Справа № 152/323/18
1-кп/152/44/18
іменем України
03 квітня 2018 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря чудового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт від 23.02.2018 року та угоду про примирення від 23.02.2018 року у кримінальному провадженні, що 03.02.2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020360000032 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, одруженої, непрацюючої, раніше судимої 01.11.2016 року Шаргородським районним судом за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на сто шістдесят годин,
-у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
з участю:
сторін кримінального провадження -
сторони обвинувачення:
прокурора Жмеринської
місцевої прокуратури - ОСОБА_4 ,
сторони захисту:
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
встановив:
Обвинувачена ОСОБА_3 , будучи раніше судимою за вчинення крадіжки, зокрема, 01.11.2016 року вироком Шаргородського районного суду Вінницької області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на сто шістдесят годин, та маючи незняту і непогашену в передбаченому законом порядку судимість за вчинення крадіжки, 18.01.2018 року в обідню пору, прийшовши із ОСОБА_6 , з яким проживає однією сім'єю, у домогосподарство ОСОБА_5 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , перебуваючи у будинку ОСОБА_5 в той час коли ОСОБА_6 допомагав потерпілій ОСОБА_5 у виконанні робіт по господарству, у одній із кімнат будинку на тумбочці із дзеркалом виявила шкатулку із виробами із золота, що належать ОСОБА_5 , з якої вирішила викрасти золотий жіночий перстень. Після цього умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що за її діями ніхто не спостерігає, повторно, шляхом вільного доступу обвинувачена ОСОБА_3 викрала із шкатулки золотий жіночий перстень 585-ї проби вагою 3,15 г., вартість якого, відповідно до висновку товарознавчої експертизи від 14.02.2018 року за №941/18-21, становить 3405,08 грн., та, залишивши місце злочину, розпорядилася викраденим майном на власний розсуд. Своїми злочинними діями обвинувачена ОСОБА_3 заподіяла потерпілій ОСОБА_5 збитків на загальну суму 3405,08 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, що виразилися у вчиненні крадіжки (таємного викрадення чужого майна), повторно, ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.
Під час проведення досудового розслідування 23.02.2018 року між підозрюваною ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 було укладено угоду про примирення у кримінальному провадженні №12018020360000032, яка направлена до суду разом із обвинувальним актом і яка відповідає вимогам ст.471 КПК України.
З означеної угоди від 23.02.2018 року вбачається, що її сторони - підозрювана ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12018020360000032 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення; його правової кваліфікації за ч.2 ст.185 КК України, яка ніким не оспорюється; ОСОБА_3 повністю визнає свою винуватість у вчиненому злочині; сторони угоди зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини, зокрема, пом'якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини - її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне усунення заподіяної шкоди і відсутність обтяжуючих покарання обставин; визначили розмір шкоди, заподіяної потерпілій внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 в сумі 3405,08 грн., та розмір відшкодування шкоди в сумі 3405,08 грн., яка усунута під час досудового розслідування шляхом повернення потерпілій викраденої речі; узгодили призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік з випробуванням та іспитовим строком і з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, та надали згоду на його призначення.
Також, в угоді зазначено, що її сторонам роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 зазначила, що вона розуміє: надані їй законом права на справедливий судовий розгляд і наслідки укладення та затвердження угоди про примирення; характер пред'явленого обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою; вид покарання, який буде до неї застосований у разі затвердження угоди судом.
Обвинувачена ОСОБА_3 пояснила, що укладення угоди є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, наполягає на затвердженні угоди про примирення, заподіяну потерпілій шкоду в сумі 3405,08 грн. усунула у період досудового розслідування, повернувши викрадений золотий жіночий перстень.
Суду показала, що 18.01.2018 року у обідню пору із своїм чоловіком ОСОБА_6 прийшла у домогосподарство ОСОБА_5 , де чоловік повинен був допомогти ОСОБА_5 у виконанні певних господарських робіт. Вона перебувала у будинку, де очікувала на чоловіка. Коли ОСОБА_7 та ОСОБА_5 знаходилися у веранді, де ремонтували трубу, вона у одній з кімнат на тумбі виявила шкатулку, а в ній - жіночий золотий перстень, який вирішила викрасти. Пересвідчившись, що за нею ніхто не спостерігає, вона викрала перстень із шкатулки та поклала собі в кишеню. Через певний час вона та ОСОБА_7 пішли додому. Золотий перстень, який вона викрала у ОСОБА_5 , зберігала вдома протягом двох тижнів. В цей час потерпіла ОСОБА_5 кілька разів приходила до неї, просила повернути викрадений перстень, але вона заперечувала, що викрала його. Коли до неї додому приїхав дільничний інспектор Шаргородського ВП, вона зізналася про крадіжку нею золотого персня у ОСОБА_5 і повернула його потерпілій. Вона щиро розкаюється у вчиненому, шкодує, що вчинила злочин, запевняє суд, що в наступному не вчинятиме злочинів, просить затвердити угоду та призначити їй покарання, визначене в угоді про примирення. При цьому їй роз'яснено та зрозуміло, що вона має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, і що вона має права, визначені в п.1 ч.5 ст.474 КПК України, а також, зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_5 , що є стороною угоди про примирення, в підготовчому судовому засіданні пояснила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, що її укладення є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, і просить затвердити угоду та призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, яке узгоджено нею та обвинуваченою в угоді про примирення.
