20 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/1205/17
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я. М.,
при секретарі судового засідання - Багарі М.М.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Благи О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,, -
ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не враховано, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок із залом урочистих подій. Сума податку, нарахованого відповідачем склала 25944,21 грн., оскільки вказаний будинок ідентифіковано як цілісний житловий площею 685,2 м. кв. Позивач вважає, що такі дії відповідача не відповідають вимогам закону, оскільки житлова площа будинку складає 242,3 м. кв., а залу урочистих подій - 442,9 м. кв. Відтак, на думку ОСОБА_1 ці два приміщення слід оподатковувати не як цілісний комплекс, а як різні приміщення. Просить податкове повідомлення-рішення від 02.06.2017 № 202475-13 скасувати як протиправне.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечила, з мотивів, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву, зазначила, що контролюючий орган діяв правомірно, просила у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, належить житловий будинок із залом урочистих подій та надвірними побудовами. Загальна площа нерухомості - 685,2 м. кв., з якої житлова - 142,7 м. кв. (а.с. 13).
2 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення № 202475-13, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 25914,21 грн. (а.с. 9).
Не погоджуючись із діями контролюючого органу, наголошуючи, що зал урочистих подій, на який нараховано податок як на житлову площу слід оподатковувати окремо від житлового будинку, ОСОБА_1 звернувся до ДФС України зі скаргою, у якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2017 № 202475-13 (а.с. 10).
Рішенням про результати розгляду скарги від 06.09.2017 ДФС України відмовлено позивачу у задоволенні скарги, а контролюючий орган зобов'язано на збільшену суму податку винести окреме податкове повідомлення-рішення (а.с. 11-12).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 02.06.2017 № 202475-13 на відповідність вимогам ч.2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною другою статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Згідно з п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
У відповідності до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Елементи податку на майно визначені розділом XII Податкового кодексу України.
Законом №71-VIII з 2016 року розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості з урахуванням таких особливостей:
за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку;
за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного або різних типів, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Підпункт 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України надає право сільським, селищним, міським радам встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Відповідно до підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема, для будинку незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.
Таким чином, суд зазначає, що у 2016 році фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів направо власності.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 жовтня 2015 року №45695989 у власності позивача знаходиться житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 685,2 кв. м. Крім цього, у матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.02.2018, відповідно до якого земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована за позивачем з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку (а.с. 80-86).
При цьому, матеріали справи не містять жодних документів на підтвердження виведення площі вказаного залу урочистих подій з житлового призначення в нежитлове, а тому суд не приймає посилання позивача на те, що податковим органом помилково враховано площу залу урочистих подій - 442,9 кв. м., до бази оподаткування житлової нерухомості позивача, що призвело до невірного розрахунку податку.
Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та правомірність дій відповідача при винесенні податкового повідомлення-рішення від 02.06.2017 № 202475-13.
Судом також не беруться до уваги пояснення позивача, надані у судовому засіданні, що п. 6.1 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 (у редакції станом на 19.05.2010), допускалася видача одного свідоцтва про право власності на кілька об'єктів нерухомого майна, оскільки такої норми ні вказаний пункт, ані інші пункти Тимчасового положення не містять, а є тільки довільним тлумаченням вказаної норми позивачем. Зміна призначення нерухомого майна (його частки) матиме юридичні наслідки тільки після проведення його державної реєстрації і внесення відповідного запису до Реєстру прав на нерухоме майно.
Слід повторно наголосити на тому, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Тобто, єдиним джерелом на підставі даних якого контролюючий орган вправі визначати базу оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Обов'язком моніторингу інших джерел, які могли б містити певну інформацію про об'єкти нерухомості та їх власників відповідач не наділений.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяЯ.М. Калинич