ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.04.2018Справа № 905/22/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця»
про стягнення 4 228,56 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернувся до Господарського суду Донецької області із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 4 228,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим вагони № 62312871 та № 53413381 з вантажем (вугілля марки ГР 0-200) прибули з недостачею на загальну суму 4 228,56 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.01.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» передано позовну заяву за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
05.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».
За результатами автоматичного розподілу, вищезазначену позовну заяву передано для розгляду судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
19.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.02.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 відкрито провадження у справі. З огляду на малозначність справи №905/22/18 в розумінні п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
12.03.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач вимагає стягнення збитків, при цьому, в порушення ст. 115 Статуту залізниць України, не надає належних і допустимих доказів отримання збитків, а саме відсутні документи на підтвердження оплати оспорюваного вантажу з додаванням податкової накладної.
27.03.2018 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що на підтвердження завданих збитків та як належний доказ оплати рахунку № 0207-7 від 02.07.2017 про сплату товару позивач надає копію банківської виписки від 18.07.2017, в свою чергу документ вантажовідправника про вартість вантажу за номером 1/5320 від 07.11.2017 було додано до позовної заяви. Щодо надання податкової накладної, позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість та дозволяє віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту, а отже не є підтвердженням вчинення господарського операції і не може бути доказом отримання збитків.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
27.02.2014 між Публічним акціонерними товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (в подальшому змінено організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (далі - постачальник) укладено Договір № УПр14/36, за умовами якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі - ресурси) по марочному складу, ціні та в кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до Специфікації від 30.06.2017 до Договору сторонами погоджено поставку вугілля кам'яного.
Відповідно до залізничної накладної № 46717153 від 02.07.2017, відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг», на підставі Договору № УПр14/36 від 27.02.2014 (далі - Договір), укладеного між позивачем, як покупцем, ТОВ «ДТЕК Трейдінг», як постачальником, було здійснено поставку вугілля кам'яного залізничним транспортом, зокрема вагонами № 62312871 та № 53413381, з вантажем вугілля кам'яне марки ГР 0-200 загальною масою 828,75 т. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».
По прибутті вагонів № 62312871 та № 53413381, на станцію Авдіївка Донецької залізниці було складено комерційні акти:
- № 482803/248 від 04.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 62312871 складає 2250 кг.,
- № 482803/249 від 04.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні №53413381 складає 2,3 т.
Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 4 228,56 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 46717153 від 02.07.2017.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами № 482803/248 від 04.07.2017 та № 482803/249 від 04.07.2017.
При складанні комерційного акту № 482803/248 від 04.07.2017, встановлено наступне: «Відповідно до акту загальної форми № 778 від 03.07.2017 ст. Авдіївка, проводилось комісійне зважування вантажу на справних 100-т електронних вагах вантажоотримувача, приписаних до з.д. и повірених 06.04.2017. По документу значиться вага: нетто 69 300 кг, тара 23 400 кг. При зважуванні виявилось: брутто-90 450 кг., тара-23400 кг., нетто-67050 кг., що менше перевізного документу на 2250 кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люк та двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає. Поверхня вантажу на рівні бортів, ущільнена, плівкою проти видування не покривалась, по документу вантаж маркований шляхом нанесення поздовжніх борозен по всій довжині вагона, фактично не маркований. У вагоні над 7 люком поглиблення 1,5 м х 2,0 м х 1,0 м. Зважування вантажу виконували ДС ОСОБА_2. агент комерційний ОСОБА_3, прийомоздавач ПАТ «АКХЗ» ОСОБА_4, о/у Авдіївського ОСОБА_5. При повторному зважуванні в присутності вищезазначених осіб нестача вантажу підтвердилась».
При складанні комерційного акту № 482803/249 від 04.07.2017, встановлено наступне: «Відповідно до акту загальної форми № 778 від 03.07.2017 ст. Авдіївка, проводилось комісійне зважування вантажу на справних 100-т електронних вагах вантажоотримувача, приписаних до з.д. и повірених 06.04.2017. По документу значиться вага: нетто 69 350 кг, тара 23 000 кг. При зважуванні виявилось: брутто-90 050 кг., тара-23000 кг., нетто-67050 кг., що менше перевізного документу на 2300 кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люк та двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає. Поверхня вантажу на рівні бортів, ущільнена, плівкою проти видування не покривалась, по документу вантаж маркований шляхом нанесення поздовжніх борозен по всій довжині вагона, фактично не маркований. У вагоні над 7 люком поглиблення 1,5 м х 2,0 м х 1,0 м. Зважування вантажу виконували ДС ОСОБА_2. агент комерційний ОСОБА_3, прийомоздавач ПАТ «АКХЗ» ОСОБА_4, о/у Авдіївського ОСОБА_5. При повторному зважуванні в присутності вищезазначених осіб нестача вантажу підтвердилась»
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За результатами переважування у вагоні № 62312871 недостача вугілля складає 2,25 т., а у вагоні №53413381недостача вугілля складає 2,3т.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
З урахуванням вищевикладеного, фактична нестача вантажу у вагонах № 62312871 та №53413381 - 3,16т.
Загальна сума у рахунку № 0207-7 від 02.07.2017 складає 1 071 911,88 грн.
З наданої позивачем банківської виписки по особовому рахунку позивача вбачається, що 18.07.2017 позивачем було оплачено зазначений рахунок у повному обсязі.
Загальна кількість товару (вугілля), відповідно до акту приймання - передачі вугілля від 02.07.2017, копія якого наявна в матеріалах справи становить 828,750 т.
Таким чином, вартість 1 т. вантажу (вугілля) складає 1 333,93 грн. з ПДВ.
Отже, з урахуванням граничного розходження маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, вартість нестачі вантажу становить 4 228,56 грн. з ПДВ.
Враховуючи те, що відповідачем було прийнято вантаж до перевезення та втрата вантажу відбулась під час його перевезення, відповідач є відповідальною особою за втрату вищезазначеного вантажу, а відтак позовні вимоги до відповідача про стягнення вартості втраченого вантажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення збитки, в свою чергу, заперечення відповідача наведені у відзиві, повністю спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, м. Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; ідентифікаційний код: 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1; ідентифікаційний код: 00191075) збитки в розмірі 4 228 (чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 03.04.2018.
Суддя О.А. Грєхова