Постанова
Іменем України
28 березня 2018 року
м. Київ
справа № 646/1009/16-ц
провадження № 61-12065св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Державне підприємство «Завод імені В. О. Малишева»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Завод імені
В. О. Малишева» на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року у складі судді Чудновської І. І. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2016 рокуу складі колегії суддів: Кірсанової Л. І., Гуцал Л. В., Пилипчук Н. П.,
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (далі - ДП «Завод імені
В. О. Малишева») про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Позовна заява мотивована тим, що з 07 вересня 2010 року ОСОБА_4 працював інженекром-конструктором 3-ої категорії на ДП «Завод імені
В. О. Малишева».
27 травня 2013 року відповідно до статті 38 КЗпП України ОСОБА_4 був звільнений за власним бажанням. Кінцевий розрахунок із ОСОБА_4 проведено не було.
ОСОБА_4, після уточнень, відповідно до статей 116, 117 КЗпП України просив стягнути заробітну плату у сумі 5 078 грн. та середній заробіток за час затримки у сумі 60 270,40 грн.
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ДП «Завод імені В. О. Малишева» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково.
Стягнуто з ДП «Завод імені В. О.Малишева» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум у розмірі 60 270,40 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ДП «Завод імені В. О.Малишева» на користь держави судовий збір в розмірі 600 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум у розмірі 60 270,40 грн мотивоване тим, що остаточного розрахунку в день звільнення з позивачем проведено не було.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 5 078 грн мотивоване тим, що 29 лютого 2016 року під час розгляду справи ОСОБА_4 виплачено депоновану заробітну плату в розмірі 5 078,76 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2016 року апеляційну скаргу ДП «Завод імені В. О. Малишева» відхилено.
Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ДП «Завод імені
В. О. Малишева», суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
07 липня 2017 року ДП «Завод імені В. О.Малишева» через засоби поштового зв'язку подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку у розмірі 60 270,40 грн та стягнення судового збору в розмірі 600 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ДП «Завод імені В. О. Малишева» здійснював виплату неотриманої заробітної плати у розмірі 4 968,76 грн. Позивач не з'явився до каси Підприємства та не отримав належні йому кошти, у зв'язку із чим грошові кошти були повернуті до банку і за депоновані на банківському рахунку.
ОСОБА_4 засобом телефонного зв'язку було повідомлено про можливість отримати у касі Підприємства належні йому до виплати грошові кошти. Про те, ОСОБА_4 отримав належні йому кошти лише 29 лютого 2016 року.
Суд першої інстанції не прийнятв до уваги те, що ОСОБА_4 звільнився з Підприємства 27 травня 2013 року, а до суду звернувся із позовом лише у лютому 2016 року. Такий тривалий проміжок часу є невиправданим.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2016 року поновлено ДП «Завод імені
В. О. Малишева» строк на касаційне оскарження рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2016 року.
Відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ДП «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Витребувано з Червонозаводського районного суду міста Харковазазначену вище цивільну справу № 646/1009/16-ц.
Зупинено виконання рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслано особам, які беруть участь у справі, роз'яснено їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 18 вересня 2016 року.
25 серпня 2016 року справа № 646/1009/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ДП «Завод імені В. О.Малишева» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
14 вересня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_4 електронною поштою надійшло заперечення на касаційну скаргу ДП «Завод імені В.О. Малишева», в якому просить касаційну скаргу ДП «Завод імені В. О. Малишева» відхилити, рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02 червня
2016 року залишити без змін.
Відповідно до розділу 6 «Прикінцеві положення» Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», цей Закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2016 року, № 31, стаття 545), опублікованим у газеті «Голос України».
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 30 листопада
2017 року «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду», визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення Червонозаводсього районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 02 червня
2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ДП «Завод імені В. О. Малишева» про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 5 078 грн в касаційному порядку не оскаржуються, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не перевіряються.
Оскаржувані судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум у розмірі 60 270,40 грн ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ДП «Завод імені В. О. Малишева» з 07 вересня
2010 року до 27 травня 2013 року та був звільнений відповідно до наказу від 27 травня 2013 року № 98 за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України).
На момент звільнення ОСОБА_4, а саме станом на 27 травня 2013 року, сума заборгованості по заробітній платі склала 5 078,76 грн, (заробітна плата за травень 2013 року в розмірі 903,64 грн, депонована заробітна плата за вересень 2010 року у розмірі 110,00 грн, оплата за час простою у розмірі
339,41 грн, компенсація за невикористану відпустку у розмірі 341,46 грн).
Згідно довідки від 03 березня 2016 року № 18/Р наданої ДП «Завод імені
В. О. Малишева», 29 лютого 2016 року ОСОБА_4 виплачено депоновану заробітну плату у розмірі 5 078,76 грн.
За таких обставин встановлено, що ДП «Завод імені В. О. Малишева» при звільненні ОСОБА_4, станом на 27 травня 2013 року, не здійснило виплату всіх сум, що належали ОСОБА_4 від підприємства на день його звільнення.
Відповідно до статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП Українивразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року справа
№ 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП Українироботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності передбаченої
статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Результат аналізу даних норм дає підстави дійти висновку про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належали йому від власника або уповноваженого ним органу - є триваючим правопорушенням, тому працівник сам має право визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку з ним.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до довідки ДП «Завод імені В. О. Малишева» від 18 лютого
2016 року за № 152/Р середньогодинна заробітна плата становить
10,84 (2 750,62 грн / 253,81 год.). Середньоденний заробіток становить
86,72 грн (10,84 грн х 8 год.). Середньомісячний заробіток становить
1 853,64 грн (159 н.год + 183 н.год) / 2 х 10,84 грн).
ДП «Завод імені В. О. Малишева» не доведено відсутності вини у затримці остаточного розрахунку. До січня 2016 року розрахунок не проведений.
За таких обставин висновок суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції про стягнення з ДП «Завод імені В. О. Малишева» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум у розмірі 60 270,40 грн є обґрунтованим, оскільки в день звільнення ОСОБА_4, 27 травня 2013 року, з ним не було проведено повного розрахунку при звільненні. Однак такий розрахунок було проведено 29 лютого 2016 року.
Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ДП «Завод імені В. О. Малишева» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум у розмірі 60 270,40 грн - без змін.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2016 року зупинено виконання рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
Враховуючи те, що касаційна скарга ДП «Завод імені В. О. Малишева» підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В. О. Малишева» залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02 червня
2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до Державного підприємства «Завод імені В. О. Малишева» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум у розмірі 60 270,40 грн залишити без змін.
Поновити виконання рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 березня 2016 року.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська