вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/325/18
Суддя: Грабець С.Ю.
Суд, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО"
до товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-КОМ-СЕРВІС"
про стягнення заборгованості у сумі 64 933,20 грн.,
без виклику учасників справи
16 лютого 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-КОМ-СЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 64 933,20 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору постачання №903/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 року (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу товар, а позивач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Відповідач передав товар позивачу з порушенням строку, встановленим договором.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 64 933,20 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано в строк до 21.03.2018 року надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ухвалу суду отримав 28.02.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0103264051618, проте заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (зустрічний позов) не подав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
03 серпня 2017 року між публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-КОМ-СЕРВІС" (далі - відповідач) був укладений договір постачання №903/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 року, згідно з умовами якого, відповідач зобов'язувався передати позивачу товар, зазначений у специфікації, а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити такий товар, код ДК 021:2015: "34100 Мототранспортні засоби" (автопідіймач) (далі - товар).
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки товару протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки від позивача.
Згідно з п.п. 5.1.1 договору, заявка направляється позивачем за допомогою технічних засобів зв'язку (факсом та/або електронним листом) за реквізитами відповідача з обов'язковим наступним направленням рекомендованого письмового повідомлення кур'єрською поштою та/або поштовим відділенням зв'язку Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (УДППЗ "Укрпошта").
Відповідно до п. 5.4 договору, товар вважається поставленим позивачу з дати підписання сторонами видаткових накладних та відповідного акту приймання - передавання товару за кількістю та якістю (дата поставки товару).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем передано, а позивачем прийнято товар на суму 1 273 200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №191 від 29.12.2017 року.
Пунктом 6.3.1 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №63/4-8322 від 10.11.2017 року з вимогою поставити товар.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав товар із порушенням строку, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 63 600,00 грн. штрафу.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі поставки товару з порушенням строку (нездійснення поставки, недопоставка) або прострочення термінів заміни (укомплектації) поставленого неякісного (некомплектного) товару, відповідач несе наступну відповідальність перед позивачем: прострочення в межах 10 (десяти) календарних днів відповідач на письмову вимогу позивача, сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми цього договору (п.п. 7.2.1 договору).
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що відповідач передав позивачу товар із порушенням строку.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 63 600,00 грн. штрафу за поставку відповідачем товару із порушенням строку, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення штрафу позивач просив суд стягнути з відповідача неустойку в сумі 1 273,20 грн.
Згідно з 7.2 договору, у разі поставки товару з порушенням строку (нездійснення поставки, недопоставка) або прострочення термінів заміни (укомплектації) поставленого неякісного (некомплектного) товару, відповідач несе наступну відповідальність перед позивачем: прострочення понад 10 (десяти) календарних днів, відповідач на письмову вимогу позивача, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня сплачує позивачу неустойку у розмірі 0,1% від суми цього договору (п.п. 7.2.2 договору).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як вже було зазначено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Оскільки позивач просив стягнути неустойку, яку він обчислив від суми цього договору, а не від суми заборгованості за кожен день прострочення, то суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою неустойка у сумі 1 273,20 грн. є штрафом, який вже стягнуто судом з відповідача.
Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Цієї правової позиції дотримується Верховний суд України (постанови в справах №07/238-10 від 12.12.2011 року, №8/5025/1402/12 від 24.12.2013 року та №5010/1575/2012-20/83 від 01.07.2014 року).
Так, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 273,20 грн. неустойки задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 61, 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ч. ч. 1, 2 ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 3 ст. 222, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ч. 4 ст. 240, ч. 5 ст. 252, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задоволити позов публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" до товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-КОМ-СЕРВІС" про стягнення заборгованості у сумі 64 933,20 грн. частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-КОМ-СЕРВІС" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 6, ідентифікаційний код 36449624) на користь публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (01001, місто Київ, площа ОСОБА_1, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) 63 660,00 грн. (шістдесят три тисячі шістсот шістдесят грн. 00 коп.) штрафу; 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 03.04.2018 року.
Суддя С. Грабець