308/3022/18
27.03.2018 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , слідчого - ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на автомобіль марки «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1993 р. в., який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить громадянці ОСОБА_4 , мешканкі АДРЕСА_1 ,-
Старший слідчий СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 звернувся до суду з даним клопотанням, яке обґрунтовує наступним.
23.03.2018 року в чергову частину Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.03.2018 року, близько 11-00 год. в с. Оноківці, біля ПАТ «Закарпаттяобленерго» на автодорозі по вул. Головній сталося ДТП між автомобілями «ВАЗ 21061», д.н.з. НОМЕР_4 та «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 в результаті якого є потерпілі.
23.03.2018 року відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070170000365.
В ході виїзду СОГ на місце події встановлено, що водій транспортного засобу «ВАЗ 21061», д.н.з. НОМЕР_4 , громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись по вул. Головній в с. Оноківці у напрямку м. Перечин, здійснював поворот з автодороги в ліво на авто парковку ПАТ «Закарпаттяобленерго», в результаті чого відбулося зіткнення із автомобілем марки «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_6 здійснював обгін автомобіля «ВАЗ 21061», д.н.з. НОМЕР_4 . В результаті даного ДТП водій автомобіля «ВАЗ 21061», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_5 звернувся за медичною допомогою до лікарів.
Після проведення всіх необхідних слідчих дій, автомобілі були поміщенні на майданчик тимчасового тримання Ужгородського РВП, що в с. Оноківці, вул. Головна, 55.
Досудовим розслідуванням встановлено, що власником автомобіля марки «ВАЗ 21061», д.н.з. НОМЕР_4 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 є ОСОБА_7 , мешканка АДРЕСА_2 . Власником автомобіля марки «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є ОСОБА_4 , мешканка АДРЕСА_1 .
24.03.2018 року транспортні засоби марки «ВАЗ 21061», д.н.з. НОМЕР_4 та марки «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 визнано у кримінальному провадженні речовими доказами.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що на даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що автомобіль марки «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 є доказом у кримінальному провадженні, адже він відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Окрім того у органу досудового розслідування виникла необхідність у проведенні судових та авто технічних експертиз із використанням автомобіля марки «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 та повернення його унеможливить на даний час повністю та об'єктивно провести дані експертизи.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Власника майна в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні даного клопотання з тих підстав, що немає потреби в застосуванні даного виду заходів забезпечення.
Заслухавши думку слідчого, пояснення власника майна, приходжу до наступного висновку.
В провадженні СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань «23» березня 2018 року за №12018070170000365.
24.03.2018 року транспортні засоби марки «ВАЗ 21061», д.н.з. НОМЕР_4 та марки «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 визнано у кримінальному провадженні речовими доказами.
Сторона кримінального провадження ставить питання про накладення арешту на автомобіль марки «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 з тих підстав, що таке має значення речового доказу та може містити сліди кримінального правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Ч. 2 вказаної норми закону передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру
щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Положеннями ст. 98 КПК України законодавцем визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частинами другою та третьою ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та може накладатись на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначених у статті 98 КПК України.
З доданої до матеріалів клопотання постанови від 26.03.2018 року вбачається, що органом досудового слідства автомобіль марки «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12018070170000365 та передано на зберігання до майданчику тимчасового тримання Ужгородського РВП ГУНП в Закарпатській області.
Відтак матеріали провадження містять достатньо даних, які вказують на відповідність зазначеного слідчим майна ( в даному випадку автомобіля) критеріям ст. 98 КПК України, а відповідно і можливості його використання стороною обвинувачення як доказу у кримінальному провадженні.
У відповідності до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України суд зобов'язаний при розгляді клопотання про накладення арешту на майна враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або за загальними принципами міжнародного права.
В судовому засіданні власник майна вказує на те, що всі слідчі дії з вказаним у клопотанні транспортним засобом на час розгляду даного клопотання проведені і тому відповідно немає потреби в подальшому вилученні автомобіля.
Вказана обставина також не спростована слідчим під час розгляд у даного клопотання.
Відтак, слідчий суддя приходить до переконання, що з метою врахування співмірності і розумності обмеження права власності ОСОБА_4 на даний автомобіль, яка не є підозрюваною особою в даному кримінальному провадженні, на цьому етапі кримінального провадження з метою належного забезпечення потреби досудового розслідування слід застосувати арешт вказаного в клопотанні майна, із застереженням його відчуження і таке втручання у права та інтереси власника майна буде виправданим.
На підставі викладеного слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання є обґрунтоване та таке, що підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки «Ford Explorer 4.0», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1993 р. в., який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить громадянці ОСОБА_4 , мешканкі АДРЕСА_1 шляхом заборони його відчуження.
В задоволенні решти частини клопотання - відмовити.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонногосуду ОСОБА_1