Справа№592/11752/17
Провадження №2/592/331/18
27 березня 2018 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - Косолап М.М.,
за участю секретаря - Павлович Ю.С.,
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
19.10.2017 р. позивач звернувся з вказаним позовом до суду і свої вимоги мотивує тим, що 03.10.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № ML-C00/314/2007, відповідно до умов якого банк надав боржнику кредит в розмірі 129108,00 доларів США. Відповідно до п. 1.1. частини 2 кредитного договору, боржник прийняв на себе зобов'язання належним чином повернути суму отриманого кредиту, сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені в кредитному договорі. Додатковою угодою від 04.08.2009 р. до кредитного договору банк та боржник змінили розмір кредиту та валюту кредиту з долара США на гривню. Зазначає, що згідно з умовами договору факторингу № б/н від 25.12.2014 р. ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором, внаслідок чого до останнього перейшли права вимоги до відповідача за кредитним договором. 10.03.2015 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та боржником укладено Додатковий договір до кредитного договору, яким встановлено наступний порядок виконання позичальником зобов'язань: повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватися шляхом сплати відповідачем ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід'ємною частиною Додаткового договору. Вказує, що в порушення умов кредитного договору боржник не повертає відповідні частини кредиту у розмірах та в строки, що встановлені кредитним договором (Графіком платежів). Пунктом 4.1.1. кредитного договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені кредитним договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки. Станом на 17.10.2017 р. заборгованість по кредитному договору складає: 506959 грн. 61 коп. - залишок заборгованості за кредитом; 371 522 грн. 83 коп. - пеня за прострочення виконання зобов'язань. На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК просять стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ML-C00/314/2007 від 03.10.2007 р. у загальному розмірі 878482,44 грн., судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги з наведених підстав підтримав і просив задовольнити з урахуванням погашення відповідачем добровільно судових витрат у повному розмірі та 50000 грн. у рахунок погашення заборгованості за кредитом, тобто просив стягнути 456959,61 грн. за кредитом та пеню. Судові витрати по сплаті судового збору просив не стягувати у зв'язку з їх добровільним погашенням відповідачем.
27.03.2018 р. відповідач ОСОБА_2 подала клопотання, у якому просила не стягувати з неї пеню та розстрочити виконання рішення суду, зазначила, що заборгованість за кредитним договором виникла з об'єктивних причин, протягом 2017 року її бізнес зазнав значних втрат, крім того її стан здоров'я значно погіршився. Вона ніколи не відмовлялася від своїх зобов'язань по сплаті кредиту, але вважає, що нарахована пеня є не справедливою. Вказує, що в процесі розгляду даної справи повністю погасила судові витрати позивача при зверненні до суду, а також частково погасила заборгованість по кредитному договору у розмірі 50000 грн. і в подальшому має намір повністю розрахуватись з позивачем протягом 1 - 2 років. Вказує, що сума заборгованості по кредитному договору є значною і на даний час вона не може розрахуватись з позивачем відразу.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнала. Зазначила, що дійсно утворилася заборгованість за договором унаслідок проблем у бізнесі. Від свого боргу не відмовляється, просила урахувати девальвацію гривні, яка вплинула на її платоспроможність за валютним кредитом. Просила на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України не стягувати з неї пеню, оскільки вона хворіла у 2017 році за який нарахована пеня по можливості погашала борг, хоча і не відповідно до графіку. Просила розстрочити виконання рішення суду, добровільно погоджується погасити борг рівними платежами по 15000 грн. щомісяця.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні обставини.
03.10.20007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № ML-C00/314/2007 (далі - Кредитний договір), за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 129108,00 Доларів США, з цільовим використанням кредиту на оплату комісії банку та на споживчі цілі, із сплатою фіксованого відсотку 5,99 % + FIDR річних та кінцевим терміном повернення 03.10.2022 р. (а.с. 6).
Згідно п. 4.1 Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору позичальник несе відповідальність у порядку і на умовах, визначених у цьому договорі. За порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум (п. 4.1.1 Частини № 2 Кредитного договору).
У подальшому, 04.08.2009 р. до вказаного Кредитного договору внесено зміни шляхом укладення між сторонами Додаткового договору № 1 до Кредитного Договору № ML-C00/314/2007 від 03.10.2007 р. (далі - Додатковий договір № 1) (а.с. 11 - 16).
Відповідно до п. 2.1.2 Додаткового договору № 1 банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті кредиту визначених цим Додатковим договором, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому Додатковому договорі та Кредитному договорі.
Згідно п. 2.1.2 Додаткового договору № 1 розмір та валюта кредиту складає 919129,60 грн. з цільовим використанням кредиту на погашення поточної заборгованості позичальника за Кредитним договором.
Відповідно до п. 3.1 Додаткового договору № 1 на період з 04.08.2009 р. по 03.09.2009 р. для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка у розмірі 0,49 % річних. На період з 03.09.2009 р. по 03.02.2010 р. для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 13,03 % річних (п. 3.2 Додаткового договору № 1).
На період з 03.02.2010 р. до повного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором буде використовуватись плаваюча процентна ставка у розмірі 0,85 % річних (п. 3.3 Додаткового договору № 1).
25.12.2014 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено Договір факторингу, відповідно до якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідача за Кредитним договором (а.с. 25 - 33).
10.03.2015 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 укладено Додатковий договір до Кредитного договору № ML-C00/314/2007 від 03.10.2015 р. (далі - Додатковий договір), за умовами якого сторони дійшли згоди, що повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватись шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього договору. Дата остаточного повернення кредиту 05.10.2020 р. (пункт 2.1.4.1) (а.с. 17 - 19).
Графіком платежів за кредитним договором № ML-C00/314/2007 викладено у новій редакції та відповідно до нього ОСОБА_2 зобов'язалась здійснювати щомісячний платіж у розмірі 11518,93 грн., починаючи з 10.03.2015 р. по 05.10.2020 р. (а.с. 20 - 22).
У порушення умов договору відповідач свої договірні зобов'язання перед позивачем не виконала, допустивши прострочення та утворення заборгованості станом на 17.10.2017 р., згідно наданого позивачем розрахунку: 506959,61 грн. - залишок заборгованості за кредитом, 371522,83 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань (а.с. 35).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, позивачем доведено. Зокрема, відповідач наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовувала та не оспорювала.
Згідно наданих суду квитанцій від 23.03.2018 р. та 26.03.2018 р. відповідач на погашення боргу за кредитом сплатила 30000 грн. та 20000 грн. відповідно, а всього - 50000 грн. (а.с.77 - 78).
Представник позивача просив стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 456959,61 грн.
Таким чином суд вважає необхідним позовні вимоги в частині стягнення заборгованості задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом, яка утворилася станом на 17.10.2017 р. за Кредитним договором № МL-С00/314/2007 від 03.10.2007 р. у розмірі 456959,61 грн.
Щодо стягнення пені за кредитним договором у заявленому розмірі 371522 грн. 83 коп. суд зазначає наступне.
Відповідач ОСОБА_2 подала клопотання і просила відмовити у стягненні пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 27 постанови пленуму від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Ураховуючи викладене, суд бере до уваги ступінь добросовісності виконання зобов'язання позичальником, яка за березень 2018 року сплатила 50000 гривень, до подачі позову у 2017 році періодично (не щомісяця та не у визначеному договором розмірі) сплачувала борг за кредитним договором, за рік нараховано пеню у розмірі 371522,83 грн., що фактично становить більше половини боргу за кредитним договором.
Наведені обставини заслуговують на увагу, а тому на підставі положень ч. 3 ст. 551 ЦК України суд вважає необхідним зменшити розмір пені до 4570 грн.
Таким чином з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № МL-С00/314/2007 від 03.10.2007 р., яка утворилася станом на 17.10.2017 року у розмірі 461529 грн. 61 коп., з яких залишок заборгованості за кредитом - 456959,61 грн., пеня - 4570 грн.
Відповідач просила розстрочити виконання рішення суду, представник позивача проти цього не заперечував ураховуючи поведінку відповідача, яка почала виконувати зобов'язання, розстрочити виконання рішення суду на строк тридцять місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідач ОСОБА_2 надала суду докази, згідно яких у 2017 році перебувала на стаціонарному лікуванні, у вересні 2017 р. відносно неї вчинено кримінальне правопорушення, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 80 - 83).
З огляду на викладені обставини, враховуючи матеріальний стан відповідача, беручи до уваги її позицію щодо добровільного бажання виконати рішення суду, позицію представника позивача, який проти розстрочення рішення суду для забезпечення його реального виконання не заперечував, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_2 та розстрочити виконання рішення суду шляхом сплати боргу на строк тридцять місяців рівними платежами щомісяця до повного погашення заборгованості з правом дострокового погашення боргу.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає у зв'язку зі сплатою до ухвалення рішення, що підтвердив суду представник позивача ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263 та 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Фізкультури, 28Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36789421) заборгованість за Кредитним договором № МL-С00/314/2007 від 03.10.2007 р., яка утворилася станом на 17.10.2017 року у розмірі 461529 (чотириста шістдесят одна п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 61 копійка.
В іншій частині вимог - відмовити.
На підставі ч. 1 ст. 267 ЦПК України розстрочити виконання рішення суду шляхом сплати боргу на строк тридцять місяців рівними платежами щомісяця до повного погашення заборгованості з правом дострокового погашення боргу.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 02.04.2018 року.
Суддя М.М. Косолап