Постанова
Іменем України
28 березня 2018 року
м. Київ
справа № 718/1861/17
провадження № 61-9691св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
представники відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Лисака І. Н., Міцнея В. Ф.,
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з 24 квітня 2015 року. На даний час вони не підтримують шлюбних відносин та у провадженні Кіцманського районного суду Чернівецької області перебуває справа про їх розлучення.
За час шлюбу у них народилися двоє дітей: донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з нею та перебувають на її утриманні.
Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, при цьому являється працездатним, працює по найму у фізичних осіб за кордоном, має значний мінливий дохід.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_6 на свою користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 2 500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття, починаючи з дня подання до суду позовної заяви.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року у складі судді Мізюка В. М. позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 2 500 грн. щомісячно на кожну дитину до їх повноліття, починаючи з 17 серпня 2017 року.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не має сталого заробітку (доходу), не має інших осіб на утриманні, з урахуванням доходів відповідача, потреб та інтересів дітей, розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, він може сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року змінено.
Визначено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 на утримання дітей, у розмірі 1 250 грн. на місяць на кожну дитину, починаючи з 17 серпня 2017 року до досягнення дітьми повноліття.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що розмір аліментів, визначених судом першої інстанції, є завищеним, оскільки відповідач є інвалідом ІІІ групи та отримує держану соціальну допомогу в сумі 1 452 грн. на місяць, а тому, враховуючи встановлений державою прожитковий мінімум на дітей відповідного віку, стан здоров'я відповідача, його доходи за 2016 рік, апеляційний суд вважав, що з відповідача слід стягнути аліменти у розмірі по 1 250 грн. на кожну дитину щомісячно.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову, керувався виключно поясненнями відповідача про те, що він проживає на території України, не має доходів. Посилається, що відповідач на даний час проживає та працює в Італії та має заробіток, який дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 2 500 грн. на кожну дитину.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом статті 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини першої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Змінюючи рішення суду першої інстанції та визначаючи розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача на користь позивача на утримання дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1 250 грн. щомісячно на кожну дитину, апеляційний суд врахував усі надані сторонами докази, вказані вище положення СК України та правильно визначив розмір аліментів, який є вищим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного вік, з урахуванням стану здоров'я відповідача, його доходів.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що відповідач на даний час проживає та працює в Італії та має заробіток, який дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 2 500 грн. на кожну дитину, оскільки вони не доведені доказами та побудовані на припущеннях, у супереч частини шостої статті 81 ЦПК України.
Довідка про те, що відповідач у 2016 році працював у фізичної особи в Італії та отримав дохід у розмірі 5 671,98 євро за рік не є доказом проживання та роботи відповідача в Італії у 2017 році.
Таким чином, апеляційний суд, з дотриманням вимог статей 263, 264, 382 ЦПК України, забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, прийняв постанову з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів судом касаційної інстанції, проте особою, що подала касаційну скаргу, не враховано положення частини першої статті 400 ЦПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
При цьому, сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (частина 1 статті 192 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Ю. В. Черняк