ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.04.2018 Справа № 910/1228/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні матеріали справи
За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт,
до Фізичної особи-підприємця Роби Андрія Сергійовича, 02152, АДРЕСА_1,
про стягнення 48 534,99 грн.
Представники учасників судового процесу: не викликались
Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Роби Андрія Сергійовича про стягнення 48 534,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат орендодавця на надання комунальних послуг орендарю від 01.03.2016 № 160078.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 судом залишено позовну заяву без руху; зобов'язано позивача усунути недоліки та надати суду докази надіслання на адресу відповідача всіх доданих до позовної заяви документів до 21.02.2018.
19.02.2018 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про усунення недоліків та докази надіслання на адресу відповідача всіх доданих до позовної заяви документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 року відкрито провадження у справі № 910/1228/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строк на подання документів.
Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не подав та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження на адресу суду не надходило.
Разом з тим, відповідач належним чином повідомлений, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке долучено до матеріалів справи.
З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
01.03.2016 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (надалі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Робою Андрієм Сергійовичем (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір про відшкодування витрат орендодавця на надання комунальних послуг орендарю № 160078.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець забезпечує електропостачання, водопостачання та водовідведення для роботи технологічного обладнання їдальні, переданого в оренду орендареві відповідно до договору оренди від 01.03.2016 № 160071 (надалі - обладнання), та розміщеного в орендованих приміщеннях, а орендар користується орендованим обладнанням та бере участь у витратах орендодавця на виконання вказаних послуг.
За умовами п. 3.4. договору до 15 числа місяця наступного за звітним, сторони підписують акт здачі-прийняття виконаних послуг за договором за поточний місяць. При цьому, обов'язок складати акти покладається на орендодавця, який зобов'язаний надати проект акту орендареві не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, а орендар повинен підписати акт та повернути його орендодавцю протягом п'яти календарних днів, або у цей же термін обґрунтовано відмовити у його підписанні.
Місячна сума оплати за надані послуги перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, згідно направленого орендодавцем рахунку-фактури, здійсненого на підставі акту здачі-прийняття виконаних послуг, підписаного сторонами (п.3.5. договору).
Відповідно до п. 5.1. договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 26.07.2016 року.
Згідно з п. 5.2. договору зміни або доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання на розгляд іншою стороною.
Відповідно до додатку № 1 до договору розрахунок середньомісячної суми відшкодування комунальних витрат орендодавця на орендоване обладнання (станом на 01.03.2016) складає 4 272,59 грн.
21.09.2016 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою додаток № 1 до договору змінено додатком № 2 до договору.
Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунок середньомісячної суми відшкодування комунальних витрат орендодавця на орендоване обладнання (станом на 01.09.2016) складає 4 695,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 01.04.2017 по 31.12.2017 позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 43 027,58 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (послуг), а саме: від 30.04.2017 № 11397 на суму 4 641,41 грн., від 31.05.2017 № 11454 на суму 4 683,98 грн., від 30.06.2017 № 11506 на суму 4 719,76 грн., від 31.07.2017 № 11558 на суму 4 759,98 грн., від 31.08.2017 № 11614 на суму 4 768,33 грн., від 30.09.2017 № 11677 на суму 4 819 грн., від 31.10.2017 № 11733 на суму 4 893,43 грн., від 30.11.2017 № 11793 на суму 4 854,52 грн., від 31.12.2017 № 11865 на суму 4 887,17 грн.
В свою чергу, відповідачем надані позивачем послуги не були оплачені, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 43 027,58 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю у розмірі 43 027,58 грн.
Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 3 691,33 грн. пені.
Відповідно до п.4.1. договору плата за надані послуги перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Згідно із частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частинами першою і другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 691,33 грн. пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 465,95 грн. - 3 % річних і 1 350,13 грн. втрат від інфляції.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до положень пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд, здійснивши перевірку нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 465,95 грн. - 3% річних і 1 350,13 грн. втрат від інфляції обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Роби Андрія Сергійовича (02152, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, ідентифікаційний код 19477064) 43 027,58 грн. основної заборгованості; 3 691,33 грн. пені; 465,95 грн. 3% річних; 1 350,13 грн. втрат від інфляції та 1 762 грн. судового збору за подання позовної заяви.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Трофименко Т.Ю.