Ухвала
Іменем України
2 квітня 2018 р.
м. Київ
Справа № 336/1719/17
Провадження № 51-4424 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року щодо нього,
вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2017 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 4 січня 2017 року по 20 червня 2017 року включно - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення експертизи в кримінальному проваджені в сумі 4761,60 грн.
Цим же вироком ухвалено рішення щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
Згідно з копіями доданих до касаційної скарги судових рішень, ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 04 січня 2017 року, приблизно о 13-00 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_5 під час раптово виниклого словесного конфлікту, використовуючи ніж, який утримував у правій руці, наніс ОСОБА_5 один удар в область грудної клітини зліва, чим спричинив останньому тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпечності для життя, від якого потерпілий ОСОБА_5 помер.
Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 вбачається, що він оскаржує судові рішення щодо нього у зв'язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Просить змінити судові рішення щодо нього в частині призначеного покарання і призначити більш м'яке покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, тобто застосувати щодо нього положення ст. 69 КК України. Так, засуджений посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції врахували не всі обставини, які пом'якшують покарання, а саме його позитивну характеристику з місця проживання та те, що він сам визвав швидку допомогу після скоєння злочину.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги ОСОБА_4 , колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті провадження за касаційною скаргою засудженого слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та кваліфікація їх дій у касаційній скарзі засудженим не оспорюються та не заперечуються.
Відповідно до статей 50, 65 ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі.
Як убачається з наданих копій судових рішень, місцевий суд при призначенні ОСОБА_4 заходу примусу згідно з вимогами ст. 65 КК України разом із ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення врахував дані про особу винного, який не судимий, на обліку в ЗОНД не перебуває через відсутність відомостей протягом року, не перебуває на обліку в КУ «ОКПЛ» ЗОР. Крім того, суд визнав пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття ОСОБА_4 . Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Взявши до уваги все це, суд дійшов умотивованого висновку про призначення ОСОБА_4 покарання в межах, установлених санкцією інкримінованої йому статті з реальним його відбуванням.
Таким чином, суд першої інстанції дотримався приписів статей 50, 65 ККУкраїни. Призначене засудженому покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок суворості не вбачається.
Крім того, аналогічні за змістом доводи про пом'якшення призначеного ОСОБА_4 покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого та його захисника, апеляційний суд належним чином розглянув і вмотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши обґрунтування прийнятого рішення. Суд апеляційної інстанції обґрунтованозазначив, що підстав для застосування ст.69 КК України та зміни призначеного покарання немає, оскільки правопорушення вчинено за обтяжуючих обставин - у стані алкогольного сп'яніння. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 не міститься переконливих доводів для зміни судових рішень та пом'якшення призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
З огляду на викладене, суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3