Постанова
Іменем України
29 березня 2018 р.
м. Київ
справа № 229/513/16-к
провадження № 51-1069км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 і прокурора , який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050260001641 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Макіївка Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 листопада 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року зазначений вирок щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
19 листопада 2016 року близько 03:50 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем тимчасового проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , після спільного вживання спиртних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у процесі сварки, маючи умисел на спричинення смерті ОСОБА_8 наніс останньому два удари кухонним ножем у область серця, заподіявши смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 і прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, зазначають вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду в апеляційному суді. Наводячи аналогічні доводи, стверджують, що суд апеляційної інстанції формально розглянувши провадження не перевірив та не спростував усіх доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 , зокрема, щодо неналежного розгляду місцевим судом клопотань обвинуваченого та щодо суворості призначеного останньому покарання. Посилаються на невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам ст. 419 КПК України. Засуджений ОСОБА_7 не порушуючи питання про скасування вироку місцевого суду вказує, що цим судом не було враховано тих обставин, що вбивство ОСОБА_8 було вчинено при обороні від протиправних дій потерпілого, а при призначені покарання не було визнано пом'якшуючу покарання обставину - сприяння розкриттю злочину.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні поданих касаційних скарг учасників процесу.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин вже встановлених судом.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному вбивстві, відповідає обставинам, з'ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений перевіреними у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Посилання засудженого на те, що він діяв у стані необхідної оборони, перевірялися судами і обґрунтовано визнані безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами провадження.
Як визначено ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання, шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Із матеріалів провадження, зокрема, показань ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , даних протоколів огляду місця події, огляду трупа ОСОБА_8 , слідчого експерименту видно, що ОСОБА_8 , який мав гірші фізичні дані ніж засуджений, і ОСОБА_7 після спільного вживання спиртних напоїв сварилися. При цьому у ОСОБА_7 , який відповідно до даних висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи на момент вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на ґрунті виниклих неприязних стосунків виник умисел на вбивство ОСОБА_8 . З метою вбивства ОСОБА_7 завдав два удари кухонним ножем у життєво важливі органи - у грудну клітину зліва в район серця, спричинивши тілесні ушкодження, що потягли смерть.
У касаційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували висновки суду про неможливість ОСОБА_7 , який був фізично розвиненим, молодшим від потерпілого на 14 років, іншим чином вирішити конфліктну ситуацію.
За таких обставин колегія суддів вважає, що з боку ОСОБА_8 не було такого суспільно небезпечного посягання, яке б потребувало негайного відвернення чи припинення шляхом завдання йому двох ударів ножем у життєво важливі органи - серце.
Повно та об'єктивно дослідивши матеріали провадження, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України, і не встановлено підстав стверджувати про наявність в діях ОСОБА_7 іншого складу кримінального правопорушення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування оскаржуваних судових рішень у касаційних скаргах не наведено.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та обґрунтованою.
Так, залишаючи апеляційну скаргу засудженого без задоволення, суд навів в ухвалі належні підстави для прийняття такого рішення, дав вичерпні відповіді на всі доводи апеляційної скарги, сформулював належним чином висновки щодо доведеності винуватості й правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст.115 КК України, і констатував безпідставність доводів апеляційної скарги засудженого щодо неповноти та порушення вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду.
Також суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення правильно вказав про належне врахування місцевим судом того, що призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог закону України про кримінальну відповідальність й зобов'язані відповідно до вимог ст. 65 КК України враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Дані обставини були належно враховані як судом першої інстанції при призначенні покарання, так і судом апеляційної інстанції при їх перевірці. Покарання призначене ОСОБА_7 є необхідним і достатнім для виправлення засудженого. Підстав вважати його явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі підстави і у касаційній скарзі засудженого.
З огляду на викладене, касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 і прокурора не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 15 «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд
ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 і прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3