79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
справа № 813/6/18
27 березня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Витвицька В.П.,
за участю:
представник позивача ОСОБА_1,
представник відповідача ОСОБА_2
представник третьої особи не прибув
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 сільської ради Пустомитівського району Львіської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3І.) звернулась до Львівського окружного адміністративного із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Львівській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 сільської ради Пустомитівського району Львіської області, у якому згідно заяви про уточнення позовних вимог від 26.02.2018 просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оформлену листом від 23.03.2017 № В-2079/0-2200/6-17 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області із врахуванням висновків суду у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.02.2017 позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,49 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області. Листом від 23.03.2017 № В-2079/0-2200/6-17 “Про розгляд клопотання” відповідач повідомив про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови, стала відсутність погодження сільської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вважаючи, що нормами Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернулась до суду за захистом свої прав.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача подав відзив на позовною заяву від 20.02.2018 (вх. № 4649), в якому зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки відповідач зобов'язаний отримати погодження щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від органу місцевого самоврядування, що передбачено дорученням віце-прем'єр-міністра України та рішенням колегії Держземагентства України. Стверджує, що оскільки ОСОБА_4 сільська рада не погодила надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,49 га для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_4 сільської ради, відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою. Також звертає увагу, що згідно доданого до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність графічного матеріалу, запропонована позивачем земельна ділянка не знаходиться на території ОСОБА_4 сільської ради Пустомитіського району Львівської області.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях. Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, у відзиву на позовну заяву не подав.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_3 22.02.2017 звернулась із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,49 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Пустомитіського району Львівської області.
До клопотання додано викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копію документа, що посвідчує особу, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у державному у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів.
Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом від 01.03.2017 № В-2079/0-1561/6-17 звернулось до ОСОБА_4 сільської ради Пустомитіського району Львівської області про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Листом від від 23.03.2017 № В-2079/0-2200/6-1“Про розгляд клопотання” Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,49 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області, оскільки відсутнє погодження ОСОБА_4 сільської ради щодо надання відповідного дозволу.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Пунктом “а” ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до. 33 ЗК України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Згідно з п. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Згідно з п. 2 Положення, Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 3 Положення передбачено, що основними завданнями Держгеокадастру, зокрема, є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з пп. 13 п. 4 Положення, Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відтак, у даному випадку суб'єктом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населених пунктів є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” передбачено, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.
Віце - премєр - міністром - Міністром регіонального розвитку будівництва та житлово - комунального господарства України надано Держземагентству України відповідне доручення від 08.10.2014 № 37732/0/1-14, в якому йдеться про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні.
На виконання вказаного доручення, Держземагентством України прийнято наказ від 15.10.2014 № 328 “Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014”, зокрема - рішення колегії Держземагентства України № 2/1 “Про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності”, яким запроваджено з 15.10.2014 обов'язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Відповідно до п. 2 рішення колегії № 2/1 “Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності”, начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування.
Згідно з пп. 2. 3 п. 2 рішення колегії Держземагентства України № 2/1, у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема ч. 7 ст. 118 та ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.
Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому визначені нормами Земельного кодексу України.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма кореспондується з ч. 3 ст. 123 ЗК України, згідно з якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведеними нормами ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.
Судом встановлено, що при поданні клопотання та додатків до нього позивачем повністю дотримано вимоги законодавства при їх оформленні.
У матеріалах справи відсутні заперечення ОСОБА_4 сільської ради щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Суд звертає увагу, що саме про відсутність такого погодження, а не про відмову в наданні дозволу, йдеться також у відмові відповідача від від 23.03.2017 № В-2079/0-2200/6-1.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в ГУ Держгеокадастру у Львівській області не було підстав для відмови у наданні дозволу на виговлення на проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 через відсутність погодження ОСОБА_4 сільської ради.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржене рішення відповідача, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області, така підлягає задоволенню, оскільки клопотання позивача розглянуте відповідачем по суті, жодних недоліків клопотання та додані до нього документи не містили, а в наданні дозволу відмовлено лише у зв'язку з відсутністю погодження ОСОБА_4 сільської ради.
Наведене дозволяє суду констатувати факт про те, що суб'єкт владних управлінських функцій - відповідач діяв не у відповідності до норм чинного законодавства, а саме відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області, з підстави, що не передбачена положеннями ст. 118 ЗК України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в п. 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом”. У даній справі відповідачем - суб'єктом владних повноважень не було наведено вагомих, чітких та узгоджених доказів на підтвердження відповідності свого рішення нормам чинного законодавства України.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оформлену листом від 23.03.2017 № В-2079/0-2200/6-17 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області із врахуванням висновків суду у даній справі.
Судовий збір в розмірі 6400 грн 00 коп. присудити на користь ОСОБА_3 (вул. Зубрівська, 23/41, м. Львів, 67700, ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. Чорновола, 4, м. Львів, 79018, ЄДРПОУ 39769942).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 295 КАС України, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадженні або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повне судове рішення складено 03.04.2018.
Суддя Костецький Н.В.