02 квітня 2018 року (о 10 год. 30 хв.)Справа № 336/286/18 ЗП/808/77/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69007, м. Запоріжжя, вул. Курська, буд. 38, іпн НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25 А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
16.02.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла справа №336/286/18 (2-а/521/112/18) за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу, пенсію за віком, у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 139,5 %, починаючи з 01.05.2017, з дати призначення пенсії за віком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 03.03.2017 призначено пенсію за віком, відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує на те, що оскільки він народився 15.09.1941, то для позивача передбачений загальний пенсійний вік - 60 років, які позивачу виповнилися 15.09.2001. Проте, із заявою про призначення пенсії позивач звернувся лише 03.03.2017, у зв'язку з чим позивач вважає, що оскільки ним було виявлено бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, то розмір пенсії підлягає підвищенню на 0,75% за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку. Зазначає, що 01.11.2017 він звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 139,5%, проте, відповідачем було протиправно та необґрунтовано відмовлено у проведенні перерахунку. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 05.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 28.03.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
20.03.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 9198), в якому зазначає, що однією із обов'язкових умов для проведення підвищення розміру пенсії за віком, відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є не одержання пенсіонером жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 зазначеного Закону. Разом з тим, позивач у період з 11.12.1992 по 02.03.2017 отримував пенсію за вислугу років. Вказує, що позивач набув право на призначення пенсії за віком 16.09.2001, проте, за призначенням пенсії за віком не звертався, а продовжував отримувати пенсію за вислугою років, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, відповідач вказував, що заява подана позивачем була подана за невстановленою формою, у зв'язку з чим була розглянута в порядку звернення громадян. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що до 2017 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 03.03.2017 позивачу за його заявою було призначено пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийнято на облік до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя.
У зв'язку із переходом на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та поданої заяви, до розрахунку пенсії позивача взято показник середньої заробітної плати за 2007 рік, проте позивач вважав дії відповідача щодо невірного обчислення та виплати пенсії протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2017 у справі № 336/2022/17 (яка набрала законної сили 11.10.2017) адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_1 перерахунок та призначити пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 3 календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 рр.) та виплатити позивачеві недоотриману суму пенсії у вигляді різниці між фактично отриманою та перерахованою пенсією з 03.03.2017.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що реалізація права позивача на пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проводиться вперше.
01.11.2017 позивач звернувся до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 139,5%, починаючи з 03.03.2017 (а.с.42).
Листом від 502/К-1 від 06.11.2017 відповідачем відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 139,5% (а.с.43).
Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, звернувся до суду із вказаним позовом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до приписів статті 1 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно зі статтею 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058, тимчасово, до прийняття відповідного закону: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було призначено з 03.03.2017, тобто у віці більш, ніж 75 роки.
При цьому, сторонами не заперечується та обставина, що право на отримання пенсії за віком, відповідно до умов Закону №1058, ОСОБА_1 набув з 16.09.2001.
При цьому, судом встановлено, що після призначення пенсії за вислугу років 11.12.1992 позивач продовжував працювати та сплачувати страхові внески, що не спростовано відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №1058 особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:
на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач набув права на вихід на пенсію за віком з 16.09.2001, а фактично скористався таким правом лише з 03.03.2017, при цьому продовжував працювати та сплачувати страхові внески, то відповідно має право на отримання пенсії з підвищенням розміру на 0,75% за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Так, суд зазначає, що пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено з 03.03.2017, а з 11.12.1992 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Отже, доводи відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 у 1992 році скористався правом виходу на пенсію за вислугу років та на час призначення пенсії за віком мав статус пенсіонера, підвищення розміру пенсії не застосовується, є необґрунтованими.
Щодо заперечень відповідача про те, що заява була подана позивачем не за формою встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, суд зазначає наступне.
В прохальній частині заяви від 01.11.2017 позивач просив Шевченківське ОУПФУ м.Запоріжжя здійснити йому перерахунок пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України №1058 за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 139,5%, починаючи з 03.03.2017.
У відповіді від 06.11.2017 №502/К-1 позивача повідомлено про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку, у зв'язку з тим, що позивач на момент призначення пенсії за віком вже перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугою років.
При цьому, жодних посилань на те, що заява позивача про здійснення перерахунку пенсії на відповідає встановленій формі, відповідь Шевченківського ОУПФУ м.Запоріжжя не містить, у зв'язку з чим суд вважає, що зазначена обставина не була підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії.
Більш того, відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд не бере до уваги посилання представника відповідача, що заява позивача не відповідала вимогам встановленим чинним законодавством України.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача включити до розрахунку пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 139,5%, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.29 Закону №1058, підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.
Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачеві, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень.
За таких обстави, враховуючи те, що відповідачем відповідний розрахунок не проводився, доказів протилежного суду не надано, суд приходить до висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині підвищення пенсії саме на 139,5 відсотків та відсутність підстав для їх задоволення у вказаній частині.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (69007, м. Запоріжжя, вул. Курська, буд. 38, іпн НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25 А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя перерахувати та виплачувати ОСОБА_1, пенсію за віком, у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 03.03.2017.
В частині позовних вимог про зобов'язання перерахувати та виплачувати пенсію за віком, у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення, передбаченого ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за більш пізній вихід на пенсію у розмірі визначеному ОСОБА_1, а саме 139,5% - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (69007, м. Запоріжжя, вул. Курська, буд. 38, ІПН НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25 А, код ЄДРПОУ 41248959).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.04.2018.
Суддя Ю.В. Калашник