21 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1842/17
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гомельчука С.В.,
при секретарі Кукульник Я.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон-Ремстройлюкс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 червня 2017 року № НОМЕР_1;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 листопада 2017 року № НОМЕР_2;
- витребувати у відповідача акт перевірки від 22 травня 2017 року № 939/21-22-12-01/35788254, податкове повідомлення - рішення від 12 червня 2017 року № НОМЕР_1 та інформацію стосовно заборгованості ТОВ "Херсон - Ремстройлюкс" з податку на додану вартість станом на 01 грудня 2017 року.
Позивачем заявлено в адміністративному позові клопотання про витребування доказів у Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, а саме: акту перевірки, податкового повідомлення - рішення та інформацію стосовно заборгованості позивача з податку на додану вартість станом на 01 грудня 2017 року, що фактично є заявою про забезпечення доказів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДФС України було проведено дві камеральні перевірки, одна з яких (щодо дотримання позивачем термінів реєстрації податкових накладних), без дотримання приписів чинного законодавства. В результаті вказаних перевірок, відповідачем складено два акти перевірки: № 2124/21-22-12-01 від 17 жовтня 2017 року та № 939/21-22-12-01/35788254 від 22 травня 2017 року. На підставі зазначених актів було складено два податкових повідомлення - рішення: №0059411201 від 02 листопада 2017 року та №00164212011201 від 12 червня 2017 року. Позивач вважає, що камеральна перевірка щодо дотримання позивачем термінів реєстрації податкових накладних була проведена відповідачем всупереч нормам Податкового законодавства, так як предметом камеральної перевірки не може бути перевірка дотримання позивачем термінів реєстрації податкових накладних (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України). Щодо висновків перевірки, позивач стверджує, що Головне управління ДФС у Херсонській області необґрунтовано відмовило у реєстрації податкових накладних, посилаючись на розірвання Договору про визнання електронних документів (на підставі якого здійснюється формування та подання податкових документів в електронному вигляді до контролюючого органу), так як, відповідно до умов Договору відповідач має право розірвати Договір (укладений із позивачем) у випадках: ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації, однак жодна із наведених обставин не мала місце. Також позивач наголошує на тому, що 20 квітня 2017 року, з метою недопущення порушення граничних строків, ним було подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року до контролюючого органу в паперовому вигляді, що посвідчується вхідним штампом на примірнику декларації, тобто позивачем не порушено вимог, встановлених чинним Податковим законодавством. Тому, враховуючи викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та мають бути скасованими.
Ухвалою суду від 04 грудня 2017 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
05 грудня 2017 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання позивача про забезпечення доказів, призначено розгляд справи на 26 грудня 2017 року.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147 - VІІІ.
26 грудня 2017 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим, представником позивача у судовому засіданні подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання відповіді на відзив, посилаючись на те, що відзив на адміністративний позов був поданий відповідачем у день слухання справи.
Враховуючи вказане, ухвалою від 26 грудня 2017 року, відповідно до ч. 4 ст. 262 КАС України, розгляд справи було відкладено на 23 січня 2018 року.
Згідно змісту відзиву на позовну заяву, відповідач, посилаючись на ст. 75, 76 Податкового кодексу України, вважає камеральні перевірки такими, що проведені відповідно до вимог, встановлених Податковим кодексом України. Стверджує, що позивачем було порушено строк для реєстрації податкових накладних, визначений ст. 201 Податкового кодексу України, тому Головним управлінням законно та обґрунтовано накладено штраф у сумі 61001,78 грн. Щодо посилань позивача на те, що 20 квітня 2017 року суб'єкт господарювання подав декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року до контролюючого органу, відповідач зазначає, що листом від 21 квітня 2017 року, позивача повідомлено про відмову у прийнятті податкової звітності, оскільки не дотримано вимоги, встановленої приписами ст. 48 Податкового кодексу України. Вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, діяв виключно в межах норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для скасування прийнятих податкових повідомлень - рішень.
22 січня 2018 року позивачем до суду було подано відповідь на відзив, в якому позивач звернув увагу на безпідставність висновків перевірки, які викладені в акті №939/21-22-12-01/35788254 з огляду на наступне. Так, реєстрацію податкових накладних за грудень 2017р. з порушенням строків, встановлених податковим законодавством позивач мотивує протиправними діями контролюючого органу, що виразилось у розірванні в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів. Крім того, позивач звертає увагу на порушення з боку контролюючого органу щодо строків розгляду заяви про приєднання до Договору та несвоєчасне прийняття відповідного Договору, що в свою чергу мало наслідком порушення строків реєстрації податкових накладних. Отже, зважаючи неправомірність дій контролюючого органу, що призвело до порушення строків реєстрації податкових накладних за грудень 2017р., позивач вважає, що висновки перевірки, що викладені у вищезазначеному акті є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі такої перевірки підлягає скасуванню.
З 16 січня 2018 року по 23 січня 2018 року головуючий суддя по справі знаходився на лікарняному, з 29 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року - у запланованій щорічній відпустці. З огляду на вказане, розгляд справи був призначений на 13 березня 2018 року.
13 березня 2018р. відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, зі змісту якого вбачається, що контролюючий орган діяв в межах та на підставі вимог чинного законодавства. Так, відповідач зазначив, що у зв'язку із можливою компрометацією електронних цифрових підписів для заподіяння економічної або іншої шкоди законним інтересам ТОВ "Херсон-Ремстройлюкс", у тому числі шляхом використання реквізитів і персональних ідентифікуючих даних у протиправних діяннях, Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області з 30.12.2016р. в односторонньому порядку розірвала договір про визнання електронних документів, укладений з позивачем 07 листопада 2016 року №2 .
13 березня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20 березня 2018 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. Просив суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, на підставі наступного.
Судом встановлено, що ТОВ "Херсон-Ремстройлюкс" перебуває на обліку в контролюючих органах як платник податків.
07 листопада 2016 р. між ТОВ "Херсон-Ремстройлюкс" та Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області укладено Договір про визнання електронних документів №2 (реєстраційний №9209978634), предметом якого стало визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронно-цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Позивачем було подано до контролюючого органу в електронному вигляді податкові накладні:
-№4 від 22.12.2016 р. виписану на ТОВ "ІВІСА ГРУПП";
-№5 від 23.12.2016 р. виписану на ПП "БУД-ПЛАСТ";
-№6 від 23.12.2016 р. виписану на ТОВ "ІВІСА ГРУПП";
-№7 від 26.12.2016 р. виписану на ТОВ "ІВІСА ГРУПП";
-№8 від 27.12.2016 р. виписану на ПП "БУД-ПЛАСТ";
-№9 від 28.12.2016 р. виписану на ТОВ "ІВІСА ГРУПП".
Згідно квитанцій про реєстрацію податкових накладних вищевказані податкові накладні не прийняті органом державної фіскальної служби, у зв'язку з виявленою помилкою: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме: - ЄДРПОУ:35788254. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів".
13 січня 2017 року позивачем подано до контролюючого органу Договір №7 про визнання електронних документів, який, згідно квитанції №1 від 13 січня 2017 року отримано Державною фіскальною службою та збережено на центральному рівні. Відповідно до квитанції №2 вказаний Договір прийнято контролюючим органом 30 січня 2017 року.
22 травня 2017 року співробітниками ГУ ДФС у Херсонській області проведена камеральна перевірка дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам ПДВ та розрахунків коригування до таких податкових накладних ЄРПН ТОВ "Херсон-Ремстройлюкс".
За результатами проведеної камеральної перевірки складено акт №939/21-22-12-01/35788254 від 22.05.2017р., яким зафіксовано порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам ПДВ за грудень 2016р.
Вказаний акт перевірки був надісланий засобами поштового зв'язку на адресу позивача 24.05.2017р., однак не вручений останньому з причин незалежних від відповідача, у зв'язку з чим контролюючим органом було складено акт №184/21-22-12-01/35788254 від 29.05.2017р. про неможливість вручення ТОВ "Херсон-Ремстройлюкс" акту від 22.05.2017р. №939/21-22-12-01/35788254 з причин відсутності підприємства за адресою.
На підставі акту перевірки від 22.05.2017р. №939/21-22-12-01/35788254 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2017р. №0016421201, яким позивачу нараховано штраф на загальну суму 61001,78 грн. за затримку реєстрації податкових накладних.
Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено на адресу позивача, однак вручено не було з тих самих причин, що стало підставою складання акту від 22.06.2017р. №228/21-22-12-01/35788254 про неможливість вручення ТОВ "Херсон-Ремстройлюкс" податкового повідомлення-рішення від 12.06.2017р. №0016421201.
