Справа № 147/215/18
Провадження № 2/147/246/18
29.03.2018 року Тростянецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Волошина І.А.,
за участі секретаря Чудак Г.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Тростянець, Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно, зазначивши, що 16.08.2016 року помер його син ОСОБА_3. Після його смерті залишилось спадкове майно, що складається з земельної ділянки площею 3,18га розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області, належної йому на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ВН №001227, виданого 28.12.2001 року.
На даний час Державний акт втрачено, про що наявне оголошення в газеті.
Позивач являється спадкоємцем до майна сина, інших спадкоємців немає. він вчасно прийняв спадщину, постійно проживаючи з спадкодавцем за однією адресою.
Звернувшись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадищну, отримав відмову. оскільки відсутній правовстановлюючий документ(оригінал Державного акта), крім того виявилось, що при видачі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку було допущено помилку в написанні прізвища власника, зазначено «Гуліватий Микола Григорович», замість вірного «Гулеватий Микола Григорович».
Тому ОСОБА_1 змушений звернутись до суду з вимогою про встановлення факту належності Державного акта покійному синові ОСОБА_3 та визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті сина - земельну ділянку, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району, що належала ОСОБА_3
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, однак надав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району в судове засідання не з'явився, однак надали на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги визнають та просять справу розглянути в їх відсутності.
Визнання позову відповідачем не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх-небудь прав, свобод та інтересів.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.3 ст.211 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, визначив, дослідив та встановив наступні докази, обставини та відповідні правовідносини:
Судом встановлено, що16.08.2016 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ №353423 від 18.08.2016 (а.с.5).
Довідкою №262 від 11.11.2017 року виданою виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області підтверджено, що ОСОБА_1 являється спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_3Г.(а.с.6).
Довідкою №18 від 09.01.2018 року виданою виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області встановлено, що за життя ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 Батько являється спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_3, який фактично вступив в управління спадковим майном, будучи зареєстрованим та проживаючи за однією адресою. До складу спадкового майна належить земельна ділянка площею 3,18га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області, що належить померлому ОСОБА_3Г.(а.с.7).
Родинний зв'язок позивача ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії І-АМ №374834 від 07.12.2017 року, в якому батьком ОСОБА_3 записаний ОСОБА_1Г.(а.с.9).
Позивачем ставиться вимога про встановлення факту належності Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ВН №001227 від 28.12.2001 року померлому ОСОБА_3
Даний факт підтверджено довідкою №18 від 09.01.2018 року, в якій зазначено, зо згідно інформації виконкому ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області дійсно за ОСОБА_4 закріплена земельна ділянка згідно схеми поділу земельних ділянок за №228 площею 3,18га на території ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області(а.с.7), довідкою №19 від 09.01.2018 року, якою встановлено, що відповідно до записів погосподарської книги сільської ради за 1992-1998 роки ОСОБА_3 працював у місцевому колгоспі ім.Б.Хмельницького с.Четвертинівка, Тростянецького району Вінницької області.(а.с.8), довідкою СТОВ ім.Б.Хмельницького с.Четвертинівка, якою підтверджено, що ОСОБА_3 працював у колгоспі з 20.10.1992 року по 13.08.2016 року сезонно(а.с.15),
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 судами розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Встановлення факту належності правовстановлюючого документа позивачу необхідно для реалізації його спадкових прав.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі встановити факт належності правовстановлюючого документа.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до вимог законодавства, був наділений правом власності на земельну ділянку площею 3,18га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВН №001227, виданого 28.12.2018 року на ім'я ОСОБА_5
Також позивачем ставиться вимога про визнання права власності на земельну ділянку належну ОСОБА_3, як спадкоємцю по закону першої черги.
Оголошення в газеті «Тростянецькі вісті» від 04.09.2015 року вказує на те, що Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ІІІ-ВН №001227 від 28.12.2001 року ім'я ОСОБА_5 втрачено.(а.с.11).
Позивач вчасно прийняв спадщину, вступивши в управління спадковим майном, проживаючи разом з померлим сином за однією адресою, що підтверджується випискою з погосподарської книги №6 (а.с.16).
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Відповіддю завідуючої ДНК ОСОБА_6 за №90/02-17 від 06.02.2018 року підтверджено, що позивач ОСОБА_1 дійсно має право на визнання за ним право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, та за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку не має змоги оформити це через нотаріальну контору(а.с.13).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Норма ст. 392 ЦК України вказує на те, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
З огляду на ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Пунктом 3.5 ОСОБА_7 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4- 13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що «Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності ма земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз»яснень, викладених у пунктах 10,11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю.
Відповідно до ч.3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, за таких умов позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 328,392,1216,1225,1268,1269 ЦК України ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Встановити факт, що Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ВН №001227, виданий 28 грудня 2001 року ОСОБА_2 сільською радою народних депутатів Тростянецького району Вінницької області на ім'я ОСОБА_5, належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 16 серпня 2016 року.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 3,18га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3, померлому 16 серпня 2016 року, на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ВН №001227, виданого 28.12.2001 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.04.2018 року.
Суддя