Ухвала
Іменем України
20 березня 2018 року
м. Київ
справа № 331/3783/17
провадження № 61-10863ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя,
У червні 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, в якому просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності рухоме та нерухоме майно, готівкові кошти та статутний капітал приватного підприємства «ПВКФ фірма «АЕК», поділити майно в рівних частках по 1/2 частині кожному, визнати за нею право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя; стягнути з відповідача 1 750 000 грн та понесені судові витрати.
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року первісний позов ОСОБА_6 залишено без розгляду.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2018 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У січні 2018 року ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 звернулися з касаційною скаргою, у якій просять скасувати постанову апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2018 року та залишити в силі ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 були належним чином повідомлені про розгляд справи 17 листопада 2017 року, натомість повторно не з'явилися в судове засідання та не надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, тому суд першої інстанції з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України, обґрунтовано залишив позов без розгляду.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За змістом пунктів 2, 3 частини першої, частини третьої статті 169 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи в суді першої інстанцій) суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними; першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 3 частиною першою статті 207 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до статей 74, 76 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручили, повертається до суду.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_6 без розгляду, апеляційний суд встановив, що позивач не була належним чином повідомлена про дату та місце проведення судового засідання 17 листопада 2017 року, із встановлених обставин дійшов правильного висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому суд вірно виходив із того, що не можна прийняти до уваги те, що представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 був повідомлений належним чином про проведення судового засідання 17 листопада 2017 року, оскільки 16 листопада 2017 року від ОСОБА_6 надійшла заява про скасування довіреності від 25 травня 2017 року, якою, в тому числі, було уповноважено ОСОБА_7 на представництво її інтересів у суді.
Апеляційний суд також дійшов обґрунтованого висновку, що акт, складений Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 14 листопада 2017 року про відмову отримання судової повістки позивачем, не можна вважати належним повідомленням про час та місце судового розгляду, відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, яке діяло на час розгляду справи судом першої інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А.О. Лесько
С.Ю. Мартєв