Справа №592/3251/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/52/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
28 березня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження № 12016200440000600 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 15 червня 2017 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми, зареєстрований та проживаючий у АДРЕСА_1 , раніше судимий:
1) за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми, від 4.09.2015 р., за ст. 185 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 850 грн., штраф сплачений,
обвинувачений за ст. 128 КК України з призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави 3717,75 грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_10 .
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_10 матеріальну шкоду у сумі 9263,84 грн. та моральну шкоду у сумі 20 000 грн.
Як встановив суд, 4 лютого 2016 року, приблизно з 21 год. 00 хв. ОСОБА_7 перебував за місцем свого мешкання у гуртожитку у АДРЕСА_1 разом зі своїми знайомими.
Близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в кімнаті, в якій розташовані умивальники, зустрівся з мешканцем цього ж гуртожитку ОСОБА_9 , який виходив з цієї кімнати. У цей час між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті, у ході якого ОСОБА_7 , маючи умисел на застосування до ОСОБА_9 фізичного насильства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, однак не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, хоча міг і повинен був їх передбачити, діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості, підійшовши до ОСОБА_9 , долонями обох рук, накладеними одна на одну, завдав удару в область лівого плеча ОСОБА_9 від якого ОСОБА_9 упав на правий бік на підлогу.
У результаті падіння ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого медіального перелому шийки правої стегнової кістки без особливого зміщення, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
На вирок суду надійшла апеляційна скарга від потерпілого ОСОБА_9 у якій він просить призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та зобов'язати ОСОБА_7 виплатити йому визначені судом матеріальні та моральні збитки. Також просить визнати обтяжуючою покарання обставину - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Мотиви апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_9 полягають у тому, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину, а саме, судом не в повній мірі враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 у вчиненні злочину не розкаюється, не вибачився за вчинене, веде себе негативно, завдану йому шкоду не відшкодував, від його дій настали тяжкі наслідки - втрата працездатності у зв'язку з чим він став особою з інвалідністю 2 - ї групи, злочин скоїв в стані алкогольного сп'яніння, має не зняту та непогашену судимість.
Заслухавши суддю - доповідача щодо суті вироку та поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 про заперечення апеляційної скарги, пояснення потерпілого ОСОБА_9 про підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, піддавши аналізу доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що суд на законних підставах дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненому та вірно кваліфікував його дії за ст. 128 КК України.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов до таких висновків на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував факт наявності сварки між ним та потерпілим ОСОБА_9 , що відбулася 4 лютого 2016 року, у ході якої він відштовхнув від себе потерпілого ОСОБА_9 внаслідок чого ОСОБА_9 впав, не втримавшись на мокрій підлозі.
Вказані пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 знайшли свої підтвердження при дослідженні судом пояснень потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Пояснення обвинуваченого, потерпілого та свідків знайшли своє підтвердження і при дослідженні судом протоколу огляду місця події (а. п. 166 - 167), висновків судово - медичних експертиз (а. п. 170 - 171; 188; 193), протоколів слідчих експериментів з участю потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 .
При цьому колегія суддів не може погодитись з поясненнями обвинуваченого ОСОБА_7 , які він надавав як у ході судового розгляду справи, так і в ході її апеляційного перегляду, про те, що він відштовхнув від себе потерпілого ОСОБА_9 , оскільки той намагався його вдарити, у зв'язку з чим у його діях відсутній сам факт вчинення ним будь яких насильницьких дій відносно ОСОБА_9 .
Як вказувалося вище, обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував того, що він у ході сварки з потерпілим ОСОБА_9 , відштовхував останнього від себе.
Вчинюючи таке відштовхування потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_7 усвідомлював, що від його дій ОСОБА_9 може отримати тілесні ушкодження, у тому числі і внаслідок падіння ОСОБА_9 на підлогу та отримання у зв'язку з цим тілесних ушкоджень.
Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що незалежно від наявності факту здійснення ОСОБА_9 замаху рукою на ОСОБА_7 у ході сварки, сам факт відштовхування ОСОБА_7 . ОСОБА_9 сприяв настанню обставин отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, в тому числі і тяжких, усвідомлюючи настання яких, ОСОБА_7 не передбачав, хоча повинен був їх передбачати, що у свою чергу давало суду підстави для висновку про необережність дій ОСОБА_7 у заподіянні потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень.
Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілого про те, що суд безпідставно виключив таку обтяжуючу покарання обставину, як скоєння злочину ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння, то на переконання колегії суддів дані доводи є необґрунтованими з огляду на те, що у ході судового розгляду справи не було здобуто будь яких доказів вчинення ОСОБА_7 злочину під час перебування ним у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, виключно показання свідків про те, що обвинувачений в день вчинення злочину вживав спиртні напої і знаходився в стані алкогольного сп'яніння, за відсутності будь - яких інших доказів, які б вказували на наявність у ОСОБА_7 алкогольного сп'яніння під час скоєння ним злочину, не свідчать про вчинення ОСОБА_7 злочину в такому стані, оскільки такий стан за вказаних обставин неможливо довести без його встановлення, шляхом обстеження ОСОБА_7 .
Крім того, колегія суддів зазначає, що визнання обвинуваченим факту перебування в стані алкогольного сп'яніння, не позбавляло слідчого та прокурора обов'язку підтверджувати вказаний факт належними та допустимими доказами, які б свідчили про перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому колегія суддів вважає, що така обставина,як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, по даним матеріалам справи не доведена.
Вирішуючи питання щодо апеляційних вимог потерпілого про м'якість призначеного покарання, судова колегія дійшла до висновку, що в межах визначеної судом кваліфікації дій ОСОБА_7 , призначення йому покарання відбулось у відповідності до вимог ст. ст. 50; 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, його особи та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим дані вимоги потерпілого ОСОБА_9 є необґрунтованими.
Так, суд врахував всі обставини скоєного злочину, мотив і спосіб вчинення злочинного діяння, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , те, що він має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, не працює, скоєний ним злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо. Також судом було враховано, що ОСОБА_7 не відшкодував потерпілому ОСОБА_9 заподіяні злочином збитки, від дій ОСОБА_7 настали тяжкі наслідки, а саме, ушкодження здоров'я ОСОБА_9 внаслідок чого відносно останнього було встановлено інвалідність.
Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку, що необхідним і достатнім покаранням ОСОБА_7 , з метою його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, буде покарання у виді обмеження волі саме у тому розмірі який визначив суд.
За наведених обставин, беручи до уваги той факт, що призначене ОСОБА_7 покарання, за своїм видом є найсуворішим покаранням, що визначено санкцією ст. 128 КК України, вважати його явно несправедливим, внаслідок його м'якості, у колегії суддів підстав не має.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є необхідними та достатніми для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для призначення більш суворого покарання відносно ОСОБА_7 не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404; 405; 407; 418; 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 15 червня 2017 року, відносно ОСОБА_7 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 , без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду на протязі трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 у цей же строк з дня отримання ним копії цієї ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4