27 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/69/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.
за участі сторін:
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - Головне управління ДФС у Закарпатській області - представник Білей Микола Іванович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
29 січня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області (88000, м.Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 393936332), якою у врахуванням збільшених позовних вимог, просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0017501311 від 24.01.2018 року та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0045211311 від 24.01.2018 року; 2. стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39393633288000, м.Ужгород, вул. Волошина, 52) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, індетифікаційний код - НОМЕР_3) витрати її сплати судового збору в розмірі 1241 грн. (одна тисяча двісті сорок одна гривня)".
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено документальну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за жовтень 2017 року. За результатами вказаної перевірки 10 січня 2018 року складено акт за № 6/13-11/3107400210, в якому міститься висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 200 пункту 200.1, пункту 200.4 абзацу "б" Податкового кодексу України, в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2017 року на суму 82704 грн., у тому числі штрафні санкції 41352 грн.. За наслідками перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0017501311 від 24 січня 2018 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82704 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції 41352 грн.. Зокрема, на підставі вказаного акту від 10 січня 2018 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0045211311 від 24 січня 2018 року, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 120-1 пунктом 120-1.2 абзацом 2 Податкового кодексу України за звітний період жовтень 2017 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82704 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції 41352 грн.. Із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згідний, вважає їх такими, що прийняті всупереч вимогам ПК України.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву згідно якого позов заперечив, посилаючись на те, що статтею 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можна включати суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках. Також відповідач звертає увагу, що відповідно до статті 325 ЦК України право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи. Таким чином, для формування податкового кредиту з ПДВ вирішальним є використання придбаних ТМЦ в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника. Фізична особа - підприємець за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна у підприємницькій діяльності, а також не будучи фактично суб'єктом права власності на таке майно, не може на підставі лише податкової накладної включати до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбаних транспортних засобах (а.с.а.с. 57-60, 66-68).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, що наведені в позовній заяві.
Представник відповідача просив суд відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову з мотивів що наведені у відзивах.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 10 січня 2018 року службовими особами ГУ ДФС у Закарпатській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку та у рахунку сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за жовтень 2017 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3. За результатами вказаної перевірки складено акт від 10 січня 2018 року за № 6/13-11/3107400210 (а.с.а.с. 12-24).
Як вбачається з акту перевірки, перевірка відображених показників за жовтень 2017 року у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (Розділ II "Податковий кредит") проводилась на підставі таких документів: реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні документи,які засвідчують факт оплати за отримані послуги, товари та інші документи. Проведеною перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог статті 200 пункту 200.1, пункту 200.4 абзацу "б" ПК України в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2017 року на суму 82704 грн. та порушення вимог статті 201 пункту 201.1 ПК України, не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 82704 грн., а тому числі від 11 жовтня 2017 року на суму ПДВ 66803,67 грн. на податкову накладну від 27 жовтня 2017 року на суму ПДВ 15900 грн..
На підставі даного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0017501311 від 24 січня 2018 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82704 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції 41352 грн. (а.с. 25).
Також на підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0045211311 від 24 січня 2018 року, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 82704 грн. та застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 41352 грн. (а.с. 52).
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 ввезено (імпортовано) автотранспортний засіб, згідно ВМД № UA305200/2017/022773 від 05 жовтня 2017 року, відповідно до якої 09 жовтня 2017 року ввезено транспортний засіб сідельний тягач марки IVECO Stralis, тип: AS 440s42T/P, номер кузова НОМЕР_4. Загальна сума ПДВ, сплачена митним органам при імпорті зазначеного транспортного засобу склала 66803,67 грн..
Згідно договору купівлі-продажу № 363 від 26 жовтня 2007 року, укладеного між ТзОВ "Євро Континент" та ФОП ОСОБА_1 придбано напівпричіп марки SCHMITZ, модель SO1, рік виготовлення 2008, номер шасі -НОМЕР_5 та здійснено оплату за нього відповідно рахунку № 233 від 26 жовтня 2017 у розмірі 95400 грн. у тому числі ПДВ 15900 грн. відповідно до платіжного доручення № 614 від 26 жовтня 2017 року та видаткової накладної № 409 від 26 жовтня 2017 року(а.с.а.с. 35-41).
У відповідності до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 придбаний позивачем напівпричіп марки SCHMITZ, модель SO1 був зареєстрований за ним як за фізичною особою (а.с. 42).