Прокурор ОСОБА_4 вважає, що угода відповідає нормам КПК України та КК України, сторони угоди не заперечують щодо затвердження угоди, тому вважає, що є підстави для затвердження угоди про примирення між обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 і призначення обвинуваченій узгодженого сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на один рік з випробуванням та іспитовим строком на один рік та з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Вислухавши сторони угоди про примирення - обвинувачену ОСОБА_3 та потерпілу ОСОБА_5 , думку прокурора ОСОБА_4 , перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам чинного КПК України та КК України, суд прийшов до наступного.
Згідно із ч.3 ст.469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Як вбачається із обвинувального акту та угоди про примирення, дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, які, відповідно до ст.12 КК України, класифікуються як злочин середньої тяжкості.
Зміст угоди про примирення від 23.02.2018 року, укладеної між підозрюваною ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 , відповідає вимогам, встановленим в ст.471 КПК України, так як містить усі необхідні реквізити.
Зокрема, у вказаній угоді зазначені: її сторони; формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням частини статті Кримінального кодексу України; істотні для даного кримінального провадження обставини; узгоджене покарання та згода сторін на його призначення; наслідки укладення та затвердження угоди; наслідки невиконання угоди. Угода містить зазначення дати укладення та скріплена підписами сторін.
Крім того, судом встановлено, що укладення угоди про примирення між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України; характер обвинувачення; вид покарання, що і обвинувачена, і потерпіла розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що укладена угода між підозрюваною ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченої, що виразилися у вчиненні крадіжки (таємного викрадення чужого майна), вчиненої повторно, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, оскільки ОСОБА_3 була засуджена вироком Шаргородського районного суду від 01.11.2016 року до покарання у виді громадських робіт строком на сто шістдесят годин і відбула покарання та знята з обліку органом пробації 20.02.2017 року (а.с.41-42, 43), тобто має незняту та непогашену судимість за вчинення крадіжки, фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченою ОСОБА_3 - наявні, узгоджене сторонами угоди покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним в ст.65 КК України, зокрема, ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, особі винної.
При цьому, суд враховує обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої, зокрема, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне усунення заподіяної злочином шкоди, відсутність обтяжуючих покарання обставин та вважає, що покарання, узгоджене сторонами угоди про примирення, необхідне та достатнє для виправлення ОСОБА_3 і попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, судом було роз'яснено обвинуваченій ОСОБА_3 , що вона має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, а також, роз'яснено сторонам кримінального провадження їх право змагальності, тобто самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Сторони кримінального провадження вважають, що угода про примирення відповідає вимогам КПК України і КК України та підлягає затвердженню.
При цьому обвинувачена ОСОБА_3 надала суду показання, з яких вбачається, що вона визнає себе винуватою у вчиненні злочину при обставинах, зазначених у обвинувальному акті.
Потерпіла ОСОБА_5 не має претензій до обвинуваченої, так як викрадений золотий перстень їй повернуто.
З наведених вище підстав, вивчивши угоду про примирення, суд прийшов до висновку, що означена угода, укладена між потерпілою ОСОБА_5 і підозрюваною ОСОБА_3 , підлягає затвердженню відповідно до процедури, встановленої КПК України, а саме: на підставі п.1 ч.3 ст.314 КПК України - в підготовчому судовому засіданні.
Такий висновок суду ґрунтується на практиці Європейського Суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість «будь-якого кримінального обвинувачення». Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»). А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 року та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, у пунктах 52 та 80 яких, відповідно, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)».
Також, обвинуваченій слід призначити узгоджене сторонами покарання.
Крім того, відповідно до вимог ст.314 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників підготовчого судового засідання про обрання обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання - немає.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.
Золотий перстень, який визнано речовим доказом, приєднано до матеріалів кримінального провадження і передано на зберігання потерпілій ОСОБА_5 до вирішення кримінальної справи, - слід, відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України, повернути законному володільцю - потерпілій ОСОБА_5 .
Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв'язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.
Зокрема, експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України проведено: 14.02.2018 року товарознавчу експертизу і надано висновок за №941/18-21 (а.с.33-35), вартість експертизи становить 286 грн. (а.с.36).
Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 286 грн. на залучення експерта з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 .
Керуючись п.1 ч.3 ст.314, ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376, 471, 473-475 КПК України, ст.ст.65-67, ч.2 ст.185 КК України, суд
засудив:
Затвердити угоду від 23.02.2018 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020360000032 03.02.2018 року, про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваною ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за якою призначити їй узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 протягом встановленого судом іспитового строку у один рік обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 - не застосовувати.
Речовий доказ: золотий перстень із золота 585-ї проби, вагою 3,15 г. повернути законному володільцю - потерпілій ОСОБА_5 .
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи - Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України: 286 (двісті вісімдесят шість) гривень за проведення товарознавчої експертизи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, визначених ст.394 КПК України - 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; 3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий - суддя : ОСОБА_1