Крім того, судом встановлено, що 20.04.2017р. позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2017р., як в електронному, так і в паперовому вигляді. Однак, листом від 21.04.2017р. №3857/10/21-03-08-02-24 позивача повідомлено про відмову в прийнятті вказаної податкової декларації з причин: не вказано повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами. Вказаний лист отримано позивачем 26.04.2017р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
21 травня 2017р. позивачем повторно подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2017р.
Також судом встановлено, що 17.10.2017р. співробітником ГУ ДФС у Херсонській області проведена камеральна перевірка своєчасності подання (неподання) декларації з ПДВ за березень 2017р., за результатами якої складено акт №2124/21-22-12-01/35788254 в якому зафіксовано порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, а саме: несвоєчасне подання податкової декларації про ПДВ за березень 2017р.
На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2017р. №0059411201, яким позивачу визначено штрафну санкцію на суму 170,00 грн.
Акт перевірки №2124/21-22-12-01/35788254 від 17.10.2017р. та податкове повідомлення-рішення №0059411201 від 02.11.2017р. направлялись на адресу позивача, однак не були отримані останнім з причин незалежних від контролюючого органу.
Не погоджуючись із такими діями контролюючого органу та прийнятими ним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних обставин та приписів законодавства.
За змістом адміністративного позову однією з підстав для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є порушення відповідачем норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилаючись на положення ст.ст.75, 78 ПК України позивач вважає, що предметом камеральної перевірки може бути лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій декларації. Враховуючи викладене, позивач стверджує, що камеральна перевірка, яка була проведена відповідачем не є незаконною, а тому правові наслідки такої перевірки відсутні.
Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Крім того, суд відмічає, що п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначений перелік даних, що можуть бути предметом камеральної перевірки, у тому числі податкові декларації та дані системи електронного адміністрування ПДВ.
Із актів камеральної перевірки №939/21-22-12-01/35788254 від 22.05.2017 р. та №2124/21-22-12-01/35788254 від 17.10.2017р. вбачається, що податковим органом під час перевірки досліджувались податкова декларація із ПДВ позивача за березень 2017р. від 21.05.2017 р. та дані ІС "Архів електронної звітності" підсистема "Реєстр податкових накладних".
Особливості проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість регламентовані розділом ІІІ Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013р. №165 (далі-Наказ №165).
Зокрема вказаним розділом передбачено, що податкова звітність, подана платником ПДВ, проходить арифметичний та логічний контроль - автоматизовану перевірку, складовими якої є: перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, перевірка узгодженості показників, що переносяться з додатків до декларацій, порівняння звітних показників з показниками попередніх звітних періодів. У складі декларації з ПДВ подаються додатки (пп.3.1.1.2). За наявності вказаних додатків обов'язковим є безпосереднє співставлення наявних у них показників з відповідними показниками податкової декларації.
Відповідно до п. 3.1.3 розділу ІІІ Наказу №165 з метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться, зокрема:
-пп.3.1.3.4 - відпрацювання сум податку на додану вартість, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Комплексне відпрацювання платників податку на додану вартість, які декларують за звітний період податковий кредит, сформований за рахунок податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, проводиться відповідно до вимог Методичних рекомендацій № 420
-пп. 3.1.3.7 співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та з інших джерел. При цьому враховуються результати автоматизованого співставлення (наказ № 85) даних додатка 5 до декларації, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, ЄРПН, баз МД (по мірі впровадження відповідного програмного забезпечення).
З наведеного вище вбачається, що відповідачем правомірно проведена камеральна перевірка позивача.
Відповідно до п.2.5 розділу ІІ Наказу №165 за наслідками проведеної камеральної перевірки складається (формується):
-у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - ОСОБА_1 про результати камеральної перевірки;
-у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі "порушень (помилок) не виявлено" (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис.
Відтак суд не вбачає в діях податкового органу будь-яких суперечностей та порушень п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України при проведені камеральних перевірок 22.05.2017р. та 17.10.2017р.
Щодо висновків зазначених камеральних перевірок, зафіксованих в актах №939/21-22-12-01/35788254 від 22.05.2017 р. та №2124/21-22-12-01/35788254 від 17.10.2017р., які стали підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 201.10 статті 201 ПКУ, Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.
Пунктами 10 та 11 Порядку ведення реєстру податкових накладних регламентовано, що після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця), після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
У свою чергу, основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 №851 (надалі - Закон № 851).
Відповідно до ст. 14 Закону № 851, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 851, суб'єктами електронного документообігу є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.
В той же час, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису є Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, що затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, що діяла на дату здійснення Відповідачем неправомірних дій (надалі за текстом - "Інструкція № 233").
Пунктами 1-7 розділу II Інструкції № 233 передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ ("криптографічний захист інформації"), керуючись цією Інструкцією та договором.
Так, Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно п. 6.3 якого договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів, згідно з пунктом 6.4 орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.
Отже, виключними підставами вважати цей Договір розірваним (припиненим) могли слугувати або ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритих ключів замість скасованих, або зміна позивачем місця реєстрації.
Судом не встановлено наявності жодної із зазначених підстав.
В запереченнях на відповідь на відзив відповідачем зазначено: "У зв'язку із можливою компрометацією електронних цифрових підписів для заподіяння економічної або іншої шкоди законним інтересам ТОВ "Херсон-Ремстройлюкс", у тому числі шляхом використання реквізитів і персональних ідентифікуючих даних у протиправних діяннях, Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області з 30.12.2016р. в односторонньому порядку розірвала договір про визнання електронних документів, укладений з позивачем 07.11.2016р. №2".
Таку саму підставу одностороннього розірвання Договору від 07.11.20169р. №2 (реєстраційний №9209978634) про визнання електронних документів вказано у листі Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 30.12.2016р. №9060/10/21-03-08-02-26.
Враховуючи викладене, у контролюючого органу були відсутні підстави для припинення дії Договору про визнання електронних документів від 07.11.20169р. №2 (реєстраційний №9209978634) з ТОВ "Херсон-Ремстройлюкс".
Судом встановлено, що у зв'язку із припиненням дії Договору про визнання електронних документів №2 від 07.11.2017 р. усі податкові накладні, надіслані позивачем для реєстрації в ЄРПН не розглядались на предмет реєстрації ДФС України.
Відповідно до ч. 1 п. 201.16 ст. 201 ПК реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК" в ЄРПН, встановлених відповідно до п. 74 ст. 74 цього Кодексу.
У відповідності до вимог п. 74.2 ст. 74 ПК в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН.
Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 № 1246 встановлено, що після надходження ПН та/або РК коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки відповідності ПН та/або РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України.
Щодо неприйняття контролюючим органом податкової декларації з ПДВ за березень 2017р. суд звертає увагу на наступне.
Так, контролюючим органом відмовлено в прийнятті податкової декларації з ПДВ за березень 2017р. від 20.04.2017р., мотивуючи таку відмову тим, що позивачем не вказано повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами.
Відповідно до положень ст.48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Згідно п.49.8 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (п.49.3 ст.49 ПК України).
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що на стадії прийняття податкової звітності контролюючий орган здійснює контроль за заповненням її формальних реквізитів з метою забезпечення адміністрування податків, в тому числі перевірки визначення податкових зобов'язань певним платником податків.
При заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року позивач відобразив свою податкову адресу.
Отже, суд вважає, що зазначена підстава для відмови у прийнятті декларації є надуманою та необґрунтованою.
Таким чином, враховуючи, що податкова звітність позивача та податкові накладні, які були направлені ним у встановлені податковим законодавством строки, не були зареєстровані з вини контролюючого органу, суд вважає, що в діях позивача відсутні порушення норм податкового законодавства.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У п.53 рішення по справі "Федорченко та Лозенко проти України" (Fedorchenko and Lozenko v. Ukraine [GC], №387/03, п. 53, ECHR2012) Європейський суд зазначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем необґрунтовані належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних прийнятих податкових-рішень, натомість позивачем надано достатньо доказів на підтвердження неправомірності таких рішень.
Таким чином, позов ТОВ "Херсон-Ремстройлюкс" є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1ст.139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 6 ,9, 12, 14, 44, 139, 241 - 246, 250 , 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 12 червня 2017 року № НОМЕР_1 Головного управління ДФС у Херсонській області.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 02 листопада 2017 року № НОМЕР_2 Головного управління ДФС у Херсонській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Херсонській області (пр.Ушакова,75, м.Херсон, Херсонська обл., 73026, код ЄДРПОУ 39394259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон-Ремстройлюкс" (код ЄДРПОУ 35788254, 73000, м.Херсон, вул.Потьомкінська, буд.112) сплачений судовий збір у сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 квітня 2018 р.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 8.3.3