Постанова
Іменем України
26 березня 2018 року
м. Київ
справа № 591/4708/16-ц
провадження № 61-9268св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківський»,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Сумської області від 29 травня 2017 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У вересні 2016 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківський» (далі - ОСББ «Харківський») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надаєОСББ «Харківський».
Станом на 1 червня 2016 року ОСОБА_4 має заборгованість зі сплати послуг у розмірі 1 428,73 грн, яку вона погасила під час розгляду справи в суді - у лютому 2017 року, тому 20 березня 2017 року ОСББ «Харківський» подало заяву про зменшення позовних вимог та просило суд стягнути з ОСОБА_4 інфляційні втрати у розмірі 465,04 грн і три проценти річних у розмірі 70,25 грн, нараховані за період з жовтня 2013 року по грудень 2016 року за порушення грошового зобов'язання.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2017 року у складі судді Грищенко О. В. у задоволенні позову ОСББ «Харківський» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога ОСББ «Харківський» про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є безпідставною, оскільки позивач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території у повному обсязі та належної якості, тому відмовив у задоволенні позову ОСББ «Харківський».
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСББ «Харківський» задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення.
Позов ОСББ «Харківський» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСББ «Харківський» інфляційні втрати у розмірі 465,04 грн і три проценти річних у розмірі 42,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСББ «Харківський» судовий збір у розмірі 2 094,56 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 654,55 грн.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заперечуючи проти задоволення позову ОСББ «Харківський», ОСОБА_4 стверджувала, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем надавалися нерегулярно і неналежної якості, однак у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин. Разом з тим, сплативши у лютому 2017 року заборгованість за надані ОСББ «Харківський» послуги, відповідач фактично визнала цей борг, а тому з неї на підставі статті 625 ЦК України підлягають стягненню інфляційні втрати і три проценти річних за порушення грошового зобов'язання.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Оскільки між сторонами договір про надання житлово-комунальних послуг не укладений, то ОСОБА_4 й не оплачує послуги, які надає позивач, так як між сторонами відсутні взаємні прав і обов'язки. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні докази належного надання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, тому відповідач відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має право неоплачувати ці послуги.
У березні 2018 року ОСББ «Харківський» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення апеляційного суду про часткове задоволення позову є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи. Апеляційний судом при ухваленні рішення враховано правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, та правильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК України.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також узгоджується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 Цивільного процесуального кодексу України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.
Таким чином, встановивши, що ОСББ «Харківський» надає послуги з обслуговування будинку та утримання прибудинкової території, споживачем яких є ОСОБА_4 та яка у період з жовтня 2013 року по травень 2016 року несвоєчасно оплачувала надані послуги, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості за період з жовтня 2013 року по травень 2016 року.
При цьому, відсутність між сторонами договірних відносин, за умови існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг не є підставою для відмови у стягненні коштів за надані житлово-комунальні послуги з покладенням відповідальності, передбаченої частиною статті 625 ЦК України, оскільки відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов'язок, а не право сторін.
Отже доводи касаційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.
Крім того, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджувала, що послуги позивачем надавалися не в повному обсязі та неналежної якості, а тому вона має право не оплачувати ці послуги.
Аналогічні доводи наведені й у касаційній скарзі, однак вони на правильність висновків апеляційного суду не впливають, оскільки відповідачем у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
Так, у статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок оформлення претензій споживачів. Зокрема, відповідно до частин першої і четвертої вказаної статті у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги. Доказів оформлення претензій, у порядку встановлено законом, відповідачем не надано.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_5, залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 29 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Ю. В. Черняк