02 жовтня 2017 року між Pin-DD d.o.o., Словенія в особі Uros Nikolic та ФОП ОСОБА_1 був укладений контракт № 09/2017 на придбання сідельного тягача марки IVECO Stralis, тип: AS 440s42T/P (а.с.а.с. 26-28).
Згідно рахунку № Р11-2017 від 04 жовтня 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 придбав у Pin-DD d.o.o. (Словенія) сідельний тягач марки IVECO Stralis, тип: AS 440s42T/P в сумі 9500 євро (а.с. 29).
Як вбачається з ВМД №UA305200/2017/022773 від 05 жовтня 2017 року транспортний засіб ввезено на митну територію та отримано, саме позивачем як фізичною особою-підприємцем, а згідно платіжного доручення № 585 від 05 жовтня 2017 року позивач як фізична особа-підприємець сплатив 66803,67 грн. за митне оформлення (а.с.а.с. 31-33).
У відповідності до свідоцтва про реєстрацію СХМ 864514 завезений позивачем транспортний засіб був зареєстрований за ним як за фізичною особою (а.с. 34).
Придбання вищевказаних транспортних засобів, не заперечується сторонами та підтверджується платіжними дорученнями.
Відповідно до вищевказаних свідоцтв про реєстрацію - власником транспортних засобів є ОСОБА_1.
Документом, що підтверджує використання вищезазначених транспортних засобів у господарській діяльності є ліцензія Укртрансбезпеки від 09 червня 2016 року № 292 (а.с. 47).
Приймаючи рішення про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного за період жовтень 2017 року, відповідач виходив з того, що придбані ОСОБА_1 транспортні засоби зареєстровані на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги статті 325 ЦК України, ПДВ за придбані основні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту.
Відповідно до пункту 6 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за № 1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Відповідно до статті 325 частини 1 ЦК України суб'єктами права приватної власності є юридичні та фізичні особи.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 14.1.18 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Відповідно до статті 200 пунктів 200.1 та 200.4 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до статті 198 пункту 198.1 підпунктів "а" та "б" Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (стаття 198 пункт 198.2 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 198 пункту 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 198 пункту 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами
Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Згідно статті 44 пункту 44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
З акту перевірки вбачається та не заперечується сторонами, що фактичним видом діяльності ОСОБА_3 є вантажний автомобільний транспорт.
Згідно статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.139 Податкового кодексу України, термін "особа" для цілей розділу V цього Кодексу, зокрема, вживається в такому значенні: фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, яка здійснює діяльність віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні статей 14 та 180 Податкового кодексу України, зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, тому на нього повною мірою поширюються правові норми, які визначають порядок обчислення і сплати ПДВ, включення сум до податкового кредиту з ПДВ та визначення бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим при придбанні транспортних засобів з метою використання їх у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.
Судом відхиляються посилання відповідача на норми ЦК України, оскільки, відповідно до статті 1 частини 2 ЦК України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, крім того, норми цивільного законодавства не містять обмежень щодо права власності фізичної особи, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
Натомість відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, умови щодо формування податкового кредиту визначаються Податковим кодексом України, який право на віднесення сум податків до податкового кредиту ставить в залежність від 2-х обставин: використання придбаних основних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, та наявність податкової накладної.
У відповідності до статті 1201 пункту 1201.2 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120 1.1 цієї статті, не застосовуються.
Приймаючи податкове повідомлення від 24 січня 2018 року за № 0045211311, контролюючий орган, зокрема вважав, що оскільки транспортні засоби придбались Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а придбані ними транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_1 як за фізичною особою (громадянином), то відбулося відчуження цих транспортних засобів, а відтак не виконаний обов'язок щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.
Як зазначалося судом вище, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (як фізична особа (громадянин)) є однією ж і тією особою, яка придбавала спірні транспортні засоби. Реєстрація спірних транспортних засобів відбувалася за ОСОБА_1 як за фізичною особою (громадянином) в силу законодавчо встановлених вимог щодо такої реєстрації. А відтак, законодавчо встановлений обов'язок щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, у позивача відсутній.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 2 частини 2 пункту 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення контролюючий орган діяв не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2 частиною 3 пунктом 10, 14 частиною 1, 132, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (89600, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, Ідентифікаційний код 39393632) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2018 року за №№ 0017501311 та 0045211311.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, Ідентифікаційний код 39393632) на користь ОСОБА_1 (89600, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) судові витрати у розмірі 1241 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 27 березня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 02 квітня 2018 року.
СуддяС.Є. Гаврилко