10.2.4
Іменем України
02 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/480/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного Управління пенсійного Фонду Луганської області про визнання неправомірною відмову, зобов'язати вчинити певні дії, -
26 лютого 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанського об'єднаного Управління пенсійного Фонду Луганської області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 08.12.2017 №2058/17;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 90%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового - з 21.09.2016, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 08.12.2017 №2058/17 з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (а.с.3-6).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 08.09.2016 у зв'язку з поданням заяви про відставку та відповідно до вимог законодавства України її було звільнено з посади судді Рубіжанського міського суду Луганської області та 20.09.2016 відраховано із штату Рубіжанського міського суду Луганської області.
З 21.09.2018 вона перебуває на обліку у відповідача як суддя у відставці та після перерахунку отримує довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
При цьому 28.12.2017 нею був отриманий лист від Рубіжанського ОУПФУ Луганської області від 28.12.2017 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу 16000 грн. 00 коп.
Свою відмову відповідач мотивував тим, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди судді, а тому відсутні підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання.
З таким рішенням відповідача позивач погодитись не може та вважає, що Рубіжанське ОУПФУ Луганської області, відмовляючи у проведенні перерахунку довічного утримання з урахуванням матеріальної допомоги, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений нормами чинного законодавства України.
При цьому зазначила, що для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці серед іншого повинна також входити матеріальна допомога до відпустки у розмірі посадового окладу, яка включена в оподатковуваний дохід, оскільки, на її думку, згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» та п.2.3.3. Інструкції №5 «Зі статистики заробітної плати» матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.
Також свої вимоги обґрунтовувала, виходячи з положення ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (застрахованої) особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
На підтвердження обґрунтованості своїх вимог також посилалась на висновки Верховного Суду України, зазначених в постановах від 20.02.2012, 14.05.2013, 18.05.2013 та 06.11.2013 (справи №№21-430а11,21-125а13, 21-97а13, 21-350а13 відповідно).
На підставі викладеного просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі (а.с.3-6).
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, про що 22.03.2018 до канцелярії суду було подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив наступне (а.с.23-25).
Розпорядженням від 30.09.2016 № 164846 відповідач з 21.09.2016 призначив позивачу довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 23490,00 грн.
Відповідно до заяви позивача від 23.01.2017 та наданої довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.01.2017 № 119/17 Рубіжанським ОУПФУ Луганської області з 01.01.2017 здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді через зміну надбавки.
13.12.2017 позивач звернулась до Рубіжанського ОУПФУ Луганської області із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням довідки від 08.12.2017 № 2058/17-вих.
Разом з тим, відповідач зазначає, що листом від 28.12.2017 за № 253/294/М-14 позивачу було повідомлено про те, що довідка про складові заробітної плати працюючого судді від 08.12.2017 за № 2058/17-вих. станом на 01.11.2017 не може бути застосована для перерахунку пенсії з 21.09.2016, оскільки довічне грошове утримання судді у відставці призначено із розрахунку заробітної плати, яку він отримує на дату виходу у відставку, а сума суддівської винагороди у розмірі 28800,00 грн. врахована для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці з дати звернення (01.01.2017). Крім того, позивачем зазначено, що згідно з довідкою матеріальна допомога не входить до складу суддівської винагороди судді.
На думку відповідача, призначення пенсії носить одноразовий, а не періодичний характер, оформлюється відповідним рішенням суб'єкта владних повноважень, яке по суті і є об'єктом оскарження в судовому порядку та здійснюється на підставі заяви особи, яка має право на призначення пенсії з конкретної дати. В даному випадку виплата пенсії є похідним від її призначення з певної дати, яка визначається датою звернення особи з відповідною заявою до відповідного органу Пенсійного фонду України.
Таким чином, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 02.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.80 КАС України, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, паспорт серії ЕН277716, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 21.11.2003, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 є суддею Рубіжанського міського суду Луганської області у відставці (а.с.7-8).
Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIIІ ОСОБА_2 було звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.38-звортній бік - 39).
Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.09.2016 за № 82-ОС позивача було відраховано зі штату Рубіжанського міського суду Луганської області у зв'язку із поданням заяви про відставку та виходом у відставку 20.09.2016 (а.с. 14,40).
Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено загальний стаж роботи позивача станом на 20.09.2016 - 35 років 11 місяців та 19 днів (а.с.13,41).
Розпорядженням від 30.09.2016 №164846 Рубіжанський ОУПФУ Луганської області призначив позивачу довічне грошове утримання судді з 21.09.2016 у розмірі 23490,00грн. (а.с.26).
За заявою позивача від 23.01.2017 та наданої довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.01.2017 № 119/17 Рубіжанським ОУПФУ Луганської області з 01.01.2017 здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді через зміну надбавки (а.с.52-54).
