ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
29 березня 2018 року Справа № 18/137/2011
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали скарги дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2
з виконання рішення господарського суду Луганської області від 27.09.2011 у справі № 18/137/2011
за позовом дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ
до комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 5.510.317,70 грн.
Орган виконання судового рішення - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
Секретар судового засідання Рвачов О.О.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_3 за дов. від 27.12.2017 № 75/17;
від відповідача: ОСОБА_1 за дов. від 27.02.2018 № 544;
від ВДВС: не прибув.
Дочірня компанія «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз України» (далі - стягувач, позивач) звернулася до господарського суду Луганської області зі скаргою від 16.03.2018 № 31/13-877 (вх. № 255-13/18) на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 (далі - ВДВС, відділ ДВС), з виконання рішення господарського суду Луганської області від 27.09.2011 по справі № 18/137/2011.
Вказаним рішенням позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за теплову енергію в сумі 4.925.184,97 грн., пеню в сумі 117168,02 грн., втрати від інфляції в сумі 269511,68 грн., три проценти річних в сумі 81285,02 грн., витрати на державне мито в сумі 25500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., та видано наказ від 14.10.2011 № 18/137/2011.
Заявник у скарзі вказав, що у відділу ДВС на виконанні перебував вказаний наказ господарського суду Луганської області.
06.03.2018 на адресу позивача надійшла постанова ВДВС від 28.02.2018 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 29927408 за наказом від 14.10.2011 № 18/137/2011.
Вказана постанова винесена на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», так як боржника внесено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Стягувач у скарзі зазначив, що постанова ВДВС від 28.02.2018 про зупинення вчинення виконавчих дій винесена незаконно, так як за законом виконавче провадження зупиняється лише у частині стягнення заборгованості за теплову енергію, пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість.
Виконавче провадження щодо стягнення витрат на державне мито в сумі 25500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. не повинно зупинятися на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішення суду про стягнення вказаних сум боржником не виконано.
На підставі вказаних доводів стягувач заявив вимоги:
- про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 28.02.2018 ВП № 29927408 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 14.10.2011 № 18/137/2011, незаконними;
- про визнання постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 28.02.2018 ВП № 29927408 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 14.10.2011 № 18/137/2011 недійсною;
- про зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 вжити всі заходи для виконання рішення суду в частині стягнення судового збору.
Відділ ДВС відзивом на скаргу від 28.03.2018 № 2361 проти скарги заперечує посилаючись на те, що 20.03.2018 державним виконавцем, на підставі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме, внесено виправлення до постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 28.02.2018 та викладено постанову в такій редакції, що зупинення виконавчого провадження стосується лише стягнення заборгованості за теплову енергію, пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, і не стосується стягнення витрат на державне мито в сумі 25500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Представник боржника в судовому засіданні усно проти скарги заперечував посилаючись на виправлення відділом ДВС помилки в оспорюваній постанові.
За клопотанням заявника скарги судове засідання проводилося у режимі відеоконференції.
Розглянувши матеріали скарги, вислухавши представників стягувача та боржника, суд дійшов висновку, що провадження у скарзі підлягає закриттю за таких підстав:
Пунктом 10 частини 1 та частиною 4 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено:
« 1. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:
10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «ОСОБА_1 України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
4. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Таким чином, зупинення виконавчого провадження № 29927408 (з виконання наказу від 14.10.2011 № 18/137/2011) в повному обсязі, в тому числі щодо стягнення витрат на державне мито в сумі 25500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., є незаконним.
Разом з тим, відділом ДВС постановою від 20.03.2018 про виправлення помилки у процесуальному документі (яка винесена після подання скарги заявником але до її розгляду судом по суті) внесено виправлення до постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 28.02.2018 та викладено постанову в такій редакції, що зупинення виконавчого провадження стосується лише стягнення заборгованості за теплову енергію, пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, і не стосується стягнення витрат на державне мито в сумі 25500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Тобто оспорювану постанову приведено у відповідність з положеннями ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова ВДВС від 20.03.2018 про виправлення помилки у процесуальному документі не оскаржена (сторони виконавчого провадження не подали доказів її оскарження).
Представник стягувача в судовому засіданні пояснив, що його влаштовує виправлення відділом ДВС вказаної помилки.
Таким чином, на час розгляду скарги предмет скарги відсутній.
Абзацом 2 пункту 9.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» визначено що, у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у скарзі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету скарги.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у скарзі закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
29 березня 2018 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено 03 квітня 2018 р.
У відповідності до ст. 235 ГПК України ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя В.В. Корнієнко