Справа № 587/104/18
02 квітня 2018 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за №12018200260000009 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні дитину 2016 року народження, працюючого сторожем у ПК «Міськводоканал», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисний злочин за наступних обставин.
Так, 15.12.2017 року близько 16:00 год. ОСОБА_5 , їдучи на гужовій повозці по АДРЕСА_2 , проїжджаючи повз домоволодіння АДРЕСА_3 та достовірно знаючи, що у вказаному домоволодінні ніхто не проживає, вирішив зупинити повозку та зайти до вищевказаного домоволодіння.
Знаходячись на території двору зазначеного домоволодіння, ОСОБА_5 вирішив вчинити крадіжку майна, яке знаходилось на території домоволодіння. З цією метою, впевнившись, що його дії залишаються непомітними для сторонніх осіб, ОСОБА_5 таємно викрав з території двору домоволодіння АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_4 , шість листів шиферу, вартістю відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 19/119/9-3/45е від 11.01.2018 по 60 грн. за 1 лист на загальну суму 360 грн., а також три куски полотна брезенту заявленою вартістю 1000 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1360 грн.
Викраденими майном ОСОБА_6 у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав в повному обсязі і пояснив, що дійсно 15 грудня 2017 року близько 16-00 години він в АДРЕСА_2 проїжджав на гужовій повозці повз домоволодіння АДРЕСА_3 і, знаючи, що там ніхто не проживає, вирішив зайти до домоволодіння. Він через відчинену хвіртку зайшов на територію домоволодіння, де біля будинку побачив шість листів шиферу та три куски полотна брезенту, які він викрав, погрузивши на повозку та залишивши місце вчинення злочину. ОСОБА_6 погодився з кількістю і вартістю викраденого майна, повністю визнав свою вину, після роз'яснення положень статті 349 КПК України вважав за недоцільне дослідження інших доказів по справі.
Таким чином, вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена в повному обсязі.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки він скоїв таємне викрадення майна ОСОБА_4 на суму 1 360 гривень.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який в цілому позитивно характеризується, пом'якшуючі відповідальність обставини - раніше не судимий, займається суспільно-корисною працею, свою вину визнав в повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні сприяв розкриттю злочину і встановленню істини по справі, має на утриманні малолітнього сина, завдана шкода не є значною, викрадене майно повернуто потерпілій, що підтверджується її розпискою.
Обтяжуючих відповідальність обставин суд не вбачає.
З врахуванням зазначених обставин суд вважає за необхідне призначити покарання у виді громадських робіт.
По справі потерпілою ОСОБА_4 заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 76 360 гривень матеріальної шкоди та 30 000 гривень моральної шкоди.
Як зазначила в позові та пояснила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 , з належного їй домоволодіння, на її думку, було викрадено значно більше майна, чим зазначено в обвинувальному акті. Так, крім зазначеного в обвинувальному акті, було викрадено 2 дерев'яних столи, дерев'яна скриня, 2 дерев'яні тумби, 12 дощок довжиною по 3,2 метра кожна, 3 дошки довжиною по 1,1 метра кожна, ватна ковдра сіро-синього кольору, електролічильник чорного кольору «Росток». До того ж, під час викрадення було пошкоджено належне їй майно на суму, еквівалентну 3000 доларів США, яку позивачка визначила в розмір 75000 гривень і яку просила стягнути з обвинуваченого. Крім того, просила стягнути з обвинуваченого 30000 гривень моральної шкоди.
У відповідності з ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Суд вважає встановленим , що в результаті злочинних дій обвинуваченого потерпілій завдана моральна шкода, оскільки на певний час був порушений її звичний спосіб життя, вона пережила нервовий струс, тому суд вважає встановленим, що в результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 була завдана моральна шкода, яку необхідно стягнути з обвинуваченого.
Разом з тим, суд вважає позов в частині стягнення моральної шкоди таким, що підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд враховує роз'яснення, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, у відповідності з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та об*єму страждань (фізичних, душевних, психічних), котрі поніс позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення) і з врахуванням інших обставин. При цьому суд повинен виходити з принципу розумності, справедливості та виваженості.
Отже, з врахуванням розміру викраденого майна, тривалості та глибини моральних страждань, матеріального становища обвинуваченого суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 1000 гривень моральної шкоди, відмовивши в іншій частині позову за безпідставністю позовних вимог.
Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 75 000 гривень, то суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Суду не надано доказів на підтвердження завдання потерпілій шкоди в розмірі 75 000 гривень саме обвинуваченим. Сам ОСОБА_6 пояснив, що він не пошкоджував ніякого майна потерпілої, оскільки викрав майно, що перебувало у дворі і пошкоджувати інше майно не було необхідності. Крім того, потерпіла пояснила, що вона тривалий час не перебувала в належному їй домоволодінні, постійно проживає в місті Суми, отже, майно могло бути пошкоджено і іншими особами.
ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні крадіжки майна, зазначеного в описовій частині вироку, на суму 1360 гривень, що він визнає і що підтверджується висновком товарознавчої експертизи № 19/119/9-3/45е від 11.01.2018 року. Щодо іншого майна, яке за поясненнями потерпілої, було викрадено з домоволодіння, то ОСОБА_6 у викраденні цього майна не обвинувачується і заперечує факт крадіжки цього майна з домоволодіння потерпілої. Та обставина, що в домоволодінні обвинуваченого було вилучено, крім іншого майна, 2 дерев'яні столи, дерев'яну скриню, 2 дерев'яні тумби, 12 дощок довжиною по 3,2 м кожна, 3 дошки довжиною по 1,1 м кожна, ватну ковдру сіро-синього кольору, електролічильник чорного кольору «Росток», не може бути доказом викрадення цього майна саме обвинуваченим, оскільки, як пояснив обвинувачений в ході як досудового слідства, так і в судовому засіданні, зазначеним майном, яке в подальшому в нього було вилучене, з ним розплатилася родичка потерпілої, якій він надавав допомогу по господарству.
Отже, судом встановлено, що обвинувачений скоїв крадіжку майна потерпілої на суму 1360 гривень, і викрадене майно було вилучено під час проведення досудового розслідування та передано потерпілій, а відтак, завдана шкода потерпілій відшкодована і підстав для задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди суд не вбачає.
Судові витрати необхідно стягнути з обвинуваченого в доход держави.
Арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 січня 2018 року, необхідно скасувати.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з положеннями ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним за ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 240 годин громадських робіт.
Стягнути з ОСОБА_5 в доход держави 429 гривень витрат, пов'язаних з проведенням судової товарознавчої експертизи ( код класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження»).
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1000 гривень моральної шкоди, відмовивши в іншій частині позову за безпідставністю позовних вимог.
Скасувати арешт майна, накладений за ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми № 592/192/18 від 09 січня 2018 року.
Речові докази: 2 дерев'яні столи, дерев'яну скриню, 2 дерев'яні тумби, 2 брезенти синьо-блакитного кольору, 1 брезент зелено-білого кольору, 12 дощок довжиною по 3,2 м кожна, 3 дошки довжиною по 1,1 м кожна, ватну ковдру сіро-синього кольору, електролічильник чорного кольору «Росток», 6 листів шиферу семихвильового, розміром 1,1х1,75 м, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 , залишити у розпорядженні законного володільця - ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 діб з дня його проголошення.
Суддя
ОСОБА_1