ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2018Справа № 910/22213/17
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІС ГРУП"
до: фізичної особи-підприємця Шилофост Ігор Григорович
про: стягнення вартості 171 205,72 грн.
Суддя: Шкурдова Л.М.
Секретар с/з Гнідіна М.Ю.
Представники:
від позивача: Собко Л.В. - пред. за дов.
від відповідача: Чорний Є.О. - пред. за дов.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІС ГРУП» до фізичної особи-підприємця Шилофост Ігор Григорович про стягнення вартості 171 205,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.03.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № Т993/17 на здійснення вантажоперевезень у міжнародному сполученні. На виконання умов такого Договору та договору-заявки № 1194 від 18.07.2017 року відповідачем було здійснено перевезення отриманого вантажу у кількості 697 коробок загальною вартістю 7 375,64 дол. США за маршрутом Рига (Латвія) KP&M Group - Київ, Україна. Однак під час приймання доставленого вантажу вантажоодержувачем виявлено його недостачу у розмірі 28 коробок, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу у сумі 171 205,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 року розгляд справи
№ 910/22213/17 вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.
30.01.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що спірний вантаж прибув в автомобілі з непошкодженими пломбами, без пошкоджень тенту та без порушення цілісності митного тросу, а відтак його вина у недостачі зазначеного вище вантажу відсутня.
У судовому засіданні 20.03.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
14 березня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІС ГРУП» (надалі - позивач) та фізичною особою-підприємцем Шилофостом Ігорем Григоровичем (надалі - відповідач) укладено Договір № Т993/17 на здійснення вантажоперевезень у міжнародному сполученні (надалі - Договір).
Згідно з умовами цього Договору, перевізник (відповідач) зобов'язується надавати експедитору (позивачу) послуги з перевезення вантажів у міжнародному транспортному сполученні, а експедитор зобов'язується оплачувати їх і приймати в передбаченому Договором порядку (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору на кожне окреме перевезення оформляється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 18.07.2017 року позивачем та відповідачем підписано договір-заявку № 1194 на перевезення вантажів за маршрутом Рига (Латвія) KP&M Group - Київ, Україна, авто - НОМЕР_1, номер напівпричепа - НОМЕР_2, водій - ОСОБА_5.
Як вбачається із товарно-транспортної накладної (CMR) KPM-1907, перевізником було отримано для перевезення вантаж у кількості 697 коробок загальною вартістю 7 375,64 дол. США згідно з інвойсами № № U000000435, U000000436, U000000435, U000000540, U000000574.
У свою чергу, при вивантаженні автомобіля вантажоодержувачем було виявлено недостачу вантажу у розмірі 28 коробок, що відображено у складеному Акті приймання товару № P-98-AW18 від 26.07.2017 року.
Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч. 1, 2 Конвенції Про договір міжнародного перевезення автомобільним транспортом.
Згідно зі ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Пунктом 8.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, що затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником.
Із наявного у матеріалах справи Акту огляду ТЗ від 26.07.2017 р., який складено за участю водія перевізника, вбачається, вантаж прибув в автомобілі з непошкодженими пломбами вантажовідправника. При складанні акту встановлено відповідність нормам автомобіля та причепа в цілому, а також цілісність кріплень троса, пломб та цілісність тента зокрема, що виключає можливість зовнішнього впливу на вантаж як з боку перевізника, так і з боку третіх осіб.
За приписами абз. 2 п. 65 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року № 401, вантажі, що прибули у справних автомобілях, причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки ваги, стану вантажу і кількості вантажних місць.
Аналогічні положення містяться у п. 13.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, згідно з яким вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки ваги, стану вантажу і кількості вантажних місць.
Встановлена наведеними нормами можливість видачі вантажів, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, вантажоодержувачу без перевірки ваги, стану вантажу і кількості вантажних місць, вказує на те, що відсутність стороннього впливу на вантаж презюмується, так само презюмується і відсутність втрати вантажу після його прийняття перевізником.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
У свою чергу, згідно з пп. «а» п. 134 Статуту автомобільного транспорту Української РСР автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника.
Виходячи з викладеного та враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів того, що втрата вантажу сталася з моменту його отримання від позивача та до моменту його передачі вантажоодержувачу, позивачем не доведено факту того, що недостача вантажу є наслідком вини відповідача.
Позивачем у якості доказів понесених ним збитків внаслідок втрати вантажу додано до матеріалів справи копію претензії від 01.08.2017 р. на його адресу від одержувача вантажу - NAVIS TransPort щодо відшкодування вартості втраченого вантажу та копію відповіді на претензію № 73 від 01.08.2017 р., якою позивач акцептував вимоги NAVIS TransPort, викладені у претензії від 01.08.2017 р.
Оцінюючи вказані докази на предмет їх допустимості, суд звертає увагу на те, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
В розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України надані позивачем претензія та відповідь на претензію не є допустимими доказами, позаяк акцепт вимоги не свідчить про її задоволення - у даному випадку про відшкодування вартості втраченого вантажу.
Натомість будь-яких доказів, які б свідчили про оплату позивачем вантажоодержувачу вартості втраченого вантажу, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, з огляду на недоведеність наявності вини відповідача у частковій втраті вантажу, що перевозився, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення вартості 171 205,72 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя Шкурдова Л.М.
Дата складення повного судового рішення: 30.03.2018р.