21 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/1693/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Кречко Л.В.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 07.11.2015 року)
відповідача: Петрова О.М. (довіреність від 18.12.2017 року № 1329/8-13-06)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 березня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 2 квітня 2018 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (в подальшому замінено на правонаступника - Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області, далі - Мукачівська ОДПІ, відповідач), якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 23.04.2014 року № 0006591703, № 0006601703, рішення № 0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органів доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі № 807/1693/14 адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2014 року № 0006591703 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 791024,00 грн. за основним платежем та 395513,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006601703; визнано протиправним та скасовано Рішення від 23 квітня 2014 року № 0006611702 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 8447,00 грн.; в решті позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі № 807/1693/14 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15 листопада 2016 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судові рішення скасовано з тих підстав, що судами не надано правової оцінки поданим позивачем на підтвердження документального засвідчення понесених витрат на виплату заробітної плати та відрядження працівників звітам на виплату грошових коштів, звітам про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, видатковим касовим ордерам, а також господарський характер понесених підприємцем витрат, та їх належність до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, чинній на час постановлення судового рішення, далі - КАС України), висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, Мукачівською ОДПІ здійснено планову документальну виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог податкового законодавства, виконання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 01 квітня 2014 року № 755/17-03/НОМЕР_1.
Проведеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 пп. 14.1.27, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4 ст. 138, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України з огляду на: безпідставне віднесення до складу витрат страхових платежів за договорами добровільного страхування фінансових ризиків, оскільки ці витрати не належать до витрат операційної діяльності; неправомірне включення до витрат амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів з підстав відсутності законодавчо встановленого обов'язку для фізичних осіб-підприємців вести бухгалтерський облік і нараховувати амортизацію; незаконне віднесення до складу витрат виплаченої працівникам заробітної плати в розмірі 607660,00 грн. та витрат на їх відрядження в сумі 3591371,00 грн., скільки вказані кошти не отримано платником з банківської установи.
Також, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України у зв'язку із завищенням суми бюджетного відшкодування в декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року на 2400,00 грн. внаслідок неврахування при формуванні показників податкової звітності за вказаний період висновків акту перевірки від 11 березня 2013 року № 944/1702/НОМЕР_1 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року № 0001501700, згідно з яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у цьому розмірі за грудень 2012 року.
Крім того, виявлено недотримання підприємцем вимог ст. 7, 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з підстави заниження суми єдиного внеску, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу, на 127644,59 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Мукачівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2014 року № 0006591703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 2243830,50 грн., у тому числі 1495887,00 грн. за основним платежем та 747943,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2014 року № 0006601703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2042,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1021,00 грн.; рішення від 23 квітня 2014 року № 0006611702, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 15974,15 грн.
Стосовно збільшення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, згідно податкового повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 23.04.2014 року № 0006591703, суд констатує наступне:
Згідно п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VI (в редакції Кодексу станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 177.2 ст.177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця.
Витрати операційної діяльності визначаються згідно з п.138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПК України. Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 -140.5 ст. 140, ст.142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг є складовою частиною собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що встановлено п.138.8 ст.138 ПК України.
Отже, законодавством визначено право та спосіб формування суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою витрат, у тому числі й за рахунок сум амортизації.
Визначення терміну "амортизація" міститься у пп.14.1.3 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності підлягають амортизації в силу п.144.1 ст.144 ПК України.
Пп.14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що основні засоби - матеріальні активи у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Будівлі, транспортні засоби, комп'ютери відносяться до основних засобів, що встановлено п.145.1 ст.145 ПК України.
Відсутність встановленого законом обов'язку фізичної особи підприємця вести облік основних засобів та нараховувати амортизацію не заперечує наявність відповідного права у платника податку, що кореспондується із положеннями п.177.4 ст.177 ПК України. Позивач веде такий облік, керуючись нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, що підтверджується первинними та обліковими (бухгалтерськими) документами.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_3 фактично поніс витрати на придбання основних фондів, при цьому забезпечував ведення обліку балансової вартості груп основних фондів, що підтверджується відповідними доказами (акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів), основні фонди використовуються ФОП ОСОБА_3 в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, в розумінні пп. 14.1.36 ПК п.14.1 ст. 14 України (за яким, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами), така діяльність спрямована на виконання робіт та надання послуг автоперевезень, результати зазначеної діяльності мають вартісний характер і цінове вираження.
Виходячи з наведеного, висновки податкового органу що відсутність встановленого законодавством обов'язку для фізичних осіб-підприємців вести бухгалтерський облік, як наслідок призводить до відсутності можливості нараховувати амортизацію об'єктів, що використовуються підприємцем у своїй господарській діяльності - суперечить приписам податкового законодавства, оскільки норми законодавства, що регулюють порядок оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, встановлюють включення до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування тих витрат, які підлягають амортизації згідно з ПК України.
Позиція податкового органу щодо того, що страхові платежі по договорам добровільного страхування фінансових ризиків, не передбачені в складі витрат операційної діяльності, а тому в порушення пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.177.2 ст.177 ПК України, зайво віднесені до валових витрат в декларації про майновий стан і доходи (2012 рік - 182662,00 грн., 2013 рік - 296133,00 грн.), оскільки витрати понесені за таких умов не містять розумної економічної причини, на увагу не заслуговують, виходячи з наступного:
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, витрати ФОП ОСОБА_3 на оплату страхових платежів склали 126501,48 грн. у 2012р., та 184317,40 грн. у 2013р., що суттєво відрізняється (в сторону зменшення) від суми, яка встановлена податковим органом в Акті перевірки. На підтвердження вищенаведеного позивачем були надані банківські виписки (а.с.107 - 139 Т.2) та акти взаєморозрахунків між страховими компаніями та ФОП ОСОБА_3 ( а.с.140 - 148 Т.2).
При цьому, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що витратами визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу. Ст.138 ПК України визначено склад витрат та порядок їх визнання. На підставі наведеного суд вважає, що при проведенні перевірки податковий орган повинен встановити факт включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, тих витрат, які понесені суб'єктом господарювання.
Не зважаючи на вищевикладене податковим органом було виключено зі складу витрат суми в розмірі 182662,00 грн. - за 2012 рік та 296133,00 грн. - за 2013 рік, які ФОП ОСОБА_3, відповідно до поданих ним декларацій про майновий стан і доходи за 2012 та 2013 роки, витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, не визнавав та до їх складу не включав (а.с.163 - 170 Т.2).
Крім того, суд зазначає, що до повноважень податкового органу належить лише контроль за дотриманням суб'єктом господарювання податкового законодавства, а оцінка ефективності діяльності платника знаходиться поза межами компетенції податкового органу, виходячи з чого, обґрунтованість витрат платника, що зменшують в цілях оподаткування отримані їм доходи, не можуть оцінюватись з позиції доцільності та раціональності для досягнення економічного результату.
Виходячи з наведеного, висновок податкового органу про те, що страхові платежі по договорам страхування фінансових ризиків не передбачені в складі витрат операційної діяльності та по цій причині підлягають виключенню - є помилковим, оскільки, виключення зі складу витрат сум, які ним не включалися до витрат взагалі суперечить нормам податкового законодавства.
Стосовно правомірності включення до складу витрат на виплату заробітної плати та витрат на відрядження, суд констатує наступне: перевіркою руху коштів встановлено, що ФОП ОСОБА_3 протягом 2012 року отримав з установи банку на відрядження найманих працівників кошти в сумі 634000,00 грн. та відповідно у 2013 році - кошти в сумі 1014000,00грн., при цьому, до складу валових витрат за 2012р. підприємцем включено авансові звіти на суму 1817735,00грн., а до складу валових витрат 2013р. включено авансові звіти на суму 3421636,00 грн.
При проведенні перевірки ФОП ОСОБА_3 надано первинні документи, які підтверджують вищевказані суми, а саме: видаткові касові ордери, авансові звіти найманих працівників з копіями паспорту з відміткою штампу митної служби про перетин митної території України, квитанції про оплату за послуги та інші документи.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3, в декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік до складу валових витрат включено суму, сформовану відповідно до складених авансових звітів та видаткових касових ордерів в розмірі 1817735,00грн., до складу валових витрат в декларацію про майновий стан і доходи за 2013р. включено суму відповідно до складених авансових звітів та видаткових касових ордерів в розмірі 3421636,00 грн.
Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1. ст.14 ПК України, "витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу ...".
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не понесені витрати, пов'язані з виплатою заробітної плати в 2012р. в розмірі 265284,00 грн., та відповідно в 2013р. в розмірі 342376,00 грн. та відрядженням найманих працівників в 2012 році в розмірі 1183735,00грн, та відповідно в 2013 році в розмірі 2407636,00грн, оскільки вказані готівкові кошти не були отримані платником податків (ФОП ОСОБА_3О.) з банківської установи, чому відсутні будь - які документальні підтвердження, а тому правомірно виключені з податкового обліку підприємства.
Стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2042,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкціях у сумі 1021,00 грн., згідно податкового повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 23.04.2014 року № 0006601703, суд констатує наступне:
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 23.04.2014 року № 0006601703 (яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2042,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1021,00 грн.) оскаржено в судовому порядку та постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 року (справа № 807/2045/13-а, головуючий - суддя Гебеш С.А.) визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 22 січня 2013 року за №0001501700 (яким ФОП ОСОБА_3 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2042 грн.), рішення суду першої інстанції набрало законної сили, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у, тому числі, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті саме особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 року у справі № 807/1693/14 встановлено обставини протиправності висновку податкового органу щодо завищення ФОП ОСОБА_3 бюджетного відшкодування з ПДВ за актом перевірки Мукачівської ОДПІ від 11.03.2013 року №944/1702/НОМЕР_1 та, відповідно, оскарженим податковим повідомленням - рішенням Мукачівської ОДПІ від 22 січня 2013 року за №0001501700, а єдиною підставою для прийняття в подальшому податкового повідомлення - рішення від 23.04.2014 року № 0006601703 - є та обставина, що висновки акту перевірки від 11.03.2013 року №944/1702/НОМЕР_1 не були враховані при визначені показників за січень 2013 року.
При цьому, не заперечуючи можливість включення до акту перевірки висновків з попереднього акту та визначення на підставі цього зобов'язань, навіть за умови того, що прийняте на підставі такого податкове повідомлення - рішення було оскарженим в судовому порядку та неузгодженим (повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 22 січня 2013 року за №0001501700 оскаржене в судовому порядку, станом на час проведення перевірки постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 року (якою скасовано зазначене податкове повідомлення - рішення) законної сили не набрала), однак, з врахуванням положення ч. 4 ст. 78 КАС України, податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 23.04.2014 року № 0006601703 - є протиправним та підлягає скасуванню, та обставини протиправності такого повторно не доводяться.
Стосовно застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно рішення Мукачівської ОДПІ від 23.04.2014 року № 0006611702, суд констатує наступне:
Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено порушення правильності нарахування, утримання та сплати внеску на загальну суму 127664,59 грн. (стор.43 Акту перевірки). Зазначена сума внеску (недоїмка) слугувала базою для нарахування штрафної санкції в розмірі 15974,15 грн.
Згідно з п.4 ч.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного податку є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Сума донарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 127644,59 грн., на підставі якого встановлена штрафна санкція у розмірі 15974,14 грн., підлягає корегуванню у відповідності до розрахунків, що надані представниками сторін (а с.140, 149 Т3.). Штрафна санкція з огляду на вищевикладене підлягає зменшенню на 7589,00 грн. (що відповідає сумі штрафних санкцій за амортизаційні платежі) та 858,00 грн. (що відповідає сумі штрафних санкцій за страхові платежі).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено протиправність включення ФОП ОСОБА_3 до складу витрат, пов'язаних з виплатою заробітної плати та відрядженням найманих працівників, доведено протиправність не нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 7500,15 грн., податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у вказаних частинах є законними та обґрунтованими, в той же час, позивачем спростовано та відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.04.2014 року № 0006601703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в цілому, податкове повідомлення - рішення від 23.04.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в частині суми 1186537 грн. та рішення від 23.04.2014 року № 0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми 8447,00 грн., що підтверджується встановленими в судовому засіданні обставинами справи, на підставі досліджених допустимих та належних доказів та з врахуванням висновків суду касаційної інстанції, що викладені в у3хвалі Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2016 року, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 47, 77, 78, 243, 246, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Штефана Августина, 24А, код 39568154) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 23 квітня 2014 року № 0006591703 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 2243830,50 грн. частково - в частині суми 1186537 грн. (в тому числі, за основним платежем - 791024,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 395513,00 грн.).
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 23 квітня 2014 року № 0006601703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2042,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкціях у сумі 1021,00 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 23 квітня 2014 року № 0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 15974,15 грн. частково - в частині суми 8447,00 грн.
5. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Рейті