13.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати нараховане в 2016 році щомісячне довічне грошове утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Луганській області від 08.12.2017 за № 2058/17-вих., починаючи з моменту нарахування щомісячного довічного грошового утримання відповідно до зазначеної вище довідки (а.с.9).
До заяви була додана довідка від 08.12.2017 за № 2058/17-вих., видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській на підставі особового рахунку працюючого на відповідній посаді судді за листопад 2017, згідно з якою суддівська винагорода на дату звернення становить - 28800 грн. 00 коп., в тому числі: посадовий оклад - 16000 грн. 00 коп.; доплата за вислугу років (80% посадового окладу) - 12800 грн. 00 коп.
Також у вказаній довідці зазначено, що з виходом у щорічну оплачувану відпустку судді виплачується матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу, а саме 16000 грн. 00 коп. (а.с.10)
За результатами розгляду звернення позивача, 28.12.2017 за № 253/284/11-14 Рубіжанським ОУПФУ Луганської області була надіслана відповідь на заяву про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання (а.с.11).
Із змісту відповіді від 28.12.2017 за № 253/284/11-14 вбачається, що надана позивачем довідка про складові заробітної плати працюючого судді від 08.12.2017 станом на 01.11.2017 не може бути застосована відповідачем для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 21.09.2016, оскільки довічне грошове утримання судді у відставці призначено із розрахунку заробітної плати, яку він отримує на дату виходу у відставку. При цьому, відповідачем зазначено, що сума суддівської винагороди у розмірі 28800,00 грн., яка зазначена у довідці від 08.12.2017 врахована для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці з дати звернення (01.01.2017).
Також відповідач зазначив, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з якої розраховується довічне грошове утримання. У зв'язку з цим перерахувати нараховане з 21.09.2016 щомісячне грошове утримання судді за наданою довідкою немає законних підстав.
Позивач не погоджується з відмовою у здійсненні перерахунку саме у частині не включення до розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення.
Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає, що вони регулюються спеціальним законом, яким є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі Закон № 2453-VI) з відповідними змінами, оскільки позивач була звільнена під час дії саме цього Закону (втратив чинність лише 30.09.2016).
Законом № 2453-VI чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.
Так згідно з частиною другою ст.133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, відповідач при розрахунку розміру щомісячного довічного утримання та при його перерахунку виходив з розміру посадового окладу та доплати за вислугу років, як це і передбачено вказаною нормою права.
За таких обставин нарахування позивачу довічного грошового утримання та подальший його перерахунок без урахування розміру матеріальної допомоги на оздоровлення зроблений відповідачем правомірно.
Доводи позивача про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про оплату праці», Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди, є безпідставними, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є саме Закон України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.
Також є безпідставним посилання позивача на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Суд також не може застосувати до правовідносин, що виникли між сторонами, правову позицію Верховного Суду України зазначену в постановах від 20.02.2012, 14.05.2013, 18.05.2013 та 06.11.2013 (справи №№21-430а11,21-125а13, 21-97а13, 21-350а13 відповідно), на яку посилається позивач у позові, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Натомість, суд вважає за необхідне згідно ч. 5 ст. 242 КАС України врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 738/1343/17 (адміністративне провадження № К/9901/2712/17), оскільки вони ідентичні даним спірним правовідносинам.
Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, про те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.
Понесені витрати ОСОБА_1 при сплаті судового збору за подачу адміністративного позову не відшкодовуються, у зв'язку з відмовою у задоволені позовних вимог.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, суд виходить до наступного.
Частиною першою ст.120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вже було зазначено раніше 13.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати нараховане в 2016 році щомісячне довічне грошове утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Луганській області від 08.12.2017 за № 2058/17-вих., починаючи з моменту нарахування щомісячного довічного грошового утримання відповідно до зазначеної вище довідки (а.с.9).
За результатами розгляду звернення позивача, 28.12.2017 за № 253/284/11-14 Рубіжанським ОУПФУ Луганської області була надіслана відповідь на заяву про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання (а.с.11).
28.12.2017 ОСОБА_1 отримано лист відповідача від 28.12.2017, яким повідомлено про прийняття рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу 16000,00 грн., який входив у щорічну оплачувану відпустку.
Саме цю відмову і оскаржує позивач в даній справі.
Враховуючи те, що позивач про порушення своїх прав щодо не здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вказаної вище довідки дізналась саме 28.12.2017, а з позовом до суду звернулась вже 26.02.2018, відтак суд приходить до висновку, що з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із дотриманням строку встановленого ч.2 ст.122 КАС України, тому підстав для залишення без розгляду позовної заяви, про що зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, немає.
Керуючись ст.ст. 6-9, 14, 122, 243-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного Управління пенсійного Фонду Луганської області про визнання неправомірною відмову, зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя ОСОБА_3