Ухвала
23 березня 2018 року
м. Київ
справа № 201/12959/13-ц
провадження № 61-4159ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (публічне акціонерне товариство «Омега-Банк»), про визнання недійсним договору факторингу та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2014 року.
Ухвалою Верховного Суду від 5 лютого 2018 року касаційну ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 22 лютого 2018 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску, надання належних доказів на їх підтвердження та сплати судового збору.
У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій вона посилалась на те, що не приймала участі
у розгляді зазначеної справи, копію рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2014 року отримала 24 жовтня 2017 року, на підтвердження надала заяву про ознайомлення з матеріалами справи від 24 жовтня 2017 року.
Також зазначила, що після отримання рішення апеляційного суду вона підготувала касаційну скаргу та відправила до суду, однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу повернуто. В грудні 2017 року вона повторно звернулась із касаційною скаргою до Верховного суду. У зв'язку з цим, вважає, що пропустила строк на касаційне оскарження з поважних причин та просить його поновити.
Перевіривши наведені доводи та вивчивши, надані заявником докази, вважаю, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає задоволенню, оскільки доказів на підтверження поважності причин його пропуску, зокрема і щодо
її звернення з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заявник не надала.
Крім того, ОСОБА_1 подала заяву про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на те, що є пенсінером та отримує пенсію у розмірі 1 373 грн, не працює, інших доходів немає, на підтвердження зазначених обставин додала копію пенсійного посвідчення та лист Пенсійного фонду щодо розміру пенсії.
За змістом частини першої статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Наведені заявником обставини та докази, які вона надала на обґрунтування заяви про відстрочення сплати судового збору, не є достатніми підставами для його відстрочення.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду
від 5 лютого 2018 року не усунула, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2014 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик