16 березня 2018 року № 810/202/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварської району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з позовом до Пухівської сільської ради (Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Центральна, 118-А), у якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради від 21.12.2017 №876-XXI-VII;
- зобов'язати Пухівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,3500 га в селі Пухівка згідно з графічним матеріалом у порядку і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, відповідач в оспорюваному рішенні не вказав обставин, які б свідчили про наявність визначених у статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу.
Відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін з пропозицією надати суду відзив на позовну заяву надсилалась відповідачеві за зареєстрованим місцезнаходженням, а саме, 07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Центральна, буд. 118 А та була вручена уповноваженому представнику відповідача 18.01.2018.
Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Постановою Броварського районного суду Київській області від 14.11.2017 у справі №361/4132/17 задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Постановлено визнати незаконним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області №663-XVI-VII від 05.07.2017 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого сільського господарства площею 0,350 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Набережна та зобов'язано Пухівську сільську раду Броварського району Київської області винести на засідання чергової сесії Пухівської сільської ради Броварського району Київської області та розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0,350 га в адміністративних межах села Пухівка, Броварського району, Київської області.
04 грудня 2017 року позивач на підставі постанови Броварського районного суду Київській області від 14.11.2017 у справі №361/4132/17 звернувся до Пухівської сільської ради з вимогою повторно розглянути його клопотання від 06.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0,350 га в адміністративних межах села Пухівка, Броварського району, Київської області (а.с. 11).
Повторно розглянувши клопотання позивача, Пухівська сільська рада рішенням від 21.12.2017 №876-XXI-VII відмовила позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с. 12).
У якості підстави для відмови Пухівська сільська рада в оспорюваному рішенні зазначила, що обрана позивачем земельна ділянка буде передаватись у власність територіальній громаді села Пухівка для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, у зв'язку з чим її відведення у власність позивачеві є неможливим.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 6 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яку орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути у місячний строк.
Відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виходячи з вимог статті 118 Земельного кодексу України, повинна бути мотивованою та може бути пов'язаною виключно з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відмовляючи позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач зазначив про невідповідність місця розташування обраної земельної ділянки вимогам законів, генеральному плану населеного пункту.
При цьому, зазначену невідповідність відповідач обумовлює тим, що обрана позивачем земельна ділянка буде передаватись у власність територіальній громаді села Пухівка для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Частинами 3 та 4 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
Згідно з частиною 10 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
Відповідно частини 11 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.
Доказів того, що чинною містобудівною документацією, зокрема, генеральним планом села Пухівка земельну ділянку, яку обрав позивач для приватизації, віднесено до земель рекреаційного призначення та заплановано для передачі у власність територіальній громаді села Пухівка, матеріали справи не містять.
Відповідно до даних публічної кадастрової карти, обрана позивачем земельна ділянка перебуває у комунальній власності Пухівської сільської ради. Щодо обраної позивачем земельної ділянки відсутні рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою іншим особам або рішення про надання земельної ділянки у власність.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві на позовну заяву.
Частиною 2 та 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Беручи до уваги, що, у даному випадку, позивачем оскаржується рішення відповідача, прийняте за результатами реалізації публічно-владних управлінських функцій, обов'язок обґрунтування правомірності зазначеного рішення покладається на відповідача.
В ухвалі про відкриття провадження у справі суд запропонував відповідачеві надати відзив на позовну заяву та попередив відповідача, що у випадку ненадання відзиву справу буде розглянуто за наявними матеріалами. Суд також попередив про наслідки неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, передбачені частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Будь-яких доказів чи письмових пояснень, які б підтверджували, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.
Суд також бере до уваги, що правомірність та обґрунтованість відмови відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення обраної земельної ділянки є предметом судової справи вдруге.
Так, судом з'ясовано, що 06.06.2017 позивач вже звертався до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства по вул. Набережній в с. Пухівка.
Рішенням Пухівської сільської ради від 05.07.2017 № 663-ХVІ-VІІ у наданні зазначеного дозволу позивачеві було відмовлено з причин та мотивів, що і в рішенні Пухівської сільської ради від 21.12.2017 №876-XXI-VII, яке є предметом цієї справи.
Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення Пухівської сільської ради від 05.07.2017 № 663-ХVІ-VІІ та зобов'язуючи Пухівську сільську раду повторно розглянути клопотання позивача від 06.06.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області у справі №361/4132/2017 виходив з того, що Пухівською сільською радою не було доведено існування передбачених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При цьому, обов'язок доказування правомірності свого рішення Пухівська сільська рада під час розгляду Броварським міськрайонним судом справи №361/4132/2017 також проігнорувала.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що містобудівною документацією обрану позивачем земельну ділянку визначено такою, що призначення для зведення територіальною громадою Пухівської сільської ради об'єктів рекреаційного призначення.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення Пухівської сільської ради від 21.12.2017 №876-XXI-VII.
За таких обставин вимоги позивача про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з цим, вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 відповідний дозвіл задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Наведене повністю відповідає змісту статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені повноваження суду при вирішенні справи.
Так, частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частини 4 цієї ж статті, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У даному випадку повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальної громади с. Пухівка є виключною компетенцією Пухівської сільської ради, яка реалізує такі повноваження у порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України.
Визначений у вказаній статті порядок безоплатної приватизації земельної ділянки наділяє орган місцевого самоврядування певною свободою розсуду під час вирішення питання про надання особі дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зокрема, повноваженнями відмовляти у наданні такого дозволу з підстав, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
При цьому, частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, поряд з підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації, що зазначена в оспорюваному рішенні, містить ряд інших підстав, наявність або відсутність яких не є предметом цієї справи.
Задовольнивши вимоги позивача у частині зобов'язання відповідача видати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, суд фактично підмінив би собою орган місцевого самоврядування, до виключної компетенції якого належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності відповідних територіальних громад і співставлення відповідності їх місця розташування з вимогами законів, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, генеральними планами населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Беручи до уваги викладене, вимоги позивача про зобов'язання Пухівської сільської ради прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приймаючи до уваги дискреційні повноваження Пухівської сільської ради у питаннях розпорядження землями відповідної територіальної громади та враховуючи положення частини 2 статті 9, частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до графічних матеріалів щодо розташування земельної ділянки, які були подані разом з клопотаннями від 06.06.2017 №158, від 04.12.2017 №348, обов'язково врахувавши при розгляді зазначеного питання висновки, викладені у цьому рішенні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 21.12.2017 №876-XXI-VII «Про відмову у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_1.».
Зобов'язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 04363946, місцезнаходження: 07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Центральна, буд. 118 А) повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до графічних матеріалів щодо розташування земельної ділянки, які були подані разом з клопотаннями від 06.06.2017 №158, від 04.12.2017 №348, обов'язково врахувавши при розгляді зазначеного питання висновки, викладені у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) з Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 04363946, місцезнаходження: 07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Центральна, буд. 118 А) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 08 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.03.2018
Суддя Панченко Н.Д.