Постанова
Іменем України
28 березня 2018 року
м. Київ
справа № 192/120/17-ц
провадження № 61-7572св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Сонячне»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Сонячне» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року у складі судді Стрельникова О. О. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» (далі - СФГ «Сонячне») про стягнення невиплаченої орендної плати.
Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2011 року між ним та СФГ «Сонячне» укладений договір оренди землі № 446, відповідно до якого ОСОБА_4 передав в оренду земельну ділянку площею 6,4989 га, строком на 15 років для сільськогосподарського призначення. Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься в грошовій формі: не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі та в натуральній формі: зерно фуражне - 1800 кг, хліб - 150 шт, борошно - 75 кг, макаронні вироби - 20 кг, крупа - 20 кг, олія - 25 кг, солома - 1000 кг, оранка городів - 0,35 га, м'ясо свинини - 6 кг, сало - 6 кг, гусятина - 10 голів, та ритуальні послуги - 2000 грн.
Позивач посилається на те, що сторони домовилися про змішану форму оплати орендної плати поєднану готівковою й безготівковою (натуральною) формою оплати так і відповідними послугами.
Однак відповідач не видав (не сплатив) грошову форму оплати позивачеві, трактуючи істотні умови договору на власний розсуд, а саме, що орендна плата повинна сплачуватися тільки у грошовій (готівковій) або тільки у натуральній формі. Тобто в альтернативній формі, що суперечить вимогам п. 9 договору, яким поєднано як грошову так і натуральну форму оплати.
У результаті неналежного виконання договірних обов'язків СФГ «Сонячне» позивачеві не сплачено 8 864 грн 01 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за 2014, 2015 роки та 3160 грн 78 коп. пені за неналежне виконання договірних зобов'язань, за період з 01 липня 2016 року по 31 січня 2017 року, а всього 12 024 грн 79 коп., які він просить стягнути на його користь.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з СФГ «Сонячне» на користь ОСОБА_4 8 864 грн 01 коп заборгованість по сплаті орендної плати за 2014, 2015 роки та 3160 грн 78 коп. пені за неналежне виконання договірних зобов'язань, за період з 01 липня 2016 року по 31 січня 2017 року, а всього 12 024 грн 79 коп.
Стягнуто з СФГ «Сонячне» на користь ОСОБА_4 640 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач за умовами укладеного договору зобов'язався виплачувати орендавцю як грошову так і натуральну форму орендної плати, однак здійснював виплату лише в натуральній формі, незважаючи на те, що саме такі умови (грошова та натуральна) в частині форми орендної плати та способу її виплати були визначені сторонами при укладені договору та протягом строку дії договору за взаємною згодою сторін не змінювались.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги СФГ «Сонячне», суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року СФГ «Сонячне» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами невірно застосовано статтю 526 ЦК України, оскільки до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем суд повинен був застосувати норми, які стосуються не порядку виконання зобов'язань, а норми, які встановлюють припинення зобов'язань. Позивач фактично отримав в повному обсязі орендну плату за договором в натуральній формі, що підтверджується розпискою.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
09 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 вересня 2011 року між позивачем та СФГ «Сонячне» був укладений договір оренди землі № 446, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 6,4989 га, що йому належить на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП.
23 березня 2012 року вищевказаний договір був зареєстрований відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за № 122508054000189.
Укладений договір оренди землі № 446 був прийнятий сторонами до виконання і фактично виконувався протягом тривалого часу, строк його дії не закінчився.
Пунктом 9 зазначеного договору оренди передбачено форму та розмір орендної плати.
Згідно п.п. 9.1 було передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: не менше 3% нормативної грошової оцінки землі.
Згідно п.п. 9.2 в натуральній формі: зерно фуражне - 1800 кг, хліб - 150 шт., борошно - 75 кг, макаронні вироби - 20 кг, крупа - 20 кг, олія - 25 кг, солома - 1000 кг, оранка городів - 0,35 га, м'ясо свинини - 6 кг, сало - 6 кг, гусятина - 10 голів, та ритуальні послуги - 2000 грн.
Згідно пункту 11 укладеного договору було передбачено, що орендна плата вноситься в такі строки: а) в грошовій формі - до 01 липня наступного року після кожного року оренди; б) в натуральній - до 31 грудня поточного року.
Підпунктом г пункту 29 договору оренди зазначено, що орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.
Згідно положень статтей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладання договору), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На час укладання договорів оренди землі закон дозволяв існування трьох видів орендної плати: грошову, натуральну та відробіткову, а також дозволяв поєднання різних форм орендної плати. Сторонами в договорі оренди землі № 446 було поєднано дві з них, а саме: грошову та натуральну форми орендної плати, що не суперечило статті 22 чинного в 2011 році Закону України «Про оренду землі».
Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідач не надав доказів належного виконанням ним своїх зобов'язань за договором. Судами встановлено, що відповідач не сплачував позивачу орендну плату у грошовій формі. Розмір орендної плати в грошовій формі за 2014 рік складав 3 940,80 грн, а за 2015 рік - 4 923,21 грн, що в загальному розмірі складає 8 864,01 грн. У зв'язку з чим суд першої інстанції, з яким погодися суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновкупро стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості. Крім того, на підставі статті 625 ЦК України суди дійшли правильного висновку про стягнення пені в розмірі 3 160,78 грн, оскільки встановлений факт несплати відповідачем позивачу орендної плати за 2015 рік.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач повністю розрахувався з позивачем видавши йому орендну плату в повному обсязі в натуральній формі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій і правильно визнані безпідставними. Відомостей про отримання орендної плати, з яких було б видно, що натуральна плата, яку отримав позивач, видавалась у більшій кількості, ніж передбачено договором, тобто в рахунок неотриманої грошової суми, відповідач не надав. Тому, не має підстав для прийняття в якості належних доказів написаних позивачем заяв про видачу та отримання за 2013 - 2015 роки орендної плати у натуральній формі та відсутності з його боку претензій.
Наведені в касаційній скарзі аргументи Верховним Судом відхиляються, оскільки не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і відсутні підстави для скасування судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі № 192/120/17-ц було зупинено виконання рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
З урахуванням того, що касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржені рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія поновлює виконання рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» залишити без задоволення.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В.М. Коротун
М.Є. Червинська