номер провадження справи 18/1/18
21.03.2018 справа № 908/2647/17
м. Запоріжжя
за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-а)
до відповідача фізичної особи-підприємця Янєва Валерія Дмитровича (АДРЕСА_1)
про стягнення 18167,00 грн.
господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.
при секретарі судового засідання Чубар М.В.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Галагуз М.О., довіреність № 025/030/12 від 16.03.2018
від відповідача: Янєв В.Д., паспорт НОМЕР_2 від 25.09.1998
Розглядаються позовні вимоги про стягнення 18167,00 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Ухвалою суду від 12.01.2018 відкрито провадження у справі № 908/2647/17, присвоєно справі номер провадження 18/1/18, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2018; оголошувались перерви до 27.02.2018, 21.03.2018.
Судові засідання здійснювалися із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг", в порядку ст. 222 ГПК України.
В судовому засіданні 21.03.2018 за письмовою згодою представників всіх учасників справи суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю.
Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що у період з 24.04.2017 по 03.05.2017 інспекцією проведено перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем Янєвим Валерієм Дмитровичем вимог природоохоронного законодавства. За результатами перевірки встановлено, що в період часу 24.04.2014 по 10.09.2014 відповідачем здійснено відбір води з підземного водоносного горизонту - артезіанських свердловин №№ 15/4, 15/14, 15/15 без наявності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України. Оскільки претензію позивача вих. № 1649/12 від 15.05.2017 відповідач залишив без задоволення, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 18167,00 грн. завданої шкоди. Посилаючись на приписи норм ст.ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 47, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", позивач просив позов задовольнити.
Відповідач у письмовому відзиві проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі. Зазначив, що з 2007 року дозволи на спеціальне водокористування ним отримувались кожні три роки і жодного разу не порушувались строки отримання, проте, у 2013 році у зв'язку з новими вимогами отримання дозволу на спеціальне водокористування не з вини відповідача зайняло значний термін часу. Посилається на своєчасне подання всіх документів, необхідних для отримання спеціального дозволу та на те, що у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено, у зв'язку з чим необхідно застосувати принцип мовчазної згоди. Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області з 24.04.2017 по 03.05.2017 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами фізичної особи-підприємця Янєва Валерія Дмитровича.
За результатами перевірки складено Акт перевірки, яким встановлено, що у період часу з 24.04.2014 по 10.09.2014 здійснено відбір води з підземного водоносного горизонту - артезіанських свердловин №№ 15/4, 15/14, 15/15 без наявності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України.
Акт підписано державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища та особисто Янєвим В.Д.
За наслідками виявленого порушення природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізькій області на підставі Протоколу від 27.04.2017 про адміністративне правопорушення винесено Постанову № 000051/01/06 від 27.04.2017 про накладення адміністративного стягнення в сумі 85,00 грн. на фізичну особу-підприємця Янєва Валерія Дмитровича.
Обсяг забраної води визначений позивачем виходячи з Довідки відповідача № 12 від 24.04.2017, згідно з якою за період з 24.04.2014 по 10.09.2014 ним з підземного водоносного горизонту - артезіанських свердловин №№ 15/4, 15/14, 15/15 забрано та використано 4564,0 куб. метрів води.
На підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" (затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389), позивачем визначено розмір завданої шкоди у сумі 18167,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із претензією (вих. № 1649/12 від 15.05.2017) про сплату 18167,00 грн. відшкодування заподіяної шкоди.
У відповідь на претензію відповідач листом від 25.05.2017 встановлені актом порушення заперечив та зазначив, що в його діях порушення відсутні і ним вчинено всі дії щодо отримання документу дозвільного характеру.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Згідно зі ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Статтею 49 Водного кодексу України (в редакції, діючій на час спірних правовідносин) встановлено наступне.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається:
Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;
органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.
Спеціальне водокористування є платним.
На час звернення відповідача за отриманням дозволу Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування визначався постановою КМУ від 13 березня 2002 року N 321 (далі - Порядок).
Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується: у разі використання підземних вод - з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК «Надра України» за переліком, який затверджує Мінприроди.
Відповідно до п. 4 Порядку дозволи видаються органами, зазначеними в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання , а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, в установлений ними термін. Клопотання водокористувачів розглядаються в місячний термін. У разі відмови у погоджені клопотання або видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.
Термін дії дозволу № Укр 5509/Зап, виданого Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області відповідачу закінчився 31.12.2013. Умовами вказаного дозволу передбачено, що водокористувач зобов'язаний звернутися за отриманням нового дозволу за місць до його закінчення.
Відповідач зазначав, що 07.10.2013 він звернувся до КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України для отримання дозволу на спецводокористування, про що є результати гідрогеологічного обстеження водозабору підземних вод.
На наданому відповідачем оригіналі поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції № 0368006363714 дата відправлення кореспонденції відсутня, а отримане воно 10.12.2013. Коли саме відповідачем направлено пакет документів до Державної служби геології та надр України встановити неможливо, оскільки в електронному реєстрі Укрпошти дані про відправлення поштової кореспонденцій за номером 0368006363714 та номером 7243001061815 не зареєстровані. Таким чином, доводи відповідача про завчасне направлення ним пакету документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування є не доведеними належними засобами доказування.
Листом від 31.12.2013 № 1725/10/10-13 Державна служба геології та надр України звернулась до КП «Південукргеологія» з проханням розглянути пакет документів та надати у десятиденний термін пропозиції щодо погодження у вигляді рекомендацій.
На підставі рекомендацій КП «Південукргеологія» щодо раціонального використання підземних вод від 21.01.2014 № 338 листом від 27.03.2014 № 4496/03/10-14 Державна служба геології та надр України повідомила ФОП Янєва В.Д. про погодження клопотання водокористувача з обґрунтування потреби у воді для отримання дозволу на спеціальне водокористування. Погоджено забір води з підземних джерел в обсязі 106,98 куб.м./добу (38,864 тис. куб.м./рік) з трьох свердловин, при виконанні певних умов.
