79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.03.2018р. Справа №914/91/18
місто Львів
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Про Кредит Банк", м.Київ
до відповідача:Фізичної особи - підприємця Купич Андрія Зіновійовича, м.Львів
про стягнення кредитної заборгованості. Ціна позову: 334548,76 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар судового засідання Зарицька О.Р.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Встановив
На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м.Київ до відповідача: Фізичної особи - підприємця Купич Андрія Зіновійовича, м.Львів про стягнення кредитної заборгованості в сумі 334548,76грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено зобов'язання за договором про надання траншу №302.44365/FW304.837 від 25.02.2014р., який укладений в межах Рамкової угоди №FW304.837 від 18.06.2013р., та непогашено кредитну заборгованість на загальну суму 334548,76 грн., з якої: 278595,06 грн. основного боргу, 16158,41 грн. процентів, 3250,41 грн. процентів за неправомірне користування кредитом, 36544,89 грн. пені.
Ухвалою суду від 22.01.2018 року відкрито провадження у справі №914/91/18 за даним позовом,розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.02.2018 року.
16.02.2018р. за вх.№420/18 в документообігу суду зареєстровано заяву, що надійшла від позивача про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача на його користь 334548,76грн., з яких 278595,06грн. капіталу, 16158,41грн. процентів, 3250,41грн. процентів за неправомірне користування кредитом, 36544,89грн. пені, та 54111,20грн., з яких 39762,97грн. несанкціонованої заборгованості за договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування корпоративних банківських платіжних карток, 14348,23грн. відсотків за користування коштами несанкціонованої заборгованості.
З приводу даної заяви суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12.02.2018р. позивач доповнив позовну заяву новою вимогою про стягнення на користь ПАТ «ПроКредит Банк» з ФОП Купича А.З. несанкціонованої заборгованості за договором №CRD_LE-74611-1 про відкриття карткового рахунку та обслуговування корпоративних банківських платіжних карток від 20.02.2009р. у розмірі 39762,97 грн. та відсотків за користування коштами несанкціонованої заборгованості у розмірі 3808,65 грн.
Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
ГПК, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Подана позивачем заява від 12.02.2018р. направлена на одночасну зміну підстав та предмету позову, оскільки доповнена додатковою вимогою про стягнення заборгованості на підставі договору, який не входить в предмет дослідження за первинно заявленими у позовній заяві вимогами.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
За наведеного вище, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про уточнення позовних вимог від 12.02.2018р. і приєднує її до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 21.02.2018р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" від 28.12.2017р. про стягнення з Фізичної особи - підприємця Купич Андрія Зіновійовича кредитної заборгованості в розмірі 334548,76грн. - залишено без руху; надано Позивачу строк для усунення допущених при поданні позовної заяви до суду недоліків (строк: не більше п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали), а саме для подання доказів надіслання відповідачу копій довіреності на представника банку, що підписав позовну заяву та меморіального ордеру про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 05.03.2018р. у зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, продовжено розгляд справи № 914/91/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 28.03.2018р.
26.03.2018р. за вх.№10672/18 позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
27.03.2018р. за вх.№10980/18 позивачем подано довідку про розмір заборгованості.
27.03.2018р. за вх..№866/18 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, яку ухвалою суду від 28.03.2018р. залишено без розгляду.
Представник позивача в судове засідання 28.03.2018р. не з'явився, направив до суду заяву від 27.03.2018, в якій просить проводити судове засідання за відсутності представника ПАТ «ПроКредит Банк», позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання 28.03.2018 представник відповідача не з'явився.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору чи проти здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст.172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2
Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом.
Відповідно до п.99 Постанови КМУ від 5 березня 2009р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 5 березня 2009р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
З долученого до матеріалів справи конверта, у якому відповідачу направлялася копія ухвали суду від 22.01.2018р. про відкриття провадження у справі, вбачається, що даний лист було суду повернуто установою зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» на відділенні.
З указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Згідно інформації отриманої з офіційного сайту «Укрпошта» (https://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) поштове відправлення, адресоване відповідачу, надійшло до відділення зв'язку «Львів 17» (за місцем знаходження відповідача) 25.01.2018р. і того ж дня було повідомлено відповідача про надходження рекомендованої кореспонденції. Проте, як слідує з даних, що містяться у графі «операція» - 25.01.2018р. о 17год.15хв. внесено наступний запис «Невдала спроба вручення (вручення під час доставки) інші причини». Також, в подальшому, у зазначеній графі 26.02.2018р. о 19год.50хв. міститься запис: «невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання».
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.02.2018р. відповідачем отримано, про що свідчить відмітка останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення вх.№7500/18 від 01.03.2018р.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвали від 22.01.2018р.) відповідачем за юридичною адресою та повернення її до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників позивача і відповідача за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18.06.2013 між ПАТ «ПроКредит Банк» (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Купич Андрієм Зіновійовичем (Позичальник) укладено Рамкову угоду №FW304.837 (далі - «Угода»), відповідно до якої Кредитор на підставі Угоди зобов'язується здійснювати кредитування Позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами (пункт 2.1 Угоди).
Згідно пункту 7.8. Угоди Сторони погодилися, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості Позичальника, наявності порушень Договорів є письмова довідка Кредитора.
У відповідності до пункту 9.2.2. Угоди щоразу у день настання строків погашення грошових зобов'язань забезпечувати належне їх погашення, здійснювати перевірку проведення погашення та його належності. У випадках настання обставин, що перешкоджають погашення та його належності.
25.02.2014 між ПАТ «ПроКредит Банк» (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Купич Андрієм Зіновійовичем (Позичальник) укладено Договір про надання траншу №302.44365/FW304.837 (далі - «Договір») відповідно до якого Кредитор на підставі та умовах Рамкової Угоди №FW304.837 від 18.06.2013, а також цього Договору зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та цим Договором.
Пунктом 2 Договору про надання траншу передбачені умови на яких видається кредит, а саме:
1. Розмір кредиту - 37 000,00 (дев'яносто п'ять тисяч доларів США 00 центів)
2. Строк користування - 36 (шістдесят) місяців, від дати видачі кредиту включно.
3. Проценти - 10,00 (дев'ятнадцять) % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.
4. Цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів.
5. Комісія за видачу кредиту - 2,00 (два) % від розміру кредиту.
6. Комісія за дострокове погашення кредиту - 1,5 % від суми, що достроково погашається.
7. Спосіб видачі кредиту - продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника №26008210044611.840 у кредитора.
У пункті 7 Договору зазначено, що даний Договір є невід'ємною частиною Рамкової угоди, умови якого, вважаються умовами цього Договору і регламентують усі відносини між Сторонами, що виникли на підставі Договору.
22.11.2018 за вих.№1-2/17/3434 позивачем надіслано відповідачу вимогу про повне дострокове погашення кредиту, яку відповідачем отримано 25.11.2017р. проте, залишено без відповіді.
При зверненні з позовом до суду позивач станом на 28.12.2017 позивач визначив заборгованість відповідача за Договором про надання траншу №302.44365/FW304.837 від 25.02.2014, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW304.837 від 18.06.2013, у розмірі 334548,76 грн. 20 коп., в тому числі: 278595,06 грн. капітал; 16158,41 грн. проценти; 3250,41 грн. проценти за неправомірне користування кредитом; 36544,89 грн. пеня.
Договір набирає чинності з моменту його підписання позичальником і двома уповноваженими особами кредитора і діє протягом усього строку користування кредитом до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором.
У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за договором про надання траншу від 25.02.2014р. відповідачем, фізичною особою-підприємцем Купич А.З., позивач, публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», був змушений звернутись з позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів, огбрунтовуючи свої вимоги посиланням на положення ст.ст. 11, 14 ,15, 16, 525, 526, 554, 589, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до частин 1,3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту прав і інтересів особи як присудження до виконання обов'язку в натурі.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі Рамкової угоди №№FW304.837 від 18.06.2013р. та Договору про надання траншу №302.44365/FW304.837 від 25.02.2014р.. Свої зобов'язання за цими договорами позивач виконав належним чином.
Невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань щодо повернення позивачу коштів є порушенням прав позивача на своєчасне і повне повернення сум кредиту. Відтак, позивач в порядку захисту своїх порушених прав відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України вправі вимагати від відповідача примусового виконання ним своїх зобов'язань в натурі шляхом стягнення з нього боргів у вигляді суми неповернутого кредиту.
Як підтверджує позивач, в ході розгляду справи Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, а саме:
25.01.2018 сплатив 100 дол. США, з яких: 56,43 дол. США зараховано в рахунок погашення капіталу за кредитом; 43,57 дол. США - в рахунок погашення процентів за неправомірне користування кредитом, що відповідно до курсу НБУ гривні до дол. США на дату сплати (2886,5367 грн. за 100 дол. США) становить 2 886,54 грн., з яких: 1 628,88 грн. зараховано в рахунок погашення капіталу за кредитом; 1 257,66 грн. - в рахунок погашення процентів за неправомірне користування кредитом;
09.02.2018 сплатив 400 дол. США, що відповідно до курсу НБУ гривні до дол. США на дату сплати (2712,4023 грн. за 100 дол. США) становить 10 849,61 грн., які зараховано в рахунок погашення процентів за кредитом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення капіталу за кредитом підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача на користь позивача належить 276966,18 грн. В частині решти позовних вимог про стягнення заборгованості по капіталу за кредитом у сумі 1628,88 грн. суд вважає за доцільне закрити провадження у справі, на підставі, п.2 ч.1 ст.231 ГПК України , у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стосовно застосування відповідальності за порушення виконання грошових зобов'язань, суд виходить з наступного:
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань з повернення кредитних коштів та процентів за користування ними.
Відповідно до пункту 4.4. Рамкової угоди у випадку прострочення погашення кредиту позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.
Пунктом 4.1. Рамкової угоди передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує позивачу проценти, розмір яких було зазначено вище.
Згідно частини 1 статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розрахунок процентів за неправомірне користування кредитом позивачем зроблено вірно.
Згідно пункту 10.2. Рамкової угоди передбачено, що у випадку прострочення встановлених Договорами строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує Кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми непогашеної заборгованості, але не менше 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розрахунок пені судом перевірено, він зроблений вірно.
Беручи до уваги часткове погашення відповідачем заборгованості по процентах та процентах за неправомірне користування кредитом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в частині стягнення з відповідача 5308,80 грн. процентів, 1992,75 грн. процентів за неправомірне користування кредитом, 36544,89 грн. пені, а в частині стягнення решти позовних вимог про стягнення 1 257,66 грн. - погашення процентів за неправомірне користування кредитом; 10 849,61 грн., погашення процентів за кредитом, суд вважає за доцільне закрити провадження у справі, на підставі, п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до вимог ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з нормами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідач не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань по оплаті за Договорами.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись нормами законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає за доцільне позовні вимоги позивача на стягнення з відповідача за Договором про надання траншу №302.44365/FW304.837 від 25.02.2014, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди №FW304.837 від 18.06.2013 задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача: 276966,18 грн. капіталу за кредитом; 5308,80 грн. процентів; 1992,75 грн. процентів за неправомірне користування кредитом; 36544,89 грн. пені.
Судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача відповідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.1, 2, 4, 123, 129, п.2 ч.1 231, ст.ст.232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Купич Андрія Зіновійовича (79017, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м.Київ, пр..Перемоги, 107 «А»; ідентифікаційний код 21677333) 276966,18 грн. капіталу за кредитом, 5308,80 грн. процентів, 1992,75 грн. процентів за неправомірне користування кредитом, 36544,89 грн. пені, 5018,23 грн. судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення 1628,88 грн. капіталу, 1257,66 грн. процентів за неправомірне користування кредитом, 10849,61 грн. процентів, 10539,58грн. відсотків за користування коштами несанкціонованої заборгованості закрити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 02.04.2018р.
Суддя Кітаєва С.Б.