Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
02 квітня 2018 рокуСправа № 912/250/18
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засіданні Солдатовій К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/250/18
за позовом: Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", 52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 2649,12 грн
за участю представників сторін::
від позивача - Пасічник І.В., довіреність № 18/2088 від 01.03.18;
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 15-05/549 від 31.01.2018, яка містить вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення 2649,12 грн заборгованості, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, всупереч приписів Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 №1644 "Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам", Інструкції "Про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам", не відшкодовано витрати позивача на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаному (працівнику позивача), призваним на навчальні збори строком на 10 днів з 01.09.2015, в загальній сумі 2649,12 грн.
Ухвалою господарського суду від 12.02.2018 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/250/18; ухвалено розглядати справу №912/250/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.03.2018. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу та позивачу встановлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.
13.03.2018 господарський суд розпочав підготовче засідання.
Відповідач участь повноважного представника в підготовчому засіданні 13.03.2018 не забезпечив, правом на подання відзиву у строк, визначений господарським судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, не скористався, про поважність причин неподання відзиву суду не повідомив, хоча відповідачем завчасно отримано відповідну ухвалу суду.
Ухвалою від 13.03.2018 господарський суд закрив підготовче провадження у справі №912/250/18, справу призначив до судового розгляду по суті на 02.04.2018 об 11:45.
02.04.2018 господарський суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2018 повідомив суд про підтримання позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача участі в судовому засіданні 02.04.2018 не брав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 76).
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 02.04.2018 за відсутності представника відповідача.
На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, господарський суд
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" засноване на державній власності відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 24.07.1951 року №2659-1287 ЦТ/ОП "Про розвиток видобування фосфорних руд на Першотравневому та Жовторічанському родовищах у Кривому розі та про організацію на базі цих родовищ Комбінату №9 Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР" та наказу Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР від 01.08.1951 року №3 "Про створення комбінату №9" і підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1058/2010.
Згідно з розділом 4 пункту 4.1. Статуту Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" підприємство має право в установленому чинним законодавством порядку створювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення, інші відокремлені структурні підрозділи.
В структурі Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" здійснює діяльність відокремлений структурний підрозділ - Інгульська шахта, яка діє відповідно до Положення про відокремлений структурний підрозділ Інгульська шахта, затвердженого Наказом генерального директора від 21.12.2012 №298.
Згідно пункту 1.5. Положення шахта не є юридичною особою, не має права виходу зі складу підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до повідомлення військового комісара Кіровоградського ОМВК (а.с. 34), військовозобов'язаний запасу ОСОБА_1 , який є підземним гірником дільниці №11 Інгульської шахти державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", був призваний на установчі збори строком на 10 днів з 01.09.2015.
Наказом по Інгульській шахті державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" від 28.08.2015 №622к ОСОБА_1 , підземного гірника дільниці №11 шахти, з 01.09.2015 звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку з призовом на загальні збори строком на 10 днів, зі збереженням за ОСОБА_1 основного місця роботи та середнього заробітку за весь період військових зборів (а.с. 35).
Згідно відомості на виплату середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час перебування на зборах за період з 01.09.2015 по 10.09.2015 нараховано середню заробітну плату у сумі 2649,12 грн (а.с. 38).
Згідно платіжних доручень №356 та № 360 від 12.10.2015 середня заробітна плата за час перебування військовозобов'язаного на військових зборах виплачена ОСОБА_1 (а.с. 40).
Довідкою від 10.09.2015 за вих. №5/4287/22 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердив факт перебування рядового ОСОБА_1 на підсумкових зборах при ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01 вересня 2015 року по 10 вересня 2015 року та попросив надати до військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані рахунки до яких додати відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори. (а.с. 36).
17.09.2015 за вих. №10-13/2944 позивачем направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 розрахункові відомості на виплату середнього заробітку ОСОБА_1 та рахунок на оплату №611 від 11.09.2015 на суму 2649,12 грн (а.с. 37-39).
Проте, Кіровоградський ОМВК відшкодування витрат на виплату ОСОБА_1 середнього заробітку не здійснив, відповіді не надав.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо компенсації заробітної плати за період перебування військовозобов'язаного працівника на навчальних зборах, Інгульська шахта державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 10.10.2017 за вих. №15-05/4206 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з претензією про відшкодування зазначених витрат в сумі 2649,12 грн.
22.01.2018 відповідач надав відповідь вих. №3547 від 26.10.2017 якою повідомив про неможливість виплати компенсації середнього заробітку військовозобов'язаним призваним на збори у 2015 році у зв'язку із відсутністю коштів у повному обсязі у 2015 році та їх повною відсутністю у 2016-2017 роках.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Приписами частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічне положення закріплено в статті 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У частинах 1, 2 статті 119 Кодексу законів про працю України зазначено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Згідно з приписами частини 1 статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.
Військовозобов'язаними, в розумінні статті 1 наведеного Закону, є особи, які знаходяться в запасі для комплектування Збройних Сил України і інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт по забезпеченню оборони держави.
Відповідно до частин 4, 9, 11, 13 статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час і строки проведення навчальних зборів військовозобов'язаних та резервістів визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України та органами управління іншими військовими формуваннями відповідно до цього Закону. Військовозобов'язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці. Керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних до визначених пунктів збору. За призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності. Виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1644 від 23.11.2006 року "Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам" виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, у тому числі резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, виходячи із заробітку за два останні місяці.
Згідно з пунктів 7, 8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 року № 80, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 року № 1644, за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.
Відповідно до пунктів 11, 12, 13 Інструкції виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами. Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією. Середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 4.6. Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міноборони України від 11.11.2009 року № 560 з подальшими змінами та доповненнями, командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи), тощо.
Згідно з пунктом 4.7. вказаної Інструкції обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_5 ) зобов'язані після закінчення навчальних зборів: відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку, тощо.
У відповідності до пункту 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 389, обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Таким чином, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату військовозобов'язаному працівнику, який проходив військові збори, середньої заробітної плати.
Матеріали справи свідчать, що позивачем виконано вимоги наведених вище положень чинного законодавства України щодо надання відповідних документів щодо виплати військовозобов'язаному працівнику середнього заробітку за період знаходження його на навчальних зборах.
Втім, всупереч положенням чинного законодавства України відповідачем не здійснено відшкодування витрат позивачеві.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 Цивільного кодексу України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення відшкодування витрат по виплаті заробітної плати у період перебування працівника позивача на навчальних військових зборах у встановленому законом порядку. Відповідач не надав суду станом на день розгляду справи доказів відшкодування понесених позивачем витрат.
За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат з виплаченої середньої заробітної плати військовозобов'язаному в сумі 2649,12 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається повністю на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787) 2649,12 грн заборгованості, а також 1762,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію рішення направити Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" за адресою: 52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 03.04.2018.
Суддя В.В.Тимошевська