Повний пакет документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування ФОП Янєвим В.Д. до дозвільного центру подано 13.08.2014.
Враховуючи наявність позитивних висновків Державної служби геології та надр України ФОП Янєву В,Д. надано Дозвіл на спеціальне водокористування № 0330/Зап. з терміном дії з 11.09.2014 по 10.09.2017.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується відсутність у відповідача в період з 24.04.2014 по 10.09.2014 дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно до п. 6) ст. 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, суд виходить з того, що як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів встановлено "Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за № 389 (надалі - Методика).
Згідно п. 9.1. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар.
Розрахунок шкоди здійснено позивачем у відповідності до п. 9.1 Методики, за формулою: З сам = 5 х 4564,0 х 79,61 грн./100 куб.м. = 18167,00 грн., де 4564,0 - об'єм води, що використана без дозволу за спеціальне водокористування; 79,61 грн. - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановлений статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, грн./100куб.м.
Доказів сплати нарахованої шкоди в сумі 18167,00 грн. відповідачем суду не надано.
За змістом ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності зараховуються згідно з чинним законодавством.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заподіяння шкоди не зводиться до віднесення до неї будь-якого знецінення, погіршення, зменшення, знищення блага, що охороняється законом, або сукупність негативних змін у якості та структурі навколишнього природного середовища, або його окремих елементів: псування, знищення, руйнування об'єктів природи, порушення екологічних зв'язків і систем, загальне погіршення стану природного середовища тощо.
В даному випадку, шкода полягає в самовільному використанні водних ресурсів без спеціального дозволу на користування водами. Саме лише факт наявності використання водних ресурсів без такого дозволу, є підставою для стягнення шкоди.
Відносно посилання відповідача на відсутність його вини у здійсненні спеціального водокористування без наявності дозволу та застосування принципу мовчазної згоди, суд зазначає наступне.
Пунктом 70 Закону України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (в редакції чинній на 10.12.2013) встановлено, що документом дозвільного характеру є дозвіл на спеціальне водокористування, що встановлено Водним кодексом України (ст.ст. 44, 49).
Погодження умов водокористування є частиною процесу для підготовки пакету документів для отримання документу дозвільного характеру, проте не є дозвільним документом з юридичної точки зору, погодження видається Службою геології та надр України, у той час як дозвіл - територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища (в редакції чинній на 10.12.2013).
Надані ФОП Янєвим В.Д. документи не підтверджують його право на застосування принципу мовчазної згоди, оскільки це не є зверненням за отриманням дозволу на спеціальне водокористування в розумінні положень пункту 2 Порядку №321.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Під поняттям дозвільні органи розуміються лише ті органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, які уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 27.01.2010 "Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди" встановлено, що в разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.
Таким чином, слід зазначити, що дії вказаного принципу передує саме подання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою до дозвільного органу в установленому порядку заяви та документів на отримання дозвільного документу в повному обсязі.
Відповідач мав дозвіл на спеціальне водокористування терміном дії по 31.12.2013, проте, підготовчі дії з погодження документів для отримання спеціального дозволу розпочато відповідачем несвоєчасно (наприкінці 2013 року) і які тривали вже після закінчення строку дії діючого дозволу.
Сама по собі процедура отримання дозволу на спеціальне водокористування не звільняє від відповідальності за самовільне водокористування.
Посилання відповідача на тривалий розгляд державними органами документів для отримання спеціального дозволу водокористування не спростовує наявність порушення вимог чинного законодавства України, встановлене позивачем під час проведення перевірки. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України докази виконання відповідачем всіх вимог чинного законодавства в сфері дозвільної системи України з метою отримання нового дозволу, а відтак принцип "мовчазної згоди" в даному випадку застосуванню не підлягає.
Крім того, клопотання з обґрунтуванням потреби у воді для отримання дозволу на спецводокористування ФОП Янєву В.Д. погоджено 27.03.2014, проте повний пакет документів для отриманням дозволу ним подано лише 13.08.2014. При цьому, при визначенні розміру шкоди контролюючим органом здійснено нарахування не за весь час забору відповідачем води без відповідного дозволу (01.01.2014 - 10.09.2014), а за період з 24.04.2014 по 10.09.2014. Тобто, розмір шкоди визначено з урахуванням місячного строку з моменту отримання відповідачем погодження клопотання з обґрунтуванням потреби у воді для отримання дозволу на спецводокористування.
Суд наголошує, що ФОП Янєвим В.Д. не доведено відсутності вини у допущеному порушені, оскільки факт здійснення відповідачем забору води із підземного водоносного горизонту (свердловинами) у період з 24.04.2014 по 10.09.2014 без дозволу на спеціальне водокористування підтверджується Актом перевірки.
Отже, факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без отримання відповідного дозволу, завдання збитків державі саме в сумі 18167,00 грн., протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, наявність вини відповідача суд вважає доведеним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012, згідно з якою факт самовільного використання водних ресурсів без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування визначається у якості самостійної підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
З урахуванням вищевикладеного позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 165, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Янєва Валерія Дмитровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 25.09.1998) на користь держави (р/р №33116331700256, код ЄДРПОУ 38042754, МФО 813015, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач - Управління державної казначейської служби України у Приазовському районі Запорізької області (Богданівська сільська рада), банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 18167,00 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят сім грн. 00 коп.) стягувач - Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А, ідентифікаційний номер 38025388). Видати наказ.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Янєва Валерія Дмитровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 25.09.1998) на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А, ідентифікаційний номер 38025388) 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 02.04.2018.
Суддя В.В. Носівець