Номер провадження: 22-ц/785/2910/18
Номер справи місцевого суду: 509/2870/17
Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.
Доповідач Сегеда С. М.
02.04.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Кононенко Н.А.,
Цюри Т.В.,
за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним,
встановила:
01 серпня 2017 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 269,98 грн.
28 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним кредитний договір від 28.10.2011 року, укладений між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» у формі Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк».
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 28.10.2011 р. станом на 31.05.2017 р. у розмірі 13 269,98 грн., з яких: 989,42 грн. - заборгованість за кредитом; 8872,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2300,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 608,09 грн. - штраф (процентна складова).
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати зі сплати судового збору у сумі 1600 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено (а.с.77-79).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду, як такого, що постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Однак до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час, а саме на 27.03.2018 року, на 14.00 год. всі учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у зв'язку з чим та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.ст. 268, 382 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 02.04.2018 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2011р. між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким позивач надав відповідачу кредит в сумі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, ПАТ КБ «Приватбанк» таким чином свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі.
В свою чергу, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Однак, своїх зобов'язань відповідач не виконував, щомісячне погашення кредиту не здійснював, не сплачував відсотки за користування кредитом та комісію, внаслідок чого станом на 31.05.2017 р. у нього виникла поточна заборгованість за кредитом у розмірі 13269,98грн., з яких: 989,42грн. - заборгованість за кредитом; 8872,47грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2300,00грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. - штраф (фіксована частина); 608,09грн6. - штраф (процентна складова).
Вирішуючи позов ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно до ч. 2 ст. 1050 і ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого і правильного висновку, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 обґрунтований і підлягає задоволенню.
Що стосується зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору від 28.10.2011 року, то суд обгрунтовано відмовив в його задоволенні, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони погодили положення кредитного договору в тих межах, які вони бажали викласти у самому договорі.
Таким чином, оскільки сторони досягли згоди щодо всіх умов, що засвідчили власними підписами, то посилання позивача за зустрічним позовом і апелянта ОСОБА_3 на несправедливі умови кредитування є безпідставними і такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно д ч.1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Так, підписавши Заяву позичальника, відповідач приєднався до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, які є загальними і їх підписання позичальником не є обов'язком, так само не обов'язково і підписання Тарифів Банку.
З огляду на викладене, доводи заявника апеляційної скарги про те, що умови укладення кредитного договору є несправедливими і такими, що порушують права боржника ОСОБА_3, є безпідставними і необгрунтованими.
Таким чином, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити за їх безпідставністю.
Однак, дійшовши правильного висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин трирічний строк позовної давності, про застосування якого просив представник ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.62).
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 строку позовної давності без поважних причин. Однак, суд дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, враховуючи, що зустрічні позовні вимоги є безпідставними.
Таким чином, оскільки у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити за їх безпідставністю, то застосування строку позовної давності до цих вимог є незаконним, так як строк позовної давності можливо застосувати лише у разі обгрунтованості позовних вимог.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення посилання на пропуск строку позовної давності, як на підставу відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Що стосується посилання заявника апеляційної скарги ОСОБА_3 про пропуск строку позовної давності при зверненні ПАТ КБ «Приватбанк» до суду з позовом, то вони є безпідставними, оскільки у відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Однак, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_3 до суду із заявою про застосування строку позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», то у суду були відсутні правові підстави для застосування до вказаних позовних вимог строку позовної давності.
Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд не мав права ухвалювати рішення без наявності в матеріалах справи оригіналу кредитної справи, оскільки первісним позивачем до суду надані всі належно завірені копії документів, якими він обгрунтовував свої позовні вимоги і яких достатньо для ухвалення судового рішення.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам, за виключенням застосування судом до спірних правовідносин по зустрічному позову ОСОБА_3 строку позовної давності.
У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити і виключити із його мотивувальної частини посилання суду на пропуск строку позовної давності, як на підставу відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3
В решті рішення слід залишити без змін.
У відповідності до ч.3 ст. 289 ЦПК України зазначена постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381- 384, ч. 3 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 рокузмінити.
Виключити із мотивувальної частини рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 рокупосилання суду на пропуск строку позовної давності, як на підставу відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко
Т.В. Цюра