ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.04.2018Справа № 910/2461/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»
про стягнення 71 444, 59 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 71 444, 59 грн., з яких: 67 540, 57 грн. - основного боргу, 3 160, 15 грн. - інфляційні втрати та 743, 87 грн. - 3 % річних.
Позов обґрунтовано тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування на транспорті № 009030/4017/0000084 від 01.10.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Hyundai" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Renault Kangoo" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому вимогу про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
Одночасно, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2461/18. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (позивач) та ОСОБА_1 01.10.2016 укладено договір добровільного страхування на транспорті № 009030/4017/0000084, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки "Hyundai" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).
25.05.2017 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася по вулиці С. Тюленіна у місті Запоріжжя, автомобіль марки "Hyundai" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою, виданою Управлінням патрульної поліції у м. Запоріжжя № 3017146593209460.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля "Renault Kangoo" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) гр. ОСОБА_2 вимог пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2017.
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки "Hyundai" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження у судового експерта Филь О.П. Згідно звіту № 2898 від 12.06.2017 розмір матеріального збитку в результаті пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді складає 75 242, 66 грн. Також, в матеріалах справи наявні ремонтна калькуляція № 2898 від 12.06.2017 та рахунок-фактура фізичної особи підприємця Шмонової О.В. № 607 від 13.06.2017, відповідно до якого вартість ремонту автомобіля марки "Hyundai" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) склала 71 440, 53 грн.
Позивач страховим актом № 00225897 від 19.06.2017 визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 68 540, 57 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 025560 від 20.06.2017.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Renault Kangoo" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/000977524.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/000977524 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 100 000,00 грн., франшиза - 1000, 00 грн.
Позивач, 01.07.2017 направив на адресу відповідача вимогу з додатками про сплату страхового відшкодування, яка залишилася останнім без відповіді та задоволення.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
Виходячи з наведеного, суд встановлює, що позивач має право на відшкодування за рахунок Відповідача страхового відшкодування у розмірі 67 540, 57 грн., (68 540, 57 грн. - 1000, 00 грн. - франшиза). Таким чином, позовна вимога підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Оскільки, у відповідності до статті 979 Цивільного кодексу України зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.
Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже між сторонами у справі існує грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому, грошове зобов'язання у деліктних правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити страхове відшкодування та відповідач виплату коштів не здійснив, а отже мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат (період з 10.10.2017 по 20.02.2018) та встановив їх обґрунтованість та доведеність.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 743, 87 грн. та 3 160, 15 грн. - інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 119, ідентифікаційний код 35265086) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) 67 540 (шістдесят сім тисяч п'ятсот сорок) грн. 57 коп. - страхове відшкодування, 3 160 (три тисячі сто шістдесят) грн. 15 коп. - інфляційні втрати, 743 (сімсот сорок три) грн. 87 коп. - 3 % річних та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено:03.04.2018.
Суддя Т.Ю. Кирилюк