прав ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не заслуговують на увагу, оскільки вона була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 143). Відповідно до частини другої статті 305 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Тому розгляд справи за відсутності ОСОБА_3 не є порушенням норм процесуального права. Відкладення розгляду справи апеляційним судом у випадку неявки сторін, належним чином повідомлених про час і місце судового розгляду, є правом, а не обов'язком суду.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 року, номер заяви 10563/83, пп. 24-33); право на ефективну участь
(T. та V. проти Сполученого Королівства, 16 грудня 1999 року, номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).
Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (Каралевічус проти Литви (Karalevičius v. Lithuania), 06 червня 2002 року, номер заяви 53254/99).
Враховуючи вищезазначене, під «повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення сторін «правом на суд».
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а отже, підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 березня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко
С.О. Погрібний
О.В. Ступак
Г .І. Усик