Іменем України
27 березня 2018 р. м. Київ
Справа № 221/4782/16-к
Провадження № 51-937 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Сухумі, Грузія, який проживає:
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року, ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за:
- ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань зараховано повністю покарання, невідбуте за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30 серпня 2016 року у виді 3 років позбавлення волі, та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він у двадцятих числах липня 2016 року повторно, умисно, проник на подвір'я будинку АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав майно ОСОБА_7 , заподіявши потерпілій матеріальних збитків у розмірі 600 грн.
Крім того, ОСОБА_6 того ж дня повторно, умисно, проник на подвір'я будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно ОСОБА_8 , заподіявши потерпілому матеріальних збитків у розмірі 550 грн.
Крім того, ОСОБА_6 того ж дня, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проник до житлового будинку АДРЕСА_3 з метою переночувати, а наступного дня, скориставшись відсутністю власників будинку, повторно, умисно, таємно викрав майно ОСОБА_9 , заподіявши потерпілій матеріальних збитків у розмірі 326 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх змінити. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_6 остаточного покарання помилково зарахував невідбуте покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30 серпня 2016 року, а суд апеляційної інстанції не виправив допущені судом першої інстанції порушення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 4 ст. 70 КК України, то вони, на думку Суду, є слушними.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Так, згідно з матеріалами кримінального провадження, злочини, за які засуджено ОСОБА_6 , вчинені ним до постановлення вироку Волноваського районного суду Донецької області від 30 серпня 2016 року.
Суд першої інстанції обґрунтовано визначив ОСОБА_6 відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, проте всупереч указаним вимогам закону не зарахував відбуту частину покарання, призначеного за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30 серпня 2016 року.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 почав відбувати покарання за попереднім вироком з 04 серпня 2016 року, а за вироком від 17 жовтня 2016 року - з 02 вересня 2016 року, тобто зарахуванню підлягає період з 04 серпня по 02 вересня 2016 року.
Суд апеляційної інстанції зазначену помилку не виправив.
За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_6 слід змінити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Зарахувати ОСОБА_6 у строк відбуття покарання частину відбутого покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30 серпня 2016 року з 04 серпня по 02 вересня 2016 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3