Апеляційний суд Житомирської області
Справа №279/4862/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.82 КК Доповідач ОСОБА_2
27 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі судове провадження №279/4862/17 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2017 року щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким,
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити його клопотання щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції мотивував своє рішення відмовою комісією КВК-71 м.Коростеня про направлені його матеріалів до суду оскільки, він не став на шлях виправлення і не працевлаштований. Однак, при цьому було проігноровано наступні факти: в Березанській виправній колонії він був працевлаштований, мав заохочення за свою працю та поведінку; те що він не працевлаштований в КВК-71 говорить тільки про те, що від переводу його в КВК-71 і до засідання адмінкомісії пройшло недостатньо часу і відсутність вакансій на виробничих потужностях колонії. Наголошує, що його прохання про переведення його на більш м'який режим утримання прямо свідчить про його бажання працювати і приносити користь суспільству.
Згідно ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2017 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , 1975 року народження, про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відмовлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, яка вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення після фактичного відбуття засудженим частини призначеного судом строку покарання, визначеного в пунктах 1-3 ч. 4 ст. 82 КК України.
У відповідності до ч.1 ст.6 КВК України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. У ч.3 ст.6 КВК України визначено працю серед основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених.
Вирішуючи клопотання засудженого ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував вище зазначені вимоги закону.
Як вбачається з матеріалів судового провадження ОСОБА_7 засуджений вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.04.2016 року за ст.289 ч.3 КК України на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна. Строк відбуття покарання обраховано з 01.08.2014 року. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 01.08.2014 року по 11.04.2016 року. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.08.2016 року зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 11.04.2016 року по 16.08.2016 року.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м?яким» (далі - постанова Пленуму), оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарань більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого,так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно п.2 ч.3 ст.81 КК України та п.2 постанови Пленуму умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване лише після повного, всебічного вивчення даних про особу засудженого та після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі. Головною умовою прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким є те, що засуджений став на шлях виправлення.
Згідно матеріалів справи, відповідно до характеристики від 29 листопада 2017 року, затвердженої начальником державної установи «Коростенська виправна колонія №71», засуджений ОСОБА_7 характеризується задовільно, має пристосовницьку цілеспрямованість, на виробництві установи не працевлаштований та бажання не проявляє, в цілому до суспільно-корисної праці відноситься задовільно, у відношенні до представників адміністрації ввічливий, не завжди тактовний, але законні вимоги виконує тільки під контролем, участі у суспільному житті відділення та в роботі самодіяльних організацій не приймає та приймати не бажає, на заходи виховного характеру реагує задовільно, над підвищенням свого загальноосвітнього рівня не працює, за програмою диференціованого виховного впливу не займається.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення за час відбування покарання у Державній установі «Березанська виправна колонії (95)» засуджений мав два заохочення у виді подяки за сумлінну поведінку та ставлення до праці (а.с.14), стягнень не має.
Проаналізувавши вище наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді обмеження волі більш м'яким покаранням, оскільки засуджений, відбуваючи покарання саме в установі «Коростенська виправна колонія №71», своєю поведінкою не довів, що став на шлях виправлення. Заявлене засудженим з цього приводу клопотання є передчасним.
За таких обставин, постановлена судом ухвала відносно ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстави для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі - відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: