Номер провадження: 22-ц/785/2933/18
Номер справи місцевого суду: 520/7919/17
Головуючий у першій інстанції Пучкова І.М.
Доповідач Сегеда С. М.
02.04.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Кононенко Н.А.,
Цюри Т.В.,
за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 04 серпня 2017 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про заміну стягувача у цивільній справі за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (далі - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ») звернулась до суду з заявою про заміну стягувача з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у цивільній справі за № 2-2989/09 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором за № 014/0018/85/87039 від 17 грудня 2007 року, у загальній сумі 1032188,73 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2017 року заяву ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» ставить питання про скасування зазначеної ухвали суду, із постановленням нової про задоволення його заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Однак до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час всі учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у зв'язку з чим та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При цьому, колегія суддів зазначає, що боржник ОСОБА_4 двічі викликався до суду апеляційної інстанції в судові засідання, однак ні разу не з'явився, оскільки поштова кореспонденція поверталась до суду за закінченням терміну зберігання (а.с.55-58, 61-63).
Враховуючи терміни розгляду справи, а також те, що дана справа перебуває на стадії виконання судового рішення, по якому ОСОБА_4 є боржником і вирішення питання про заміну стягувача в зобов'язанні не впливає на його права та обов'язки, колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи у відсутність всіх її учасників, на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ст.ст. 268, 382 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 02.04.2018 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2009 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1032188,73 грн. та 1730 грн. судових витрат (а.с.12).
27.03.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» укладено Договір про відступлення права вимоги №114/7-4408, згідно якого ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» відступило право вимоги за кредитним договором № 014/0018/85/87039 від 17.12.2007 року.
В той же день, 27.03.2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»також було укладено Договір про відступлення права вимоги №2, згідно п.2.1. якого перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання в Додатку №1 до Договору (попередній реєстр боржників), є його невід'ємною частиною.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заміна сторони можлива лише у виконавчому провадженні.
Враховуючи, що заявником не надано до суду доказів існування відкритого виконавчого провадження щодо виконання вищевказаного судового рішення, суд дійшов висновку про неможливість заміни сторони в неіснуючому виконавчому провадженні.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.
Так, як вбачається із Договору про відступлення права вимоги № 2 від 27.03.2017р., укладений між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ « «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», було відступлено право вимоги заборгованості по 42-м кредитним договорам.
Оскільки реєстр боржників містить персональні данні інших боржників, то заявник надав до суду лише Витяг з реєстру боржників, а саме - стосовно ОСОБА_4 (а.с.11).
Як вбачається з матеріалів справи, Договори про відступлення права вимоги № 114/7-4408 від 27.03.2017р. за кредитним договором № 014/0018/85/87039 від 17.12.2007 року щодо боржника ОСОБА_4, укладений між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» (а.с.2-5), а також між останнім і ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (а.с.7-10), на даний час є чинними і не визнані недійсними у встановленому законом порядку.
У зв'язку з цим, підстав вважати, що за договором про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» не перейшло право вимоги від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/0018/85/87039 від 17.12.2007 року щодо боржника ОСОБА_4, матеріали справи не мають.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.
Таким чином, законодавець не пов'язує заміну кредитора в зобов'язанні зі згодою боржника, а повідомлення останнього про заміну кредитора у зобов'язанні має на меті виключно захист інтересів нового кредитора, який бере на себе ризики щодо несприятливих для себе наслідків у зв'язку із таким не повідомленням боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, в тому числі і у випадку виконання зобов'язання боржником первісному кредитору. Тобто, неповідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні лише створює новому кредитору (ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ») настання несприятливих для нього наслідків, але не є підставою для відмови у заміні стягувача.
Судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, яка була чинною на час постановлення оскаржуваної ухвали, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесії), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вказані правові висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс-13).
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або іншою особою у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Правові висновки Верховного Суду України є обов'язковим для застосування, як то було передбачено ст. 360-7 ЦПК України, в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що заміна кредитора в зобов'язанні можлива на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі і на стадії виконання судового рішення.
За змістом ст. 514 ЦК України для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив, в тому числі отримувати виконавчі листи та подавати їх на примусове виконання.
У зв'язку з цим, після укладення договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор автоматично позбавляється прав на будь-які дії відносно кредитних заборгованостей, у тому числі і права звернення до суду з заявою про видачу виконавчих листів та до відповідного відділу виконавчої служби для виконання даних виконавчих листів на свою користь.
При цьому слід зазначити, що виконавчий документ видається за заявою стягувача, отже у разі зміни кредитора внаслідок правонаступництва, після ухвалення судового рішення до видачі виконавчого документу - попередній кредитор вже не має права на звернення до суду з відповідною заявою, а його правонаступник позбавлений такої можливості в силу того, що відповідно до ст. 37 ЦПК України, в редакції, яка була чинною на час постановлення оскаржуваної ухвали, залучення правонаступника можливе виключно до ухвалення рішення, а ст. 378 ЦПК України, регулює порядок заміни сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) - тобто після ухвалення судового рішення.
Більше того, оскільки мова йде про заміну стягувача, то у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги, наявність виконавчого провадження є необов'язковою.
Зазначених обставин судом не було враховано, як і не було враховано, що без вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії, згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Така позиція висвітлена в ухвалах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у провадженні № 6-32790ск15 від 27.01.16 року, № 6-8074ск16 від 06.07.2016 року, № 6-13379ск16 від 07.12.16 року. Тобто, виходячи із системного аналізу судової практики слід зробити висновок про необхідність заміни стягувача, у тому числі за відсутності доказів відкритого виконавчого провадження.
Крім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до останнього переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Об'єктом договору є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання. Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще його не виконали.
Також слід зазначити, що п.2.14. Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що правонаступництво можливе з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Дана інструкція визначає порядок заміни кредитора у відкритому виконавчому провадженні, дії державного виконавця та заінтересованої сторони в такому випадку. Проте правонаступник первісного кредитора зважаючи на відсутність відкритого виконавчого провадження просив суд першої інстанції замінити стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у цивільній справі№ 2-2989/2009, а не стягувача у відкритому виконавчому провадженні.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що лише маючи статус стягувача у справі № 2-2989/2009 новий кредитор зможе реалізувати свої законні права, гарантовані Конституцією та чинним законодавством України, в тому числі звернутися до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документа, поновлення строку його пред'явлення, пред'явити виконавчий документ до виконання в органи державної виконавчої служби України з метою виконання рішення суду та задоволення вимог кредитора.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і прийняти постанову, якою заяву ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» задовольнити. Замінити стягувача у цивільній справі за позовною заявою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, із ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381- 384, 390 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 04 серпня 2017 року про відмову в заміні стягувача у цивільній справі скасувати і прийняти постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» задовольнити.
Замінити стягувача у цивільній справі за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, із Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко
Т.В. Цюра