12 березня 2018 року № 810/592/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.,
при секретарі судового засідання Лапій М.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Сахнюк І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановлення ІІ групи інвалідності та зобов"язання провести дії по нарахуванню та виплаті одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ України отримав захворювання, яке призвело до встановлення ІІ групи інвалідності, у зв'язку з чим вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Зазначив, що звернувся до відповідача щодо призначення та виплати вказаної одноразової допомоги, однак Головним управління Національної поліції в Київській області було відмовлено, оскільки до свідоцтва про хворобу було внесено зміни в частині причинного звязку захворювання, а саме «Захворювання, так, пов'язане з проходженням в ОВС» відмінено та зазначено «Захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини».
Позивач не погоджується з висновками Головного управління Національної поліції в Київській області та вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства України.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Додатково зазначив, що зміни, які внесені до свідоцтва про хворобу в частині причинного звязку захворювання, а саме «захворювання, так, пов'язане з проходженням в ОВС» відмінено та зазначено «Захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини» датовані 08.08.2017, тобто на час виникнення права на отримання одноразової допомоги позивач мав захворювання, пов'язане саме з проходженням служби в ОВС.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Також направив суду відзив на позов та зазначив, що на теперішній час позивач має захворювання, що пов'язано з захистом Батьківщини та не підпадає під перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановлення ІІ групи інвалідності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 провадження у справі відкрито та призначено судовий розгляд на 12.03.2018.
Від представника позивача 19.02.2018 надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 17.01.2002 по 06.11.2015 позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 по 21.01.2016 перебував на службі в поліції.
Під час проходження служби в органах внутрішніх справ, безпосередньо приймав участь в бойових діях в зоні АТО, а саме 13.03.2015 по 11.04.2015 на території Донецької та Луганської областей у складі зведеного загону Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, що підтверджується довідкою від 11.02.2016.
23.06.2016 обласною медико - соціальною експертною комісією позивачу встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Дана обставина також підтверджується свідоцтвом про хворобу № 47/Зв від 21.01.2016.
У лютому 2017 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму.
Однак, 25.01.2017 листом № 29/К-43 відповідач повідомив позивачу, що на даний час не внесені зміни щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому вирішити питання про призначення цієї допомоги не має підстав.
Позивач не погодившись з такою відмовою звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київській області про визнання протиправними дії щодо не вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Київській області призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2017 позовні вимоги задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невирішення питання про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за його заявою та прийняти відповідне рішення.
Дане рішення набрало законної сили 24.10.2017, що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду.
На виконання рішення суду позивач звернувся до Головного управління національної поліції в Київській області та просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, однак відповідачем 12.01.2018 за № 23/109/26/1-18 йому було відмовлено, оскільки згідно з інформацією ДУ «ТМО МВС України по Київській області» (лист від 27.12.2017 № 33/30/2187) до п. 12 свідоцтва про хворобу № 47/Зв від 21.01.2016 внесено зміни постановою ВЛК № 31 від 04.07.2016 в частині зміни причинного зв'язку захворюванням, а саме «Захворювання, так, пов'язане з проходженням в ОВС» відмінено та зазначено «Захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини».
Позивач не погоджується з такою відмовою Головного управління Національної поліції в Київській області, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Стаття 97 Закону України «Про Національну поліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Так, ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Частиною 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
На виконання вимог закону Кабінетом Міністрів України постановою від 21.10.2015 № 850 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок № 850).
Даним Порядком № 850 визначено порядок та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Підпунктом 2 п. 3 Порядку № 850 визначено, що установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:
250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;
200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;
150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Як встановлено судом, позивач отримав статус інваліда ІІ групи 23.06.2016, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК МОЗ України Серія А 13 № 0198455 від 23.06.2016 про встановлення ІІ групи інвалідності.
Відповідно до даної довідки позивач набув статусу інваліда по захворюванню, пов'язаному з проходженням служби в ОВС.
Тобто, позивач входить до переліку осіб, що маєть право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме 200 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Крім того, постановою від 08.06.2017 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, яка набрала законної сили встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з втратою працездатності, причиною якої стала наявність захворювання, що пов'язане з проходженням служби в ОВС.
Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, причиною якої стала наявність захворювання, що пов'язане з проходженням служби в ОВС.
На думку суду підстави відмови позивачу Головним управлінням Національної поліції в Київській області щодо зміни причинного зв'язку, які внсені постановою Військово - лікарською комісією 04.07.2016, саме «Захворювання, так, пов'язане з проходженням в ОВС» відмінено та зазначено «Захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини» є безпідставними та неправомірними, оскільки відповідачем не враховано той факт, що на час набуття права на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 мав захворювання, яке пов'язано саме з проходження служби в ОВС, про що було вказано у попередній довідці.
Крім того, слід врахувати, що під час захисту Батьківщини, позивач знаходився на службі в ОВС, що встановлено судом.
Також п. 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Щодо позовних вимог позивача про зобов"язання Головного управління Національної поліції в Київській області провести дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, у зв"язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов"язаної за хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працезданих осіб на дату встановлення інвалідності 23.06.2016, визначеному чинним законодавством України, а саме Порядком № 850 суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, частиною 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, причиною якої стала наявність захворювання, що пов'язане з проходженням служби в ОВС, коли особа, яка звернулась, є інвалідом ІІ групи та вже має право на отримання такої допомоги, а також має докази на підтвердження причинного зв'язку інвалідності з проходженням служби в ОВС, досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем підстави відмови, зокрема, пов'язані зміною причинного зв'язку захворювання 04.07.2017, що на думку відповідача позбавляє позивача права на отримання одноразової допомоги, - не належить до передбачених законом підстав відмови у призначенні та виплаті, оскільки право виникло раніше.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача за таких обставин не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести дії по нарахуванню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв"язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов"язаної за хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працезданих осіб на дату встановлення інвалідності, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області протиправною щодо не проведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв"язку із встанолвення ІІ групи інвалідності ОСОБА_3 за хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України.
Зобов"язати Головне управління Національної поліції в Київській області провести дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, у зв"язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов"язаної за хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працезданих осіб на дату встановлення інвалідності 03.04.2016, визначеному чинним законодавством України, а саме Порядком та умовами призначення, виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 березня 2018 р.